1. Місце запису: село Кучинівка Сновського району Чернігівської області;
  2. Дата запису: 2008 р.;
  3. Хто записав: Павло Повод;
  4. Респондент: Полосьмак Лідія Дмитрівна, народилася у селі Кучинівка Щорського району Чернігівської області;
  5. Розшифровка аудіозапису: Кравчук Тетяна Володимирівна;

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Кучинівка Щорського (нині Сновського) району Чернігівської області.

Прийшли, нас в колхоз заставляли, шоб ішли. Мама не согласна була, не пошла в колхоз, вони прихали, нас обобрали, все побрали. Всю худобу, все побрали, не було назиму. Це в 32-му году так було. Побрали, ну мама не пошла, потом вже, зиму одголодували, пухли, всі пухли, баба і тьотя Анхвія умерла тут. Ми її ховали. Ховалі їх так. Копали ямки, но гробов не було. Нічего, так кидали в ямку, аби тільки були в ямці. Люди ховались у лісі, ті люди, шо їх розкулачували, їх побрали тоже усе, вони ховались. Ми жили в лісі, хата в нас була, там в лісі, не було там близько нікого, одні ми жили. Ну вони ж ночью зімою по холоду ходили, мерзли, їм нігде було погрється, так вони заходили до нас, шоб погреться. А погреться тоді не було нічого. А теє, хата була з одним окном, позамерзали, холодно, залазили на печ, щоб погреться на печі. Ну батько, хто-то сказав, шо єслі ти будеш пускать кулаков і тебе сошлем, і тебе не буде. Батько прийшов і каже матері, шо, знаєш, єслі ти будеш пускать, то я додому не прийду, будеш з дітьми, або мене знов заберуть на всилку. Єслі будеш пускать – не буду додому ходить. Матка каже «А чого, люди плачуть, померзли, холодно їм, треба погреться, вони ж тоже такі як ми».

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду