- Місце запису: смт. Копайгород Барський район Вінницька область;
- Дата запису: 16 серпня 2003 р.;
- Хто записав: Бойко Олександра;
- Респондент: Полянська Олена Петрівна, 1935 р.н.;
Під час Масового штучного голоду 1946-1947 років проживала в селі Копайгород Барського району Вінницької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947роках?
В нас голодали люди в 32-33 і в 46-47, но помню только голодовку 46-го.
Які на вашу думку могли бути причини голоду?
Я не знаю, казали, шо був поганий врожай, но я помню, шо врожай був хороший, а не було кому його визбірувать, а шо ми поробили, то забирали.
Якщо забирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Послє війни, з 1944 ми були в колхозі, нам обіцяли, шо за трудодні дадуть много хліба (до 30 кг – прим. мої), а дали пару кілів (кг) гречки і все.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання
зерна?
Такого не знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?
Не то, шо відбирали, а не дали. А те, шо було на городі, того не чіпали.
Як люди боронилися?
Баби походили, порепетували, навіть збиралися до сільради (до 50 осіб), но тоді приїхали солдати та всіх порозганяли.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, овочів, продуктів?
Городину ховали, а зерна в нас не було.
Де можна було заховати продукти?
Ховали по хаті, чула, шо дехто закопував на дворі за хатою.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали, но мало.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники.
худобу тощо?
Ні, одежі не забирали. То ми ходили все й вимінювали.
Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи Ви чули про нього?
Дядько казав не «5 колосків», а «Сім восьмих», і шо то по ньому в голодовку 33-го давали по 10 літ за крадіжку з поля (збіжжя, колосків, городини). То люди навмисне попадалися, щоб їх взяли – таких було багато – і в Шипинках, і на Станції. Тоді вивозили до міста, а там на Сибір, казали, шо там кормят лучче.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Там була сторожа, но ми їх обдурювали, а коли-не-коли, як був хто знайомий – то зговорювалися.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Спочатку з колгоспу набирали, а потом поняли, шо сговаріваються, то охороняли солдати, но дехто мог сговариться і з ними.
Чи люди хотіли йти добровільно в колгоспи?
Мусили, шоб щось їсти, якось жевріти.
Коли почали помирать люди з голоду?
Що я знаю, то так не вмирали, лишень немовля, чи хтось старші – сяде на призьбі, так і помре. Було це десь на весну.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Так шоб багато сиріт було, то ні, хто з родичів брали до себе.
Хто не голодував у селі і чому?
Та всі потроху голодували, навіть, хто з фронту прийшов, но на той час ще мало повертались, а було так шо прийшов, а нікого нема. Але в нас в війну було краще, ніж вище – у нас були румуни та мадяри, то вони нікого дуже не карали.
Хто зумів вижити?
Вижило багато, бо у всіх було шось на городі, чи то ходили до міста за 40 км, та й міняли на хліб.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами?
Да.
Які засоби вживали для виживання?
Перше, то городи, бо колгосп нічого не давав, лише на осінь 1947 вже наладилось. А в колхозі рік працювали задурно, але мусили, бо, хто не ходив, того судили (був один випадок у Шипинках – сусіднє село – прим. Б.О.)
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Хто жив в городі з родичів, той привозив якусь їжу, але того мало було.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Було всяке.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Ходили збирали липовий цвіт, а шоб кору чи листя, того не було.
Яких диких тварин, птахів, плазунів їли?
У кого була берданка – той був багатий. – Повибивали усіх зайців, лис, нирків та качок, побили з рогаток та самострілів усих голубів. А другого мя’са не бачили.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Міняли, дай Боже. Але десь на весну, вже, навіть, в городі не міняли, то люди їздили аж у Рівне та Дубно, за 200 км (більшу частину дороги йшли пішака) та там вимінювали. Там голодовки не було.
Чи був голод у містах?
В городах почали голодати за зими, але ловкі люди крутилися.
Скільки людей померло у селі, чи є такі відомості?
І померло біля 30 (діти та старі).
Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?
Ні.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На сільському цвинтарі.
Чи є відомі місця заховань померлих від голоду?
Оце вже зараз на гробки згадують тих, шо в голодовку 33-го повмирали.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду ?
Є на цвинтарі великий знак, його поставили десь на початку 90-х на гроші, шо зібрали з емігрантів ( людей, шо поїхали до Канади – той знак поставили, бо там в когось була бабуля в цей Копайгороді, то вона померла в 33-му р. А тоді померло много людей).
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр.,чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Вроде шось в школі казали їм, та ще проводили уроки про голод.
Хто винний у загибелі багатьох людей?
Зараз в газетах писали, шо то Сталін все це зробив, коли це він зробиа, то покарай його лиха.