- Місце запису: село міського типу Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області;
- Дата запису: жовтень 2003 року;
- Хто записав: Павлова Т.В.;
- Респондент: Поліщук Петро Олексійович, 1925 р.н., народився в селі Городище Жашківського району (тепер м. Городище Городищенського району) Черкаської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Городище Жашківського району (тепер м. Городище Городищенського району) Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1932-1933 роках або в 1946-1947?
Пам`ятаю голод і 1932-1933 і 1946-1947 років. Під час голоду 1932-33 років я жив у селі Городище, яке річкою відлялося від райцентру Жашків на Черкащині. Після введення непу життя в селі нормальним стало, панські землі поділили між господарями, які були менш забезпечені. Жити стало краще. Пам`ятаю, тоді говорили: «Нам тепер і Америки не треба». Люди міцно трималися землі.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?
Я не знаю, як могло статися таке лихо на наших багатющих землях, де був великий достаток. У нашому селі жебрак за день збирав милостиню на цілий місяць. Люди, що получили тільки но землю, не хотіли йти в колгосп. І їм все збільшували плани хлібопоставок до тих пір, поки в хаті і в коморі нічого не осталося. То робили спеціально. Хліб у них був, у государстві був. Бо ті роки добре вродило. А люди вимирали. І було то тільки в нас, в Україні.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?
Я не знаю, але напевно у нас такого не було.
Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи?
Я помню бабу Хомиху, комнезомку, вона приводила «шукачів» з шомполами. Од від тих во прутів нічого не можна було сховати. Вони п`янствовали, а у нас силою забирали все останнє для своїх п`янок. А документів ніхто і не требував, усі знали одне одного.
Чи застосовувалось до людей покарання, побиття, висилання?
За неуплату налогу людину могли кинути до льоху, поки родня не находила нужних грошей щоб «викупити». А от я ще знав сім`ю Арихтея Шугайла, я дружив з Петром – його сином. То була звичайна сім`я але в 31 за невиконання хлібоздачі батька вислали в Архангельську область, а через рік і матера заслали в Казахстан. Із їхніх шісти дітей осталось лише тройко.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб?
Мили зброю, штирі такі довгі залізні кожен мав при собі.
Як люди боронилися?
Людей лякали, примушували підкорюватися владі в сліпу. Та й жалуватися не було кому. Пам`ятаю, двоє Григорій Малюх та Федя Дикий, поплатились життям. Їх кинули в уманську тюрму, де вони померли від голоду, бо рідні грошей не мали.
Чи можна було приховати якусь частинку зерна?
Люд ховали, але якщо вже знаходили, то могли і побити і в тюрму могли кинути.
Хто і як шукали продукти? Як їх звали?
То були активісти, люди з району, комнезами. Робили обхід групами, заходили до кожного двору. Нишпорили по всіх кладовках і льохах, лазили на гору, в стайні. Тими штирями щупали землю на городах, в саду, а в хаті під підлогу заглядали.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
У нас по селу їх баба Хомиха водила. Вони бистро все робили. Було їх як коли. Десь до п`яти а то і більше. Як коли.
Де можна було ховати продукти?
На горі ховали, під підлогою в хаті. Але ж багато не сховаєш всьо равно.
Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу?
Я пам`ятаю, що для дітей колгоспників організовували садіки, там давали їсти. А колгоспників кормили раз на день, в обід, кормили по бригадам.
Забирали лише продукти харчування, чи інші речі – одяг, рушники, худобу?
У нас забирали все, що можна було їсти, – зерно квасолю, кукурудзу, гречку.
Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?
Чув. То вже, по-моєму, в 1946 було. Не давали забирати колоски, або то що лишалося на полі від урожаю. За це могли судити.
Чи дозволяли у полі колгоспи, залишки городини?
Ні, не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Поля охраняли об`їздники на хороших конях під сідлами з пугою, комори охроняли сторожа. А у нас ще й колію стерегли, бо по ній в Москву всяке добро везли від нас.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Ніхто не хотів, хто хіба хотів міг хотіти віддати свою худобу, коней, землю.
Чи змушували людей йти до колгоспів і як?
Змушували. Хитро робили. Збільшували плани хлібопоставок, видумували якесь «тракторне», «дорожноє». От так і сколотили в нас в селі колгосп «Хлібороб».
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
У нас зразу забрали.
В який час ходили забирати?
Вдень. Вони ж нікого не боялися.
Скільки разів приходили до хати?
Я не знаю скільки. Мене з хати старші зразу ж забирали, виганяли. Але то було більше ніж два рази.
Коли почали помирати від голоду?
В першу половину зими 1932-33 ще мали десь щось поїсти. А коли діло пішло до весни, люди стали масово вмирати.
Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава?
Рідних за колоски садили в тюрму, а дітей у дітдоми. Там їх кормили.
Хто не голодував у селі і чому?
Ті, хто забирали все. А колгоспникам мало вистачало тих обідів.
Хто зумів вижити?
Хто десь щось міг найти, хто дотримувався і не спух до весни, а там зілля почало показуватися.
Чи допомагали люди одне одному чи ділилися продуктами?
Спочатку малих жаліли. А потім коли розум потьмарився, то вже ніхто нічого не розумів, одбирали друг в друга. А то лише як звірі, від голоду.
Які засоби вживали для виживання?
Як могли так і спасалися. Весною копали коріння, шукали мерзлу картоплю, їли бруньки дерев, кетяги лози, верби, гризли кору. У їжу йшло листя і цвіт. Ловили пташок. Навіть ворон їли.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менш голодували?
Люди всі однаково голодували. Та і ділитися однаково не було чим.
Що споживали у їжу з рослин, ягід, коріння?
Їли все, що можна було. Весною все зелене йшло.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору?
Делікатесом були квіти акації. А дерева об`їдали, в основному, фруктові.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Горобців їли, яйця птахів. З гнізд забирали навіть ворон. Собак і котів ще до нового року поз`їдали. Хто міг, ловив рибу. Ловили і їли все.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Багато хто йшов на захід. Потім, по-моєму, туда вже не пускали. Казали, що там не знають про голод.
Чи був голод у містах?
Не знаю. Мабуть, був.