1. Дата запису: 03 вересня 2021 року;
  2. Місце запису: село Копачівка, Хмельницького району (Деражнянського), Хмельницької області;
  3. Хто записав: Вигодованець Ольга Василівна;
  4. Респондент: Русин Ганна Миколаївна, 22 січня 1922 р.н.;
  5. Розшифровка відеозапису: Сура Альона Юріївна;

Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав в селі Копачівка, Деражнянського району, Хмельницької області. 

(при розшифровці матеріалів збережено мову респондента)

Скажіть як Вас звати?

Аня! Аня!!

А прізвище?

По батькові? Ніколаївна.

А фамілія?

Русин.

Коли Ви народилися?

22-го…22-го… от я забуваю, забуваю… як це…

Січня. (підказують за кадром)

А де Ви народилися?

В Копачівці.

А розкажіть нам про батьків, як їх було звати.

Тата було звати Микола, а мама – Сиклета.

А фамілія?

Русин… тато… Русин фамілія.

А коли вони народилися, Ви знаєте?

Я не знаю, коли вони народилися.

А дідусь, бабуся були у Вас?

Ааа…дідусь, бабуся… я не знаю бабусів. Нє, їх вже не було, як я народилася. Я не знаю.

А сестри, брати у Вас були?

А були брати, був єдин брат. В Ленінграді жив, виїхав, як була розкулачка, нас вигонили з хати, то вони пороз’їжджалися. Єдин був в Ленінраді, старший брат – Степан, а молодший брат – Андрей, там є фотографія, там в кухні, був в Москві.

Ви казали, що батько мав господарство, про це розкажіть нам. Як вони господарювали, чи мали корови, кози?

Да, мали корову. Батьки ставилися, мали корову. Тут в мене тато… ми тут… сюди прийшли в приймиті, тут ставили клуню, ставили шопу, ставили всьо, корову тримали. Тоді, вже як стали кулачити, в нас вже корову забрали, клуню розібрали десь повозили в Проскурів, розібрали всьо. І накладали… батько вже зразу пішов в колгосп, а тоді всі виходили і батько вийшов. Тоді вже стали накладати на батька всьо. Ну накладали на батька… плетежі! Батько виплачував, виплачував, вже не мав за що виплатити – вигнали з хати… вигнали з хати. І вже… то ми наймали маленькі (незрозуміло). Ну батько ходив по роботах, в Деражні на лісоскладі, там ну… сторожував, то в Хмельницьку був. А мама не знаю, то там, то там… А я по людях була, по людях, поки паспорта не получила. Як получила паспорт, тоді я вже пішла на торфрозробку, на роботу.

А розкажіть, хто приходив, хто це забирав у Вас коні, корову?

Хто  забрав? Я знаю хто забрав… Була така бригада, забрали…  В нас була така корова, що вона била, то вони зайшли з другого сарая, накинули на нію мотузок, і вивели, і забрали в колгосп корову.

А скільки їх було?

Га?

Скільки цих чоловіків було, що забирали?

А я що знаю, я знаю, скільки їх було… я ще тоді така була, в хаті сиділа, да, в хаті сиділа. Тіко знаю, так як бачу, у мене ще була сестричка, менше мене, не знаю скільки їй було, маленька вона була ще, то я сиділа на печі, а вони обняли її і плакали дуже.

Батьки обняли, да?

Да, мама прийшли до хати, обняла ту дівчинку і плакала, це я це знаю дуже, да.

А батько де був, коли забирали?

Ну я знаю, батько десь був, батько ще був… був вдома. Що ж батько!? Вони накинули на корову мотузок та й повели.

А хліб забрали у Вас, зерно?

А хліб… хліб ходили тоді, ходила буксірна, якісь буксірна ходили з желізними палицями, гляділи, то люди ховали хто де бачив, хто де міг ховати зерно. То забирали.

А де ховали?

