- Дата запису: 30 серпня 2021 року;
- Місце запису: село Морозівка, Погребищенського району, Вінницької області;
- Хто записав: Вигодованець Ольга Василівна;
- Респондент: Побідаш Володимир Васильович, 1926 р.н., народився в селі Морозівка, Погребищенського району, Вінницької області;
- Розшифровка запису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав у селі Морозівка, Погребищенського району, Вінницької області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть, будь ласка, як Вас звати?
Побідиш Володимир Васильович.
Коли Ви народилися?
26-го року. Десь в одинадцятому місяці.
А число?
Ой, а я шо знаю…
А де Ви народилися?
В селі Морозівці.
Тут проживали?
Погоджується хитаючи головою.
А батьків як звали?
Володимир Васильович,той Якович.
Василь
Василь Якович,так?
Так.
А мама?
Феодосія,не знаю по батькові.
Феодосія?
Погоджується хитаючи головою.
А брати,сестри у Вас були?
Нема.
Ну,але були,так?
Да.
А хто у Вас був?
Ну була Софія,Люба. Більше нема.
Дві сестри у вас було. Вони старші були чи менші?
Одна менша,одна старша.
А чим Ваші батьки займалися?
Ну тако хазяйством. Як обачно колгоспник,робив в колгоспі. Під кінець тракторістом був. Тай така робота.
А до колгоспу?
Махає заперечно головою.
До колгоспу я не в курсі діла.
Ви пам’ятаєте вже як батьки працювали в колгоспі,так?
Та,після 30-го року начали колгоспи.
Батьки працювали в колгоспі,а Ви з ким сиділи?Хто Вас доглядав, коли батьки працювали?
Була бабушка, во, батькова мати.
А як її звали?
Феодосія.
А батькам за роботу в колгоспі щось давали?
Ну на тузені коли там шо попадало,не знаю.
А в селі були куркулі?
Вже в то время як я тут, як я вже жив,то їх уже вислали. Десь в Сибірі були.
А багато вислали? Скільки сімей?
Я так помню, то це три сині були, вислали. То ми були в майдані тут з цеї сторони, а з теї сторони ті десь на Владівостоці були, не знаю де.
А майдан це частина села, чи як?
Це збирали таких малих дітей, шоб їх там покормили і на цьому конець.
Це коли батьки працюють у колгоспі, то ви ходили у майдан,так?
Мати вже в 30-му році померла, а батька в 30-му році забрали в тюрму за поганий посів. Пощитали вредітілім, дали вищу мєру наказанія через розстрел. Послє того в 36-му році вийшов указ ягоди замінити вищі міри наказанія через…. 10-ти годам. То в 36-му році батько вернувся вже додому
То батько вернувся в 36-му?
Да
А мама в 30-му померла від чого?
Не знаю.
Хворіла, мабуть?
Вона зовсім жила у свеї матері, меї бабусі, а ми вже із батьковою матір’ю жили тут.
А батько в колгоспі ким працював, шо його засудили за вредітільство?
Він був полеводом тай поганий ісход був, то судили весь актів: бригадірів, голову колгоспу, голову сільської ради підшили вредітільство і всіх засудили вишої мєри наказанія.
А скільки це людей засудили?
Три бригадіри чи.. Та було шось багато, бо з цеї сторони один дядько ше в Бердичеві помер, а ті чотирьох вернулися додому, ооо, от були вже це наказанія.
А голова колгоспу вернувся?
Він був не з нашого села,то я не знаю де він.
І коли батька засудили Ви залишилися з бабусею?
Бабуся тоді все время я був у майдані, збирали таких дітей, о, у куркульську хату і там соломи настелили, і там ми спали,куліш варили та й їли.
І Ви там ночували, і додому не ходили вже?
Нє.
А скільки дітей було там?
Це не регулярно то приходили, і ше приходили баби, то могли забрати дітей на ніч додому, а на день приводили сюди. І таке було.
Сестри Ваші теж там були?
Нє. Одна старша, то вона, старша від мене, то вона була з бабушкою, а цих малих забирали в майдан.
А хто Вам їсти варив?
А там був повар, в тому…
З колгоспу, так?
Да. Получали вони шось там, то варили там на місці.
То там нормально в цьому майдані було чи погано годували?
Ну як коли. Бувало всяко. Сто грам хліба давали і куліш який попав чи з ячменю,чи з гороху. Тій таке було.
То Ви голодомор пережили в цьому майдані? 32-33-й там були?
Временно було всяко.
А в селі багато людей померло?Багато було пухлих?Як Ви пам’ятаєте?
Хто його знає як, шо. Діло в тому шо як умерла, то там є ж брегадіри, то він ходить загадувати допустім на роботу, а в тій хаті вже є хтось помер, тій беруть, є їздовий там прижають підводи забирають, тай везуть на кладбище. Було одного разу одна це була звалася та тітка Зонька, о, така в’яла, шо ну на роботу не ходила, приїхали вже тут машина на цій підводі, ну й ту тітку кладуть і повезли на кладовище. Там перекинули з воза вона впала, сидить туди, а рядом з кладовиськом у рові варили людям, ну, казали, куліш. Ну і вона почула, шо там ворушаться, начали в котьолки давати цей суп, о, вона шось там погукала, прийшли, забрали її, покормили, ну ожила вона, та баба. Ше після того жила вона тут радом в Сервастинцях, ше хлопець був. Народила. О, тай таке було. Хто за єврей там…
А цей куліш варили, це при колгоспі чи як?
Да. Колгосп виписував продукти, тай вони получають там у поле і вари.
А Ви кажете підводою везли на цвинтар і цю жінку забрали,а ховали як людей?
