- Місце запису: село Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області;
- Дата запису: 2003 рік;
- Хто записав: Семикін Андрій Павлович;
- Респондент: Семикіна Ганна Василівна, 1925 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Та певне, що був і в 1932 і 46 рр.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Сталін же забрав все чисто зерно у людей, тому й настав голод.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Свої ж місцеві люди, та правда я не помню як їх звали, бо була ще мала.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Та хто ж його тепер про це знає.
Ті, хто відбирали мали якісь документи?
Та які там документи. Ми їх дак точно не бачили. А от мати моя вдова вона вже була досить давно. Бойова жінка була. Дак та за кожен горщик з тими злодіями билася. Правда й діставалося їй за це.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Матір мою били, я була ще дитиною. Одного разу матір закрили в колгоспний погребник, дак вона там просиділа три дні без їжі. Забрали 12 десятин добре обробленої землі.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не пам’ятаю.
Як люди боронилися?
Хто як міг. Але масова ні.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
У нас в хаті між піччю та стінкою був простір куди ми засипали декілька мішків зерна, тим з маткою і врятувалися.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Як звали не пам’ятаю. Однак це були чоловіки. Наглі були, ходили по хаті нишпорили, по городу з шомполами лазили шторкали скрізь.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Господь його знає. Я там не їла.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
У гас забирали лише продукти. А в кого іншого може іще щось прихопили. Наглі були до біса.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Не знаю.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні-ні. Одну, жінку в с. Петрушки забрали на Лук’янівку за декілька колосків, а в неї було четверо малих дітей без батька.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Не пам’ятаю.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Та де там. Кому воно було потрібно. Але вони змушені були. Кого розкуркулювали. Інших обкладали такими податями, що самому їсти не було чого, не те, що скотину прогодувати.
Де переховували худобу?
То хіба її можна було сховати.
Скільки разів приходили до хати?
До різних людей по різному.
Коли почали помирати від голоду?
В 1932 році.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Та кому вони були потрібні. Он жінка в Петрушках, у неї ж чотири дитинки залишилося.
Хто не голодував у селі і чому?
Хто. Зрозуміло хто – партійні та жиди, ті примазуються завжди і скрізь.
Хто зумів вижити?
Та ті ж само люди.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Так, ні в кого ж нічого не було, хто чим міг рятував свою сім’ю. один чоловік поїхав до міста, виміняв на золоті циганські сережки торбу борошна, а поки доїхав на трамваї, то торбу розрізали й зерно вкрали. Гірко плакав і він.
Що споживали в їжу?
Ну ходили й збирали рори (равлики). Їли кору з дерев та з яких не пам’ятаю. З маткою вкинули до груди їжака, а він обгорів, а в середині був сирий. А так повиїдали скрізь все.
Скільки померло людей у селі?
Багацько. А хоронили всіх в ожиновому яру. Просто кидали й загрібали.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
У нас не знаю. Чула, що було в сусідньому селі.