- Місце запису: село Петрівка Щорського району Чернігівської області;
- Дата запису: 20.09.2005 р.;
- Хто записав: Сукалова Марина;
- Респондент: Семак Харитина Миколаївна, 11.10.1916 р.н., народилася в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 рр.?
Помню, звичайно.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду?
Роки були не урожайні, грошей не було. І люди приходили, приходили і забирали все.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?
Я ж тобі кажу, ходили люди з нашого села і із району. Із нашого села помню батька Василя Козерчика, а більше нє помню.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Може і платили, я не знаю, но як доносили, то радувалися.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якість документи на збирання продуктів?
Не було ніяких документів. Не було.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Страшне тоді було.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Хаділі із аружиєм казна-що робили.
Як люди боролися?
Ховалися люди, ховалися.
Чи можна було приховувати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна то, но сасєд пойде і розкаже .
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Батько Василя Козерчика (загинув на війні), Роман Сруль із району був худий такий, от його і прозвали так .
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Односельці, із району,больше не знаю откуда!
Де можна було заховати продукти харчування?
Ми то бедниє були, батько мой був бєдним, не було нам чого ховать. А люді копали ямки, ставили туди дєжкі, у них насипали зерна, і щоб не було видно, прикривали травою.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давалі чорну гнілу картошку і я з 12 гадов пошла в колгосп.
Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу?
Бралі що попав, все бралі.
Що таке закон «про п’ять колосків? Чи чули ви про нього?
Чула за п’ять калосков – 5 год тюрми. Як поймають сторожа поля, то за п’ять колосков – 5 год тюрми.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Нє, не давали. Сторожа були поймають, то в тюрму.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Стаража, стаража ахаранялі.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Булі такіє, що ішли, бєдниє, а багатшиє нє хатєлі.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Бєдніє ж пошлі, а багатших розкуркулювали – і в Сибір, або булі такіє що до родичів втєкалі в Москву, Гомель.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ніде нє ховалі, в колгосп все здавалі: канєй, каров, вази.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Хаділі вечором і ноччю.
Скільки разів приходили до хати?
До нас не проходили. Мой батько був бєдний, то ми зразу пашлі в колгосп.
Коли почали вмирати люди з голоду?
Умиралі люді і в 1932, і в 1933 году.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Ніхто не опікувався. Умре мама, то брат чи сестра забирав сирот.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували люді побагатшає, но мало такіх було.
Хто зумів вижити?
У нас я вижила, батько зразу умер.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду , чи ділилися продуктами?
Нє, не давали, у кого щось було, так закривали хати. Моя мама казала, щоб ми не ходила до сосудів, бо будуть завидовать.
Які засоби вживали до виживання?
Картошечка, борщик, зажарки нє було, єлі пуччя із верби, клєвєр. А раз наєлісь ми папкі(конюшини), а нам як стало погано, так ми пришлі додому, лягли на пол і стали умирать. Моя мама пошла на город, там де була картошечка, маленька, як горошинка, набрала, прийшла в хату і каже: «Нє вмирайте, дєточкі, ось картошечки я вам принесла». Поєлі, лучше стало, так ми виживали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
У родствєніков тоже не було чого їсти.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Нє було тоді багато садов, їли гриби, не було ягод в лісі, як тепер, що є черніка і маліна.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Їлі клєвєр, пуччя із верби.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Боялися їсти жаб, ящірок, боялися, щоб не вмерти.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Їздили у Щорс, Городню. Брали курку да на шось вимінювали.
Чи був голоду містах?
Був голод усюди – і в селах, і в городах.
Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?
Не знаю.
Скільки людей померло у селі?
Багато людей померло, точно не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Нє, нє єлі у нас люді друг друга.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили родичі, сосєді. Викопають ямку , положать умерлого, закопають, хрест поставлять. Нє було ж тоді ні обєдов, ні поминков.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Нє, нє платили, нє було грошей.
Чи відомі у вашому селі місця захоронения людей від голоду?
Тепер нє знаю, а колись булі хрести на городі.
Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?
Та да ходили на могилки, а тепер я своїх братов пишу у книжечку поминальну і подаю у церкву.
Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Поминали померлих і тоді, за СССР, і тепер.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є, до якого патріархату відноситься нє хнаю.
Чи встановлені в селі хрести, пам`ятники померлим від голоду?
Нє знаю.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про своїм дітям, онукам, сусідам?
Так, зісно.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Начальство винувате, забралі ж усе.