Де ховали!? Де хто хтів. Закопували. Як зимою, то десь в сніг, в сніг закарбовували, щоб осталося десь якийсь кусочок… якийсь пуд зерна. Таке було.

А батько десь заховав?

А батько… як ти…!?

Чи батько зерно десь заховав, встиг заховати?

Я не знаю, де батько… чи зерно заховав, чи не заховав. Десь ховали, певно, зимою то ховали в сніг, в сніг десь закарбувати, щоб не знали. Ну таке було.

А Ви лишилися в хаті, чи Вас вигнали?

А?

Вас із хати виганяли чи Ви далі жили в своїй хаті?

Вигнали. А я не була вже, я вже була в людей, була у родичів. Забрали мене до родичів, то я не знаю. Вигнали з хати, викинули. Нас три сім’ї в єдну хату з’єднали, така маленька хатинка була, маленька… на три сім’ї… нас туди зігнали. То нас тато… то братів не було вже, мене не було. Батько був вже по роботах, де там… сторожував. То там, то там наймався. Тілько мама були. То така єдна сім’я була велика, що було багато дітей, то тако від грубки тако до вікна для дітей зробили нари, такі всі маленькі, меньші, більші й більші. Всі були такі в сороченятках по коліна, маленькі були. А мами кровать тако-го була, мамина. А я то вже де була, я в же була в родичів. То мамина була кровать, то це знаю. А в одних маленька… Це тільки одна була дуже велика сім’я. Нема нікого, вже всі повмирали.  

А в скільки років Ви пішли працювати?

А получила паспорт…

Ні, ні, по людях, після розкуркулення.

А-а-а, після розкуркулення, та я знаю скілько це мені було… Ну я в школу ходила, в первий клас певно що.

Це десь в 30-тому році вас розкуркулили, да?

Ну да, десь 30-го чи 31-го, ті роки були, то розкуркулили. То я ходила, три класа кончила і в четвертий перейшла. А тоді вже заслабла, ми вже з хати були вигнані і вже я заслабла і вже так… вже не докончила і так вже осталася я, слаба лежала.

То у Вас була менша сестра? Як її звали?

Явдоня.

А якого вона року народження?

Напевно, з 28-го.

А розкажіть нам, коли почався голод, коли люди почали пухнути з голоду.

Ну як почався… ходили по всіх тай забирали зерно, а тоді вже почався голод. Хто що міг, то те їв. Хто шо їв. Було бурячиння, щіпали їли… хто що міг. Ну не всім був голод, хто пішов в колгосп, то не було, в них не забирали. І хто тримав корову… якщо корову тримали, то голод такий дуже не всім був. А таким вже, шо не було коровки, нічого не було, і з хати вигнали і нічого нема, то ті голодували. Ну якось виживали, я знаю, вижили. Да й повмирали з голоду.

А багато в селі померло з голоду в 33-му?

Померли з голоду трохи, бо не було… Ще було таке, що з хати не вигнали, а не мали що їсти, а тоді нажали… пішли нажали свіжого хліба, з’їли і повмирали. Померли.

А Ви знаєте імена цих людей, що померли?

Га?

Ви знаєте людей, які померли? Можливо імена когось, сусідів.

Ну це давно було. Тіко знаю, де вони жили.

А з родичів всі вижили під час Голодомору?

З родичів? Моїх? Нє, не всі. Був татів брат, був в школі коло ковелю, наймався там. Но його з хати не вигнали, їх не вигнали з хати. То ходив, тоже голодували, не хватало їсти, то вони йшли з школи на городі, прям на городі, через город треба було йти, упали і там померли, на дорозі.

А як звали батькового брата?

Степан.

Один Степан помер чи і діти його?

Га?

Діти теж його померли з голоду чи тільки Степан?

Тільки Степан помер, діти вижили.

А як діти виживали?

Якось виживали.

А були в селі ясла чи патронат?

Чи ясла були… а я не знаю чи ясла були, я не знаю.

