- Місце запису: село Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області;
- Дата запису: 2005 р.
- Хто записав: Черниш Василь Антонович, місцевий краєзнавець
- Респондент: Савчук Одарка Потапівна 1917 р.н., народилася в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області
Моїх батьків – Савчука Потапа Йосиповича, мати Савчук Ганну – під час колективізації розкуркулили і вислали на виселку. Сім’я – Антон, Явдоха, Василина, Текля жила на хуторі, де Марчуковий хутір, мали десятин землі. Антона арештували і під час перевезення в Новоград-Волинськ по дорозі в лісі застрілили. Одарка Потапівна була вивезена в Германію, вдалося повернутися в село. Повернулася в рідне село, записалася в комуну разом з сестрою Леною, працювала в комуні, потім в колгоспі, розповіла:
«Голод я дуже добре пам’ятаю. Тоді урожай забрала совецька влада. У нас відібрали зерно, дві корови, двоє коней, весь реманент. Був з ними старший, в кожаній тужурці з города озброєний Баранов і свої були – Черниш Трохим (Тронько), він був головою сільської ради, Антон Гнидин, Кокоха. Ходило 7 чоловік, всі злі. Чому забирали?
– Казали , що державі треба здати план по хлібі, а його нема, бо такі, як ви, куркулі, поховали. Хто був багатший, то, може, ховав, а хто бідний, то що заховаєш. То вони зі злості забирали рядна, хустки, подушки, навіть дрібну картоплю забрали, бурячини в хаті не зосталось. Люди почали вмирати ще в осінь. А найбільше весною 1933 року. Вже коли почало колосся наливалося, люди ходили крадькома обривати колоски, розтирали в долонях і сирим їли, то помирали прямо в полі. За колоски судили, був такий наказ з Москви.