- Місце запису: село Гатне, Києво-Святошинського району, Київської області;
- Дата запису: 2002 рік;
- Хто записав: Фенінець Олег Якович;
- Респондент: Сандуленко Софія Павлівна, 1927 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Гнатне, Києво-Святошинського району, Київської області.
В 1932-33 рр. я була малою. Під час продрозверстки в нас забрали все, що було в коморі. У горщику була жменька квасолі (мати лишила на посів), висипали в мішок і забрали. Коня батько здав в колгосп разом з батогом. Люди плакали і кричали, але не могли нічого вдіяти, забирали все. Пам’ятаю добре голодомор, не було чого їсти, село було тихе, порожній погреб, порожній злів, порожня комора, порожні мішки, за душу тягне їсти, але нічого нема, одна свята вода. Нас в сім’ї тоді було шестеро. Батько й мати були вже в колгоспі. Батьку видавали на сім’ю хліба (в колгоспі була пекарня), по скільки грам не пам’ятаю. Він приносив цей чорний хліб, клав на стіл, брав ножа і нарізав кожному сім’янину по шматочку. Я на тому місці, де батько різав хліб збирала руками кришки і клала в рот. Весною 1932 чи 1933 року помирає батькова мати з голоду. Батько з матірю пішли попрощатися з бабою на другий куток села, а вранці помирає мій братик, якому було лише 1-1,5 року. Поховали їх в одній могилі. Батько зробив обом труни, і їх відвезли підводою на кладовище. Голод лютував. Була весна. Косив людей. Близькі сусіди, всі цінності за одну картоплину або інший харч. Снували пухлі люди по селу. Вимирали цілими сім’ями. Одна сім’я мала багато дітей, і коли мати насипала дітям поночі ту баланду, що зварила, один хлопчик мовив: «мамо, один галук, аж очі витріщив» – то зварилася жаба. Сім’я та вся вимерла з голоду. Хати стояли пусті. Двері відчинені. Ніхто не входив і не заходив в ті хати. Собак і котів не було – всіх поїли. З настанням тепла весною, люди накинулись на зелень: траву, кропиву, щавель. Але це їх не врятувало. Люди мерли не дорогах, в хатах. Надалі в розмовах про голод ніхто нічого ніколи не згадував. Я вижила, стала вчителем. Пропрацювала в школі майже 40 років. Тепер пенсіонерка.