1. Місце запису: село Войнівка Олександрійський район Кіровоградська область;
  2. Дата запису: невдомо;
  3. Хто записав: Пузанкова Марина;
  4. Респондент: Польова Марфа Іванівна, 1922 р.н.;

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала у селі Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області.

Мій батько був із сім’ї хліборобів, ще він був ковалем. Мати була із великої сім’ї, де вона разом з сестрами ходили в найми. Була у нас земля, де ми робили від зорі до зорі. В батька нас було 4 дітей (я найстарша), стара бабуся і хвора наша мати. Спочатку забрали коняку, сівалку, жатку, а потім прийшли за коровою. Найбільше дісталося моїй тітці Марії, яка мала шість синів і одну дочку. Забрали все, що тільки могли, навіть рушники. Вигнали з хати серед зими, зоставивши голодних і босих.

Ночами стали зникати чоловіки. Голова сільської ради застеріг і нашого батька, що можуть його забрати. Батько послухав, покинув село й Україну, забрався аж на Кавказ. Допомагав нам як міг. А нашу маму держали в льоху. Почалася голодна зима і весна 1933 року. Забрали у нас все. Пам’ятаю, сидимо ми четверо на печі, молодшій сестрі бабушка дала вузлик квасолі, щоб держала під платечком. Зайшли, почали обшукувати, полізли на піч і забрали у сестри квасолю і друге насіння, яке було на печі. Мамі розплели косу, щоб подивитися, чи не заховала вона там гроші. Тато наш передбачив і вночі посіяв жито на городі, і як появляться колоски ми брали і їли. Ходили ми з молодшим братом на поле і шукали мишачі нори, в яких були зернята мишію, жита, пшениці. Які не були ми виснажені, на Великдень, мама і бабуся прибрали хату, помазали, помили нам голову. В цей день ми піч натопили бур’яном і хмизом, у горшку кипіла шкура з якоїсь дохлої скотини. І ось в хату зайшли обшукателі і начали питати де бабуся заховала якесь добро, але вона сказала, що в неї нема нічого. І вони розвалили припічок, а звідти — сажа. Вся хата була в неї і вікон не було видно. Вони кинулись до бабусі, але ми почали кричати і вони пішли. Тієї весни померла наша сестра Вірочка, перед смертю просила бублика. Мама взяла свою хустинку і виміняла її на окраєць хліба, але сестричка так і не спробувала того хліба.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду