- Місце запису: с. Покровське (до 1936 р. – с. Баба, в 1936-2016 рр. – с. Жовтневе) Менський район Чернігівська область;
- Дата запису: 2 вересня 2009 р.;
- Хто записав: Люткевич Світлана Іванівна;
- Респондент: Полоз Ганна Петрівна, 1923 р.н., народилася в селі Баба, Менського району Чернігівської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Баба Менський район Чернігівська область.
Що Ви можете згадати про голод 1933 р.?
Важко було, люди мерли як мухи. Хоча наша сім’я вижила — батьки і четверо дітей. У комуну нас не приняли, бо батько (Полоз Петро Григорович) був інвалідом і не міг працювати на землі. Тому комуна нам не виділяла ні муки, ні чечевиці. Наша мати (Полоз Євдокія Василівна) ходила пішки до Сосниці та Макошино та вимінювала одежу, яка ще лишилась на їду чи стакан соняшнику, чи даже жменю лушпиння з соняшника. Помню як одного разу мати виміняла на рушник трохи муки, а коли принесла тую муку додому, то ми роздивились, що замість муки матері підсунули краску. А ще пам’ятаю як шморгали кору з в’яза, давили кісточки з кукурудзи, листя з в’яза товкли і їли. У мене з тих часів збереглася ступа у якій давили кісточки з кукурудзи, і зараз, коли дивлюся на тую ступу, то згадую ті страшні часи. До нас приходили і сусіди, і родичі, і пользувалися нашою ступою.
Чи допомагали люди один одному вижити у ті важкі часи?
Помню, як наша мати підкормлювала сусідського хлопця, який залищився без матері — вона опухла і умерла від голоду. А коли батько ходив у с. Киселівку на торф (у ночі стерегли торф від загорання), то він іноді приносив сухі скоринки хліба, які йому давала жінка у якої не було своїх дітей, ото празник був у нас. Важко було, да пережили.