Ви тоді в 33-му по людях були, чим Вас люди годували?

Чим люди годували? Люди годували, що самі їли, те й мені давали.

У них було що їсти?

Ну да, я в таких людей була… я була в директора школи, потом ще була в жінки, ну вона така була… ну в колгоспі робила, от. То я всьо робила. То я вже звідти в тої жіночки була, звідти, звідти вже ні в кого більше не служила, вже получила паспорт, уже получила паспорт, уже пішла на торфрозробку на роботу.

А де ховали людей які померли в 33-му році?

На кладбіщі хвали.

А хто ховав?

Ну хто ховав… ховали люди, не всі ж були такі бідні, й такі дуже немощні. Ховали.

А може їздила підвода і збирала цих померлих чи кожен сам своїх родичів ховав?

Нє, ну вже аж так не знаю дуже, бо ну яка я ще тоді була. Ну ще не дуже було мені інтірєсно, чи ховали.

А Ви кажете, хто в колгоспі був, той менше голодував. В колгоспі щось давали їсти, чи як?

Ну всяко було. Зразу давали, а потом таке було шо… ще варили… кухня була, варили… ну варили… що там варили… якийсь бульйон.

Оце в голодовку там чимось годували, кандьор може якийсь, чи що там давали?

Як Ви кажете?

Може кандьор чи баланду якусь варили?

Ну якусь баланду варили шось, варили.

А кого ще в селі розкуркулили?

А?

Кого ще розкуркулили, крім Вашої сім’ї?

О-о-о, в нас ще розкуркулили… цих дві жіночки і ще… Ну я вже позабувала.

Але були такі сім’ї, да?

Га?

Були такі сім’ї, що розкуркулені?

Ну да, ну я не можу, я забуваюся. Мені треба довго подумати. Подумати, да.

А в Сибір висилали людей?

В висилку висилали, в Архангельську висилали. Да, висилали. Висилали.

Скажіть, а Ви знаєте, що таке закон про п’ять колосків?

А?

Закон про п’ять колосків, знаєте що це?

«Про п’ять колосків»!? А, то це добре,що Ви нагадали. Осьо сусідка, її нема, вона… засудили її були на 2 роки, певно що, за колоски, да, засудили.

Вона ходила на поле збирати?

Вона ходила на поле збирати і її засудили, дали 2 роки. Ну а вона вже померла, Царство їй Небесне. Вже й її синок помер, вже багато людей, таких молодих, померло, ще тіко я. Ще тіко я…

А діти ходили на поле колоски збирати?

Ходили діти  колоски збирати. І якось ще так було, що я трошки ходила. Я вже ходила, вже нас вигнали були з хати, і як були вигнані, то вже й приходити туди трясли. А той брат, той що є старший, той що в Москві був, десь мама взяла торбинку круп, він за ту торбинку і на городи, а там були в сніг і ще такий бойовий був: «Йди, йди сюда – каже. – Я тобі тут…». 

А жорна у вас були?

Були жорна. Ходили жорна били, щоб не мололи.

Оці активісти били?

А?

Активісти оці били жорна? Буксирники?

Да, да, да! Ще вам розкажу, що… вже як цього двоюріднього цього брата дочка, осталася, в неї була… мати рідня померла, мачуха була, вони чось не ладилися. То батько, цей Степан, взяв їй дав корову, ялівку, ще шо там дав… це сусіди, в другій хаті жили. Ну а мій тато, як вже німець прийшов, ми пішли в свою хату. І тоді, которі люди жили в моїй хаті, ну вони такі були… з хати вигнали, хату колгосп продавав… колгосп продав хату, вона купила цю хату, вона жила. А вже як прийшов німець, ми вже пішли в свою хату, то вона… От я говору, говору, я забуваюсь. А-а-а, потом вже як німця відігнали, то вона ходила всьо время, щоб їй… То ще батько продав корову і ще за свою хату тій жінці заплатив грошей, що вона купила нашу хату. От. А тато купив в цієї братової дочки корову. Їй батько дав корову… корову чи ялівку. А вона не доїлася, вона була не тільна, ми молока не носили. Нас подали, тата подали на суд, кажуть: «Є хвіст, роги є, давай молоко». То ми купляли, батько купляв масла, віддавав государству за молоко маслом. Багато розказувати, а я багато забуваюсь. І давав масло. От таке було життя, от таке було.

