- Місце запису: село Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області;
- Дата запису: 2005 р.
- Хто записав:Ясевіна Валентина Костянтинівна, завідувачка сільської бібліотеки.
- Респондент: Романюк Марія Іванівна 1924 р. н., народилася в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області
Голод я памятаю. Такий був приказ з району: в людей, які живуть краще, забирати все. І забирали. Робила це група вреддних людей. Вони карали людей, а найбагатших – виселяли, грабували людей без зброї. Приходили до хати по кілька разів, вдень і вночі, забирали коні, корови, харчі. В нас забрали корову, коні, лошат. Від них все закопували в землю, але приховати вдавалося небагато – вони шукали цілою бригадою. Люди їх боялися, тому не оборонялися. Людей примушували йти в колгосп, залякували. Побачили селяни, що стали виселять на Сибір сусідів, і стали йти в колгосп. Худобу різали у погребах, щоб не віддати до колгоспу, а інші здавали її до колгоспу. Один чоловік сказав, що на Сталіна не буде робить, то його забрали зразу ж. Хто пішов до колгоспу, то там на полі давали щось їсти. А з поля не дозволяли нічого брати, за зібрані колоски судили. Поля, ферми, комора охоронялися. Люди лишилися без їжі. Почався голод. Сиротам, в яких померли батьки, колгосп давав їжу. А більшість виживали, як могли. Хтось зумів приховати зерно, комусь родичі допомогали, дехто ходив в інші села вимінював їжу за речі.
Одяг, рушники, полотна, подушки носили в Смолдирів і Суємці міняти. Їли ягоди, щавель, кропиву, з кори липи пекли коржики, ловили у річці рибу, раки. Можна було щось купити в місті, але і там голодували. В Торгсині вимінювали їжу на золото, сережки, прикраси.
Скільки тоді померло людей, не знаю, дуже багато. Їх хоронили ті, хто міг ще ходить. Ніхто їм не платив – не було чим. Було людоїдство. Ховали на кладовищах. Тепер їх поминають у церкві, а пам’ятників і хрестів на їх могилах немає.
Я розповідаю своїм дітям про голодомор, а хто в цьому винен – не знаю.