1. Місце запису: м. Київ вул. Кубанської України 2, Київський пансіонат ветеранів праці
  2. Дата запису: 26 вересня 2019 року
  3. Хто записав: Вигодованець Ольга Василівна, Сазонов Юрій
  4. Респондент: Самойлова Ганна Афанасьївна

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Кадомка Кагарлицького району Київської області.

Розшифровка аудіозапису: Кравчук Тетяна Володимирівна

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Представтеся, як вас звати?

Самойлова Анна Афанасьївна.

Коли народилися?

28 іюля 28-го года.

А де народилися?

Кагарлицький район, село Кадомка.

І сьогодні так називається?

Так.

А як звали ваших батьків?

Батька звать – Афанасій Петрович.

Прізвище?

Андрущенко. Девеч’я фамілія була Андрущенко, а ця по чоловікові.

А мама?

Єфросінья, я її не знаю. Мене ще трьої років не було як вона померла. В неї була водянка. Потом уже отєц розказував мені, шо вона лежала в кроваті, такі пружиниті, такі кроваті, соломи постелив, туда корито поставив под них, ночви, як у нас на Україні називається. І вона лежала і не поднімалась. Год целий лежала, потом померла. Водянка була, так а я не помню. А сосєдка говорить «А ти шо не помниш, як мама лежала в гробу, а ти прийшла за ножку, дьоргаєш, мама вставай, я їсти хочу?», всі сиділи, говорить, зразу начали плакать. А братики, сестрички в вас були?

Три брата було.

Старших?

І сестрички старші всі були, ну немає нікого.

Як їх звали?

Ваня один звать, другий Петро, а третій Владімір, це вже мачухи Володимир був, а так у тої матері було нас троє.

А чим батько займався, де працював?

Пчеловодом.

Мав пасіку?

Мав пасіку і в колгоспі робив пчеловодом. Закончив технікум, уже ж, не робив пчеловодом. А брат де то вже мачухи, брат він вже інстітут закончив і робив на Чернобильской АЕС зам. управляющего і набрався етой радіації, вже давно помер. Лєт 20 уже помер, больше 20-ти. Бо ше чоловік мій був живий. Ми на похороні були. А потом уже чоловік помер мій. Осталась я одна.

А розкажіть ше про Голодомор?

Дєд  робив в мельніци, молов муку і там другий раз мама піде та літрову баночку налужить муки і піде. Зварить шото, ілі галушки какіє, ілі шо. А другий раз більше дасть, то спече шось. Так як. В основному я не помню. Я ше мала була. То самоє 33-ій то ше, я 28-го года, мама дето в 29-му моя померла. Так ше голоду не було, а потом уже був голод, батько був один. Так він мені наготовить їсти, коржі напече, піде до батька муки візьме і там шото зварить їсти, а сам іде ж на роботу. Хату ми закриваємо, а з другого села женщіна такая недоразвіта женщіна, ходила де шо можна взять і вона десь прийде і позабирає де шо є.

А за роботу в колгоспі батьку платили?

Ну да. Пасічником був тай заплатили йому. Йому платили гроші.

А корова у вас була?

І корова, і свині були.

Все було?

Да. І свині, і корова була. І кроліки були. Кроліки м’яса нада здавать. Скотину держиш – нада м’ясо здавать, 40 кілограм. Так батько, ето самоє, держав етіх кроліков, і здавав м’ясо етіх кроліков. Так шо і кроліки були, і гуси, і кури були.

Це в якому році було? Чи постійно?

Постійно. Постійно було. А потом вже в 55-му, в 56-му батько гром убив батька, на своєму городі. В общем, вот ето я, уборка хлєба була, прєдсідатєль попросив батька, шоб він діжурив ночью, зерно возили, там ето самоє до складу, на переработку. Ну діжурили там і начали в воді, начало гриміть, вроді дождь собірається, а батько каже: «Піду я навєрно снопи поношу, а то покосила жінка, пов’язала, дощ намочить».

Батько вам розповідав про голод? Чи був в селі? Ви знали шось?

Ну знала. По розказам я знала. Багато людей померло.

А багато це скільки?

То саме, там на другій вулиці, на нашій вулиці то таких вроді і не було, шо померли, а там на другій вулиці, то там багато померли. В кого багато дітей, да ті не видержували.