Не всікда було одинаково. А то було викопали кагат та возят тай скидають. Не каждий міг викопати. Було таке шо один дядько вдома діти померли, то він взяв викопав в садку ямку тай похоронив всіх. І таке було.
То Ви не знаєте скільки приблизно людей в селі Вашому померло?
Не знаю це. Така статистика може бути в сільській раді.
А після Голодомору були пусті хати?
Були, а де ж вони ділись,то оставалися то хто був, остався то їх ламали,палили бо не було з чим,без нічого остались.
А Ви з дітьми не бігали на поле колоски збирати?
Нє, не пускали. Там ми були коло кладовиська цей куркульський дом остався,то було ходити ну так метрів з восімсят, нє нікуди, туто сідай і сиди, а покормили вранці,в обід. Суп був,таке було.
Так ці діти, шо були в майдан ходили, то вони не були пухлі, вони мали трішки їжі і нормально було?
Було всяко.
А було так, шо помирали діти?
Важкий видих.
З тих дітей, шо з Вами були?
Було таке,але…
То батько повернувся і забрав Вас,так?
Да.
В 36-му?
Ствердно киває головою.
І Ваших сестер забрав?
Сестра менша в майдані померла, а старша була.
А ця, шо померла, як її звали?
Люба.
Люба?Це вона була менша Вас? Скільки їй десь було років?
Да.
Десь чотири,чи скільки років?
Да, десь так. Вона в меншому майдані. Дєский майдан був, то вона там була, а я був у старших.
А Ви потім жили в своїй хаті із батьком?
Да.
Вашу хату ніхто не забрав, чи там бабуся жила?
Нє. Ніхто. Та хто мав брати? Не було кому брати.
А під час Голодомору,може Ви знаєте, були активісти,які ходили по дворах,забирали їжу,обшукували?
Були.
А до вас приходили?
Я тоді вже з бабушкою був, то ну вони канєшно приходять шукали зерна, о, а де ж те зерно було?Не було. Не було шо брати, а ні то треба було ходити,бо їм було указанія.
То у Вас шось забрали, якщо не було зерна, може шось інше?
Нє, в нас не було нічого.
Але вони обшукали все подивились чи є, чи нема?
Шо брати, шо прийти і подивитися, шо в хаті голо, стіл розкритий, піл розкритий, бо нема все перемінювали, хто заміжніший був, о, то прийшов подивився там скатерт така каже: «Я тобі дам там кружку якоїсь крупи». Тій всьо, тай воно все стало голе кругом.
Ви виносили з дому ці речі і міняли на їжу?
Да.
Так,а в кого Ви це міняли?
Хто був заможніший.
В селі?
Да.
А були такі,що мали зерно,що не голодували?
Не помню я таких. Ті хто був заможніший ті повтікали аж далеко далеко. Були на Владівостоці, були в Белград там ховалися, в Сибірі. Вопшем було харашо.
А батько потім пішов в колгосп працювати?
Да. А де ж не піде,працювати нема, як жити. Хоть тоді давали по сто грам на цілий день.
Скажіть,а батько розповідав про те як він був у в’язниці?
Ааа.
В якому місці він сидів?
Я точно не знаю де.
Не казав такого, да?
Якась Кунгур гора в Сібірі,а точно, я кажу, який там мєсность, не в курсі.
Тобто його відправили аж в Сибір?
Да.
А Ви знаєте хто був головою колгоспу під час голодомору?
Був не з нашого району Талалай Дубина, а не помню як, фамілія Дубина, а як звали не знаю,о.
Він довго був головою?
Я шось не помню, бо тоді я з цеї сторони забрали мене в цю сторону, в Майдан,то я вже не знав,о.
А церква була в селі?
Була,но там був склад зерно там був,бо наших з майдану брали туди,вроді, сторожувати.
Дітей брали?
Да.
Ці, шо старші?
Вже я був там, якись в куточку мішка простелили тай ми там сиділи,було нас п’яток. Прийшли дали більше супу, тай за роботу.
А в колгосп не ходили діти, шось там допомагати, збирати картоплю із Майдану?
То ходили,котрі були старші,то десь їх брали, а ми менші нікуди не ходили. А тоді вже розбили по старші і менші,ті там були,то ми не знали куди їх брали, шо їм робили, а наше діло було сидіти тут,о.
А в якому році Ви пішли в перший клас?
Це я, я вже не помню, коли це як було, в якому воно році було, о, но вже мене з Майдану забирали,то я вже був біля баби, о, та не помню.
Це вже в 36-му,чи,коли батько вернувся?
Да, да.
А після війни, в 46-47-му році, люди голодували тут?
Мене тут не було, бо я був вже….
В армії були, та?
Да.
А в якому році Вас забрали?
В 45-му.
А потім повернулися в село після армії?
Да. В 54-му році прийшов.
І батько тут далі жив, так, тоже в цьому селі?
Батько помер.
А в якому році?
То вже… Я не помню в якому, но це вже давним давно.
Це коли Ви в армії були, да?
Да.
А було таке, шо під час Голодомору люди там брали м’ясо із там дохлих коней, корів таку дохлятину їли, не знаєте такого?
Нє-нє, не знаю, де його, де його таке було найти, як його не було.
А хто….
В колгоспі були коні, якесь слабість сап було. Пооблазили вони, без шерсті були. Не було чим, це ж їх у людей забрали, о, а в колгоспі кормити не було чим, вони паршиво себе почували. Ну тай, та це шо так весь той актів засудили, шо не було чим обробляти, не було зробити, тай так воно получилось.
А люди взагалі хотіли йти в колгосп?
Ну як в колгоспі давати вже сто грам хліба і суп як на роботу підеш,то і за то йшли.
Добре, дякую Вам, шо розказали.