- Місце запису: село Великі Деревичі Любарського району Житомирської області;
- Дата запису: 2008 р.;
- Передано: Філією публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «регіональна дирекція UA: ЖИТОМИР»;
- Респондент: Раїса Кудря;
- Розшифрувала – Кравчук Тетяна Володимирівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Великі Деревичі Любарського району Житомирської області.
Мати повернулася ввечері – нема дівчинки, нема дівчинки. Ну вночі її одній ходити було надто опасно колись. Вона рано заявила, шо не стало дівчинки. Вона питається людей, бачили, вів, така жінка з сином цю дівчинку. Ну вона заявила в органи, мати, ну прийшли це було ввечері. На ранок, шо вона застає в хаті, застає, шо головка дівчинки лежить в тазику і коли чорняві такі, в’ющійся, вона ходила, дівчинка, з такими кісьми розпущеними, дівчинці років 12. І над мискою вже, а сама вона порубана в ночвах, вже вимочується. Отут тако метрів 300 така хатка і жіночка одна жила, і дуже бідна була, а через дорогу трошки крепка була жіночка, тоже одинока. І знаєш, в неї нічо нема, вибігає надвір і дивиться в неї з комина ну так валить дим і вона здивувалась ну шо ж вона може варить, і шо ж в неї є, як в неї абсолютно нічого нема. Вона стукає – закрито. Але хто тоді просив якого дозволу, постучалась, відкрила сильніше і до печі туди. Як вона дивиться піч горить, коли печі на ослінчику два банячки, а там обсмалені дитячі головки, вже вона готовила.