Скажіть, а може Ви ще пам’ятаєте, коли Ви були дуже маленькі, чи Ви їздили з батьками на поле, як вони там хліб збирали? Чи таке Ви пам’ятаєте?

Нє, я на поле не їздила, тоді ще дуже була мала. А брат був старший, которий в Ленінграді жив, то він всьо время батьками їздив, помагав їм.

А одяг, кожухи, подушки, у Вас таке було?

Га?

Було у Вас одяг, кожухи, подушки, рушники?

Були подушки, ще єдна подушка он є. Ходили, носили до родичів, до колгоспів переховували. Виховали подушки, виховали ще там ряденця які. Ще хтіла показати ряденце, одно на самому споді, одно лежить, саме нижнє, то ще виховали.

Це мама з батьком ховали, щоб не забрали буксирники?

Га?

Кажу, це ряденце і подушки батьки ховали від буксирників, да?

Да, ховали, носили до родичів, ходили, а були такі, що носили, то що і не віддали.

Що потім сказали, що нема, да?

Да!

А ці буксирники у Вас забрали трохи і одягу, да? Коли хату забрали, то забрали і одяг і все забирали?

Ну да. Знаю, що в нашій хаті робили збори, як до колгоспу ходили. Наша хата була велика, а двірчик був маленький, то як наженуть, як надихають, то попід лавки баюри стояли, стіни плакали. Ну я мала була, но це помню.

Це коли Ви ще жили там?

А?

Коли Ви ще жили там, то приходили, збори робить?

А-а-а, агітірували в колгосп, агітірували до колгоспу.

Це до батька приходили агітувати?

Да! Мій батько був зразу пішов в колгосп, а тоді стали забирати заяви, батько забрав. А тоді батько як забрав, тоді вже стали кулачити, накладати налоги, накладати. Виплачували, виплачували, не було що платить і вигнали з хати. Та й таке було, от таке було.

А батько потім вступив до колгоспу?

А?

Батько вступив до колгоспу?

Нє, батько вже тоді вийшов, вже тоді з хати вигнали. Вже тоді ходив скрізь по роботах, там сторожував, там сторожував. А я по людях ходила, поки паспорта не получила. А вже як получила паспорта, то пішла в торфрозробку робить.

А в кому році Ви паспорт получили?

В якому році я знаю… Кіко мені було…

Вже після війни?

Ну да, вже мені ісполнілося вже16 років, тоді вже я получала паспорт.

Це до війни було?

Га?

Кажу, до війни Ви получили паспорт, коли Вам було 16 років?

Ну да, ну то це вже міняли ті паспорта, це вже ж роки пройшли.

А в селі церква була?

Церква? Була, була церква в селі. Я ще знаю трошки ту церкву. Знаю, ще ходила. А тоді валили, тоді розвалили ту церкву. То з тої церкви брали камінь зробили місток, там де ставочок, то дощі йшли, злива пішла…

Ми витягнемо, а ви покажете нам це ряденце. Ряденце нам покажете і розкажете як воно збереглося.

Саме нижнє, от те-те-те. (подають ряденце, бере в руки)

Розкажіть, як мама зберегла це ряденце.

Мама зберегла, носила по людях, до своїх… на кінець села, там мамина сестра була, там замужом, то мама туди носила і подушки і ряденця, а де що… я забуваю… Зберігала.. там ще єдно є, застеляне там, килимочок.

І подушка, да, є?

А?

І подушка є?

Подушка, да, подушка є.

А під час Голодомору мама не міняла речі на їжу?

А?

Під час голодовки в 33-му мама не брала от такі килимки, не міняла на їжу? Оці ряденця або подушки на їжу, на продукти можна було поміняти?

Було, були такі роки, що був в Деражні відкрили центроспірт, то в центроспірті мона було, хто мав такі гроші… золоті. То-то мона було купити щось, це купляли.

А у Вас не було золотих сережок чи перстнів, щоб міняли їх потім? У мами не було золота?

Нє.

В торгсін не ходили?

У мами не було, в мами не було. Колись золото було… колись було таке время, що трошки ходило золото, то були люди такі, що зберігали те золото. А мій тато не зберігав, мій тато як хазяйнував… тато тримав воли чи бики, як вам сказати. Ну вони куплять, поправлять, продадуть трохи грошей зберуть на що треба… то плуга треба, то трубака треба, як хазяював. А куплю знов такий. То мій тато не мав золота… мав, ну як Вам сказати… продав, взяв 45 рублів золотом за бики, то за раз купив другі бики, а не тримав гроші. А люди були такі, що тримали, що тримали… може не треба було… А мій батько мав три сини, то треба було садка докупити, то  треба було поле докупити, щоб були чим ділити синків. А тут прийшлося, що не ділили,  вигнали і всьо забрали. От таке прийшло время.

То скільки у Вашого батька було поля, садок був?

Я не знаю… садок був. Поля… я не знаю чи 6 десятин чи що. Щось я не помню скільки було поля.

Але велике господарство було, да?

Ну да, мій батько не був такий аж дуже кулак, середняк считався, середняк. Ну кулачили… ну кулачили, щоб вже не пішов в колгосп, щоб вже був не в колгоспі.

А ваша хата де була в селі чи десь на хуторі?

Тут була.

На цьому місці?

На цьому місці була. На цьому місці була. Бачите хата далеко від вулиці, то я відрізала по сіни, відрізала, тако хата була і всьо, то там жили, дві зими зимували, дві зими, пока влізли чуть в хату, то там жили, а тут ставилися. Я думаю, куда я піду з батьками, де по чужих хатах. І так до войни находилися по чужих комірчиках. Ага. То я довго ставила.

А ваша стара хата, вона була під соломою чи під бляхою?

Да, вона була під бляхою, то батько зняв бляху, покрив соломою. Ну таке, така суматоха була. Батько бляху зняв та покрив соломою, то була вже соломою. Ну я не знаю, як вона була бляхою, я ще була мала. Тако знаю, що так розказували.

В Западну їздили, за продуктами?

Да, їздили в Западну, да, за продуктами їздили в Западну. Там купили… з Западної привіз дядько, купив корову, не корову, ялівку купив. А мій батько любив дуже худобу. І мій батько дуже такий був… тіко прийшли зразу купці підступляються, то він мені розказував. Вони далеко сиділи та наблюдали, заготовчі були, скупляли худобу і здавали на м’ясо, а ми платили гроші, о. А він… вже розійшлися, а батько сподобав ту ялівку підійшов та й каже… а йому не хватало, батькові, грошей, він з Западної привіз ту корову, не хватало трошки грошей, то каже: «Веди, а я дальше позичу гроші». А він каже: « О, нашо я маю, беріть ялівку, а тоді принесете мені». Не знаю скіко там грошей. То була дуже добра коровка. А я на торфі робила.. Добра була корова. А я на виходний йду, і ще на будній йду додому, взяла молока, віддала, хочу знов додому йти на тижні, віддала дівчатам молоко, йду додому. Йду знов додому… То була… А-а-а! Тоді вже дочекали ялівки і батько любив худобу дуже. Була ялівка гарна така, так була біла, тільки чорна латка та була червоно-ряба…

Чого батько вийшов із колгоспу? Чому він там не хотів працювати?

