- Дата запису: 1 вересня 2021 року;
- Місце запису: село Широка Грембля, Вінницького району, Вінницької області;
- Хто записав: Сопронюк Тетяна;
- Респондент: Романюк Марія Пилипівна, 10 вересня 1927 р.н., народилася в селі Широка Гребля, Вінницького району, Вінницької області;
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала у селі Широка Гребля, Вінницького району, Вінницької області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Представтеся, будь ласка, як Вас звати?
Романюк Марія Філіповна.
Шо Ваша батьки робили, ма?
Шо робили батьки? Тато мій шив на машинці. Шив на машинці всьо – жіноче, чоловіче.
А мама?
А мама була вдома з дітьми.
Скільки Вас було?
Троє. Два брата і я.
Як звати братів було, ма?
Микола і Міша.
А якого року?
28-го Міша, а Микола 24-го.
Корова була, вівці були.
Розкажіть про голод.
Ооо, хай Бог милує голод, відвертає. Ми ходили такі голодні не було нічого їсти. Хлопців моїх братів вже ноги пухли. У нас був льох з барабольою. Той льох завалився, привалив бараболю. Як оце був той голод, то мама здобула той льох. Добула барабольку, обирала ту барабольку водою його розмісила і на сковородку. Пірятком помастила і такі млинці пекла. Ми їли ті млинці. А потом вже стали колосся збирати з пшениці мняти. Мама варила куліш. На столові потре бутилкою розробить цю пшеничку вже на окріп сипить… вже в нас заварився куліш. Вже в нас голода нема. Ой, Боже яке я горе велике перенесла… і робота.
Куркулі? Людей в селі розкуркулювали?
Да.
Вас як розкуркулювали, розкажіть
Бо він не хтів іти в колгосп… вопшем тато, товариш його став головою. І вони були злодії – вкрали корову. А якраз тато йшов і побачив. І він йому сказав, друг його… но пікниш комусь ми тобі не знаю що зробим. Він сказав, шо я їм підчинятися не буду.
І шо дальше було?
Га?
І шо дальше було?
І шо дальше було? Мій тато пішов рибу ловити. Його зловив цей… і забрали його в тюрму те й…
Ви як були?
Ми були з мамою були всі троє.
А чого у вас хату розібрали і вигнали?
Да, поставили хату п’ять років пожили… та й приїхали забрали всьо, хату розібрали і тата забрали. Потом тата пустили. І з нас всьо забрали, всьо з нас забрали. Потом тата пустили додому, а тут вже немає ні хати, ні шопи, ні клуні – нічого нема. То тато прийшов вже, а ми тако в селі там (показує рукою позаду себе) була хата порожня, то мама вже зимувала в тій хаті. Тато прийшов… то нависні стали копа… перешли сюди на це обідця. Нічого нема на цьому обісцьові. То тато викопав балган і ми в балгані до 60-го року кажеться жили… в цій землянці. Я все казала, аби мене хто прийшов сватати, но шоб була хата в нього гарна.
Потом же тата знов забрали?
Да. Я ж кажу, шо був ловив рибу і його забрали.
А потом же ж другий раз його забрали і до сих пор нема.
Не знаю. То його забрали, то вже він… було письмо – Мурманська область, станція Мозер желєзна дорога. Це вже тато був там в тюрмі. Вислали його так далеко. Так його і до цеї пори нема.
А кого ще в селі в нас розкуркулювали?
Кого? Ше розкуркулювали… Ше розкуркулювали. Діда розкуркулили і ше розкуркулили там. А в нас то всьо позабирали. Ми осталися тільки, шо в нас і шо на нас. І одежу забрали, ну всьо-всьо. І хліб забрали свячений шо був. І вигналися нас з хати… ми маленькі були.
Де хоронили тих людей шо помирали в голод?
На цвинтарі.
А хто ховав?
Чи я дитина, чи я людина. Як моє, то то ховає… ну різні-різні ховають люди.
Підвода не їздила по селу і не збирала тих людей, шо помирали?
Нє, нє, не їздили не збирали. Самі ховали люди. Тако ходе людина і ото з голоду присіло та й вмерло і всьо, де його застало. Це осьо сусідський хлопець гнав корову одному чоловікові… прийшов присів і вмерло. Вже переказали і вона прийшла забрала його. Це Маринин брат.
А може ще щось їли?
Листок з вишні – це я їла, а лободи не їла. Туто сусіда, то били жаби, лове і наб’є і варили жаби і їли. А я боялася і ми не їли жаби, не їли. Їдну бараболю цю їли, оце присипана, а вона біленька… обереш її та вона біленька. Боже, а вони дуже жаби їли. Равлики їли такі здорові збирали. Ми тоже це не їли. Не їли. А потом вже як стали жнива вже бути, шо вже позабирали, а тут… ходили колосся збирали, горох збирали, ооо, вже тоді голоду не було. Назбираємо гороху, мама наварить і спражить нам той горох… він такий добрий тоді вже голоду не було.
Може рибу ловили?
Нє.
Не дозволяли ловити?
Ми малі були. Ой, я цього голоду не забуду ніколи, бо дуже ми набідилися… і вбратися сорочки забрали в нас шо були зв’язані. І всьо позабирали. І нас вигнали. Ой, шооо мама палила в печі, вони погасили вогонь.
Вас в школі не називали куркулями?
Ні. Які ми куркулі? Тато шив, а в діда були воли, все по ночах ходив. А мої мами тато на конях їздив в Гнівань якесь дерево возив. Бідні були, шо це так нам зробили я не знаю…