Місце запису: село Заліське Тальнівського району Черкаської області;
Дата запису: невідомо;
Хто записав: невідомо;
Респондент: Савченко Галина Йосипівна, 1929 р.н., народилася в селі Заліське Тальнівського району Черкаської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Заліське Тальнівського району Черкаської області.
У 44 році, щоб якось вижити, поїхала на Західну Україну, старцювати. Батько загинув на війні лишиль лише менші брати. Їхали люди на заробітки на дахах, на площадках парових вагонів. Коли приїхали почали шукати роботи, та де там. Їсти хотілося, а грошей не копійки, так і почали старцювати. Ходили по хатам просили їсти, але де ж там. Ми заходили по троє у двір, коли виходили, у слід за нами ще троє входило. Спали чи ми під купою гною, спали сидячи, в хату нас ніхто не пускав, зразу пускали, а тоді перестали.
Через три дня нашого старцювання, знайшлася добра жінка, ми їй помагали грядки копати, а вона нас нагодувала, дала нам на дорогу поїсти, і ще й гроші заплатила. Так і поїхали додому. Коли приїхала додому, пішла у колгосп. Вдень робили, у вечері йдеш на
бригаду за пайком. Давали або стакан дерті, або стакан муки якоїсь. З чоловіком ми поженилися у 48 році. Спали на куфайці, одну під голову, замість подушки, іншу драну – вкриватися. Не було чого одягнути, постірала чоловікові штани, а він заліз на піч, бо нема чого носити, а на вулиці холодно. Але так і вижили все життя своє чесно працювали, чужого не брали.