Чого батько вийшов із колгоспу? Ну знаєте, котрі, які були… звозили реманент, вони подивилися на ето… дощі йдуть, всьо таке. Багато, не тіко батько тоді, багато не понравилося. Повиходили з колгоспу.  А тоді повиходили з колгоспу і вже їх кулачили.

А Ви не знаєте хто головою був? Хто збирав цей колгосп?

Ой, я не знаю. Я вже це не знаю.

А були в селі уповноважений із району? Чи з району приїжджали такі комуністи організовувати це все?

Із району приїжджали. Но я ще тоді була така, що мені там байдуже… таке… що я не знаю із району…

А може Ви бачили, коли Вас розкуркулювали, що був такий дядько в шкіряній курці, в чорній такій? Ну такий, щоб не з села?

Я не знаю.

Може зброю при собі мав?

Я не знаю хто розкуркулював, я не знаю чось. А мій тато, батько був таки, що нікому не мстився, ніколи ні на кого не обідав… не обіжався, що там той чи той. Ну тако знаю, шо вигнали, то батько балган копати за хатою, тако в садочку, хтів балган копати. З хати вигнали, то він думав, шо викопає балган і буде на свому обісті сидіти. То шо ж йому не дали там копати балгана. Ходили по хатах. Таке було.

Скажіть, оце як збори були, агітували йти в колгосп, то Ви пам’ятаєте що вони говорили?

Нє, я не пам’ятаю, що говорили. Я знаю… ще мала була, ще не тямила. Я знаю, що у нас була… оттуди от такий вайкірчик і були двері… шибочки були в вікні, то я тако в шибочку заглядала, дивилася.

А багато людей тоді було на цих зборах?

Ну я знаю.. певно, скіко… на їдна вулиця певно, скільки там було…

Вони так по кожній вулиці ходили агітувати?

Га?

На кожній вулиці окремо агітували, да? Чи як? Ходили вулицею людей збирали і так проводили агітацію?

Ну я знаю… якісь виконавці були… загадували, збирали. От таке було. Ще тоді… я не знаю.

А батько Ваш такий хазяїн був, він згадував про своє хазяйство, про господарку свою.

Га?

Не жалів, що забрали в нього це все.

Я шо знаю жалів чи не жалів… жалів, певно що, жалів. Я ж що Вам розкажу. Цей брат, шо в Лєнінграді був. Хто куди біг, вербувалися. Той брат пішов до їдного зговоритися, мали вербуватили, а за ним чогось ганялися. Застали його там в хаті, ну актівісти ці. Арештували його. То він через вікно вискочив і втік в города. А тоді літо було, то в город. І тоді вже Дашківці, там, де садки були, то ізо дві неділі там ховався в Дашківцях. Йому вже туди винесуть їсти, де вже там договоряться. Покладусь десь на деревині. А тоді вже він завербувався в Лєнінград. То він дві неділі там ховався, а тоді вже завербувався. І багато на Лєнінград вербувалися і всі десь поїжджали, а брат там прижився і він там оженився і там жив. То до батька, щороку приїжджав до батьків.

А оце вербували, це куди вербували?

А?

Ви кажете він тікав, не хотів щоб завербували, а потім поїхав в Ленінград, то що він робив в Ленінграді?

Що робив брат там? А брат робив на жалізній дорозі, робив бригадіром на товарні. А я їздила тоді зимою, батьки ще були крепші, то їздила я, туда на зиму. Там временно він мене пропише, ходила на сніг, заробляла копійки, гроші заробляла (сміється).

А ще як була блокада… Лєнінград, окружон, я не знаю скільки він місяців був. Ой, не можу. То брат казав, що там навіть кота не можна було знайти, всі люди повиїдали. Вже після війни, як приїхав, бідний такий немощний, такий безсилий. Каже, на товарняк підуть, де там зерно розсипається, вони назгортають зерна, сидят вибирають зерно з землі, з чого там, і варили і так їли. Хто їв, були такі, що й своїх дітей їли.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду