1. Місце запису: село Дідовичі Новоград-Волинський район Житомирська область;
  2. Дата запису: 05.08.2002 р.;
  3. Хто записав: Бульбонюк Ярослав ;
  4. Респондент: Савчук Горпина Микитівна, 1928 р.н., народилась в селі Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області;

Під час Голодомору 1932–1933 років  проживала в селі Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області.

Голодомор 33-го я помню погано, бо була ще мала. Люди казали, що десь в других селах голод був великий, в одному селі мати вбила свою дитину і з`їла. Тут люди якось перебивались хоч і важко було. Помню була у нас сусідка, баба Ганя, збирала на колгоспному полі гнилу картоплю, терла її, мішала з мукою і робила такі картоплянці. У нас було трохи муки, картоплі і пасолі, тому ми не дуже голодали. Мати моя вміла щось приготувати і ми не дуже голодували. Тільки навесні 33-го року почався справжній голод, бо за зиму все поїли і не було більше нічого, але появився бур`ян всякий – лобода, кропива, то люди його їли. Моя мати кришила лободу, мішала з половою і пекла млинці. Дехто засіяв озимину і вона весною зійшла, то люди ходили красити. В селі був один злодюга Лук`ян Кривий, ходив до людей красти їжу. Весною на городі його зловили – крав паростки жита. Там його і вбили. Весною трохи людей померло, в основному діти. В кого багато дітей було, то не могли їх прогодувати. В колгоспі давали на трудодні мало, то люди худобу різали і їли. А в нас корова осталась. Що їй казать важко було жити, важко. Тільки перед війною стали добре жити. Ото пожили пару років пару років перед війною, а потім знов розруха. В 46-му році був неврожай, літо дощове було, все повимокало. Худоби мало було, землю орали коровами. Брали корови у людей, бо колгоспні худі були, одні ребра, тільки борони могли тягнуть. Але пережили і той голод, перебідували. Война вже кінчилась і всі вірили, що як все відбудуємо, то добре жити будемо.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду