- Місце запису: місто Прилуки, вулиця Фрунзе, 40, Чернігівська область;
- Дата запису: 27.06.2009 р.;
- Хто записав: експедиційний загон Прилуцької ЗОШ I-III ст. №3;
- Респондент: Шапран Євдокія Антонівна, 1928 р.н., народилася в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області.
На очах у неї з’явилися сльози, коли вона розповідала про те, як помер від голоду батько, маленький братик, бабуся, тітка.
«Важко згадувати ті часи. У нашому селі багато вимерло людей. Почали помирати масово весною 1933 р. Страшний голод забирав життя по два-три чоловіки в сім’ї. А часом вмирала і вся сім’я.
Я була маленька (6 років), але добре пам’ятаю, що таке голод. Були дні, коли їли рогозу. Бабуся товкла качани в ступі і пекла з них деруни.
Біля нас жила сім’я вчителів, прізвище яких було Король (імен не пам’ятаю). Вони давали нам обчистки з картоплі, і це було для нас свято. Бабуся варила їх. Вони так пахли. Я, коли ніхто не бачив, полізла своєю маленькою ручкою в чавун, щоб набрати цієї їжі. Але бабуся побачила, легенько вдарила мене по руці і сказала, що це для всіх».
«Діточки, не дай вам Бог пережити це страхіття», – такими словами закінчила свою розповідь Євдокія Антонівна.