- Місце запису: село Барашівка Житомирського району Житомирської області;
- Дата запису: не вказано;
- Хто записав: не вказано;
- Респондент: Рибачок Євстафій Андрійович, 1904 р.н.,;
Під ча Голодомору 1932-133 років проживав в селі Барашівка Житомирського району Житомирської області.
Свідчення з фондів Національного музею Голодомору-геноциду.
Згадую Сталінський «терор». Ми всі діти були дуже пригнічені, бо батько був дуже впертий. Ми всі вмовляли його подати заяву у колгосп, а він казав: «Я дуже старий». Тоді на нього накладали один податок за другим – «тверде завдання». Звичайно, він нескінченного податку виплатити не зміг, і його запроторили у тюрму, а хатину розібрали.
Мати з дітьми залишились надворі голі, босі і голодні – оце сталінська свобода, оце його правда. Може було ще гірше людям, ніж нам. У 1933 році я бачив таке: ходили «активісти» по дворам і коли знаходили у гладишці зерно – відбирали. Це означало, шо на кілька днів раніше ти повинен померти…
Ще я бачив таке: на станції, дожидаючи поїзда, я пішов вранці до зорі трохи пройтися. Вийшов на скверик, де на лавках, траві і під стінами вокзалу, лежало дуже багато людей. «Може сплять?», – подумав. Я пішов далі в напрямку міста. По дорозі мені зустрілася підвода (площадка). Я пішов далі, потім вернувся, вже розвиднялося. Коли бачу, знову їде назустріч підвода (та сама), напружена, ніби снопами. Коли я зрівнявся з нею, то побачив, що підвода загружена трупами. Це підводою підбирали померлих голодуючих на вокзалі. Багато було випадків, коли люди їли людське м’ясо. Я знаю багато конкретних випадків, але писати про них не хочеться, – неприємно.