- Дата запису: 9 вересня 2009 року;
- Місце запису: село Матвіївка Голованівського району Кіровоградської області;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Поліщук Лідія Григорівна, 1925 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Матвіївка Голованівського району Кіровоградської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
В мене батькове прізвище, це моя пам’ять про батька який помер в 1930 році (мабуть так, і його я навіть не уявляю, яким він був). Ми жили в Семипалатинській губернії, ст. Заозерна, батько був заможним селянином, бо ми всі працювали – діти, батько, усі. У нас була молотилка, яка нас годувала, годувала односельчан, у нас була взаємодопомога. Мій батько Григорій Зинович Поліщук молотив людям пшеницю, жито, ячмінь, а люди за це допомагали нам на полі. Почалося розкулачення, довбали повсюди, навіть де гуси були, мама каже: «Діти, чіпляйтесь до корови!» Ми її тримали, а нас швиряли як кошенятів і відібрали її. Все позабирали. Батько не витримав такої наруги, помер від розриву серця, наверно, бо він вже був слабий. У нас забрали навіть вторичний посівний матеріал. В 1933 році старші брати ( 4 брати і нас 2-є сестер) відвезли нас на батьківщину – в с. Матвіївку, нинішньго Голованівського району. В 1932-1933 рр. західна частина сучасного Голиванівського району входила до складу Грушківського району, утворений район в січні 1932 року. В Матвіївку приїхали голі і босі. Що у нас було? Нічого. Просилися до людей на хату. Двічі поміняли помешкання. Тоді помер наш дядько, дядина поїхала в невідомому напрямку, залишила двох дітей на призволяще. Діти загинули від голоду. На кладовищі навіть хрести поставлені в наш час. (Поховані в братській могилі- Коментар). Двоюрідна сестра згодом вигнала з тої хати чужих людей і зселила туди нас. Серед добрих людей, які нам допомагали я пам’ятаю Максима Ющака і його жінку. Ці люди робили мені добро, я їх дуже добре пам’ятаю. Давали їсти, брали крупу за пазуху і несли попід тин до нас. Жінку звали Тодоска Сидорівна. В село приїхали лише я, мама і брати, а батька залишили в Сибірі – поховали! Можливо нам інші добрі люди допомагали, але я їх не пам’ятаю.