А так говорили, наприклад, шо в селі померло 100 людей?

Да-да.

Чи більше?

Да, говорили. Я не помню скільки.

А де їх ховали цих людей, що померли під час Голодомору?

Ну на кладбіщі.

Всі знали, де це місце?

Да.

А батько працював у колгоспі, дід давав трішки різних продуктів?

Да. Получав гроші.

В вас в родині ніхто з голоду не помер? Тітки, дядько, ні?

Нє, ніхто. Дядько робив бригадіром тракторної бригади в другом селі, у Стайках. А тьотя тоже вийшла замуж, чоловік, батьки його, чоловіка, у Києві були. Так вони приїжали, хліб їм привозили, так шо вони не голодували.

Чого був голод, був неврожай?

Да. Неврожай. Да, розказував батько, шо ето самоє, пошлі картошку копать, так витягуєш куст, як горох, і така суха.

А зерно?

А зерно тоже, не було, нічого не було.

А все рівно, в колгоспі шось зібрали, годували колгоспників?

Да-да. Хто ходив на роботу, то в колгоспі варили їсти і хліб давали, по буханкі хліба.

Це в 33-му?

В 33-му.

А хто був голова колгоспу?

Вітенко був. А як його звали, забула. Ну сільський був.

Свій?

Свій, місцевий. Такий, за людей піклувався. Харашо було при ньому.

А один колгосп був в селі чи два?

Один. Один і два села було.

А після війни в 46-47 рр. був голод?

От у 47-му тоже був голод.

Ви памятаєте, де ви тоді були?

Я уже була, там кілометров 20 в нас совхоз був, з дівчатами ходили туди на роботу. Так я получила два мішка пшениці і проса мішок, так шо для батьків хватило хліба. Я до осені там поробила і тоді поїхала в Київ. Вже було мені 18 років. Я поїхала в Київ і вже в Києві робила.

А батьки в селі далі в колгоспі працювали?

Да.

І в них важче було, так?

В батька робота така була, шо, канєшно, шо забота була, нада було слідить за пчолами, ну а мама ходила, мачуха ходила на роботу у лангу, буряки пололи, в’язали.

А податки були?

Податки?

Налоги?

Да. Налоги всьо врємя були.

А високі, великі?

Ну 40 кг м’яса там должні здать, як єсть худоба.

Молоко?

Ну в кого корова є – молоко, кури в кого – тоже.

А на фруктові дерева?

На фруктові дерева тоже. Шото пару лєт накладували, а потом остановилися. Тоді вже не було.

А закон про 5 колосків ви чули?

Да. Подругу мою посадили. Вона каже: «Ой». Приїжала уже, три года її дали. Так послє трьох лєт вона приїжала та каже: «От спасіба, шо мене посадили, я хоть світ побачила». Там вийшла замуж і останоилась, і вже не приїхала.

А за що її посадили?

За колоски.

Вона їх ходила збирати?

Ну да.

На колгоспне поле?

Да.

Багато ще посадили?

Оце її і ше одну, я ту не помню. А ця Оля, рядом жила зо мною. То я цю помню, а ту другу не помню.

А ви не збирали колоски?

Нє, не збирала.

А чим ще харчувалися лободу, кропиву їли?

Ні. Такого я не їла. Батько не вмів її готовити.

А в 46-47-му від голоду в селі хтось помер?

Нє, нікого немає, шо хто помер.

Але голодували?

Ну да. Ну не так вже голодували. У нас картошки багато вродило при нємцах, дві ями ми закопали картошки, крупна така хороша картошка і потом як в 47-м картошки  не було, то ми пішли, я приїхала помагать копать там на городі, так викопали ше на сухая картошка. Не було зовсім картошки. Так батько одкопав ті дві ями, шо закопав, як вродила. Куди я буду її дівать, так закопав в яму. Одкопав, а вона перетворилася в крохмал. Так мама говорить, шо ми начистили дето несколько відер. Бо батько заніс сестрі два відра, сосєдкі одній, другій дали. А то собі, а другу яму вже тоді він відкрив, подивився як у тій ямі, бо вже натомилися каже, да каже завтра вже виберем. Утром встали, немає одної картошки. Хто-то, сусіди, хто-то вибрав. Ну Слава Богу, нехай люди їдять. Так шо їх вот ета картошка допомогла.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду