- Дата запису: 28 вересня 2021 року;
- Місце запису: смт Нижня Дуванка, Сватівського району, Луганської області;
- Записувала: Гоцуляк Любов Богданівна, співробітник Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Паюнова Катерина Іванівна, 28 травня 1922 р.н., народилася в селі Софіївка, Сватівського району, Ворошиловградської області;
- Розшифровка запису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Софіївка, Сватівського району, Ворошиловградської області (нині Луганської області).
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як вас звати?
Катерина Іванівна.
Прізвище ваше?
Катерина Іванівна.
Фамілія ваша?
Паюнова.
Якого року народження ви?
1922-го.
А число і місяць?
1922-го 28-го мая.
А де ви народилися?
Село Софіївка.
Район і області які?
Район був Нижньодуванський, а область Ворошиловградська.
І під час Голодомору ви також там проживали?
Да, проживала.
А розкажіть, будь ласка, про своїх батьків, маму, тата, як їх було звати, чим вони займалися?
В колхозі робили, робили в колхозі. Мама Саша, а батько Іван.
А фамілія мами як?
Паюнова, Паюнова, Паюнова.
Паюнова Олександра, а по-батькові?
Іван, Микитішна.
А якого року народження вона була? Пам’ятаєте?
Тут підож… 1887-му.
А тато Паюнов Іван?
Сергійович.
Якого року народження?
1886-го.
А яке було господарство у ваших батьків?
А шо госпа… не було ніякого господарства. Яке господарство? Як тоді ні нічого не робили, шо одноосібно жили, жили одноосібно. Було бики і … соідинили колхоз і здали в колхоз, а тоді шо в колхозі ми робили. У колхозі робили і все.
А батьки пішли до колгоспу добровільно працювати?
Заставляли шоб ішли в колхоз, заставляли. Ну там бо села було, і бригади були, дві бригади було от ну як є, і робили в колхозі.
У батьків ви кажете були тільки бики да?
Да, більш нічого не було, кури правда кури були, ну кури тож не щитається. Ну бики здали в колхоз, коли організовувався колхоз… організовувався, биків здали в колхоз. Одбирали все в колхоз, шоб був колхоз такий як нада.
Так батько сам тих биків завіз за завів до колгоспу, чи хтось прийшов і забрав силоміць?
Прийшли, забрали, прийшли із сільсавєта, приходили забирали.
То ці шо приходили з сільсавєта це були свої місцеві не чужі?
Ну, а як нє-нє свої, свої були.
А розкуркулювали в селі людей?
В нашом селі не розкуркулювали. В нашом селі не було тих багатих, а самі бідні були, самі такі, ну бідні тай усе були. В нашом селі нікого не розкуркулювали.
А коли почали приходити все забирати, їжу забирали зерно також?
Нє, а де ми його возьмим того зерна, де, з колхоза нам не давали нічого. От шо ми на один трудодень робили… на один трудодень, от робили, а виробить один трудодень або пів трудодня вироби… жінка так шож там давать. Пайок давали, хліба давали по 500 грам, хліба давали уже печеного хліба, печений хліб. То давали по 500 грам ну і на дітей тоже давали.
А пам’ятаєте як ви вижили, що їли в голодовку в 32-й 33-й?
Траву їли, молочай їли… траву їли, яка трава попадалася ту й їли отак, а з кукурудзи товкли та шоб мукичка була, та спечіть ладика чи ладик, чи коржик, оце отак було, отак було. Пережить не поле перейти, господі. А тепер ось дожила кому нужна.
А ви кажете качани товкли кукурудзяні, а де ви їх брали? У вас вони були на городі десь чи де ?
На городі кукурудза була, кукурудзу ламали обминали. А тоді ото кукурудзу варили, а качани товкли. Ступа… жилізний товкач. Качани товкли шоб мукичка була, хоч липетик спекти, чи коржик спекти отаке було, ну вижили. Щас можна жить, канєшно все дороге, ну можна жить.
А можливо по ховрашки десь ходили, не їли такого ховрашки?
Їли, їли й ховрашки. Їли, виливали й їли. Все їли.
А де шукали цих ховрашків?
На полі, у полі були ховрашки.
То ви по них ходили, чи можливо батьки ваші?
Я не ходила, куди я мала була, куди я піду, батьки ходили. Батько ходив виливав і принесе там два або три об шкуру обдире і їмо. Варили і їли.
У селі багато людей померло в 32-му?
Багато, багато людей померло і мерли не дай Бог. Іде-іде впало уже й умерло, отак було.
А як ховали оцих шо померали?
Ну ви ж не знаєте їжник? Ткали полотно ліжники були, у ліжник замотають ото тобі й гроб. І у яму кинули зарили тай усе, гробів не було, а ліжники були, у ліжник замотають. Укинули в яму зарили яму і усе.
А у яму тоді ховали по одному чи по декілька людей?
Нє, у нас по-одному. Ну оце я сьогодні вмерла, мене сьогодні заховали, друге умерло на другий день того заховали, по-одному.
І це ховали їх їхні родичі?
Ну батьки ховали дітей, батьки.
А чи були, можливо були ті хто не мав уже родичів, хто таких людей ховав, як помирали?
Сільсавєт.
І також кожного у окрему яму?
Да, да кожного в яму сільсавєт ховав, Софіївський сільсавєт був.
А на поле колоски ви не ходили збирати?
Нє, нє я не ходила ніде.
А з голоду ви не пухли?
У мене ноги були пухлі, литки були пухлі такі.
Були такі люди, які не хотіли йти до колгоспу і віддавати свою худобу туди?
Знаєте, я вам скажу одно, шо були, а тоді через неділю їде у колхоз там кантора була колхозна. У колхоз їде і заяву несе, я буду у колхоз, шоб у колхоз прийняли це було, от це було шо от, а так не було нічого.
Тобто спочатку він не хотів іти, але через тиждень…?
Ну не хотів іти, а тоді ж друзя ж пішли у колхозі дивиться шо в колхозі гарно робить, ну давай же й я. І ото заявлєнія, пише заявлєнія шо прийміть мене в колхоз, і приймали у колхоз, приймали, це було.
А чи були такі люди в 32-му 33-му, які не голодували в яких постійно було шо їсти?
Не було такого, не було.
Всі голодували?
Всі голодували.
А скажіть будь ласка коли ви пішли до школи?
У сєм було, сєм год мені було, у двадцять, 27-й ми туди переїхали, у 29-м году я пішла у школу у первий клас.
А ви кажете шо в 27-му переїхали, куди переїхали?
А там оце кілометрів три Софіївка, це стара Софіївка, а виселок на виселок, люди переїжали на виселок строїлися і жили там, строїлись. Отой виселок називався Софіївський виселок.
Це типу хутір якийсь наче як хутір?
Ну хутір канєшно, хутірок був, хуторок.
І ви там також, ваші батьки там також побудувалися?
Да да це було в 27-м году, мені було 5 год, так шо я там не дуже знала.
І в 29-му виходить ви уже пішли там до школи?
Да.
А в голодовку в 32-й в 32-му 33-му ви ходили до школи?
Та куди ж я піду, як в мене ноги були пухлі, пухлі же литки були, я пухла була, куди я піду, сиділа дома.
А ваші брати, сестри вони були менші за вас, чи старші?
Старші.
А можете будь ласка сказати як їх було звати і якщо пам’ятаєте якого року народження вони були?
Фрося була з 11-го году вона у Москву… її забрали нянькою, нянька. Арсьонак з 14-го году жив був у тому совхозі, там же совхози були, робив там. Ваня з 19-го году був дома, тому шо він малий ше був. Я з 22-го году, я ж тоже була така свистуха мала, ото така в нас сім’я була.
І після вас уже дітей не було?
Не було.
А ви кажете шо найстаршу забрали няньою до Москви то це коли?
Та це було у 34-му году.
Це уже після Голодомору?
Да.
А хто її туди забрав?
Ну був з Софіївки троюрідний брат, а він жив у Москві і він приїхав її забрав, от туда. Забрав у Москву і вона там няньчила дітей, нянькою.
А вона там так і залишилася жити, чи повернулася назад до України?
Повернулася назад. У войну вона приїхала додому, у войну, у 42-му году вона була уже дома.
А брат ваш який працював в совхозі?
А брат остався там та жинився у совхозі, а шо йому жинився тай жив.
Десь по сусідству з вами помирали люди ви когось знали хто помер, чи нє?
Ну знала, ну а шо, знала тай усе, помер тай усе.
Ну просто пам’ятаєте, як звали цю людину, фамілію?
Не знаю забула, уже забула.
А ім’я, можливо по імені пам’ятаєте?
Та одну Аня було знала моя подруга, вона вмерла.
В голодовку?
Да в голодовку.
А вона роками була така як ви, чи старша, молодша?
Нє, одинакові ми були годами, годами одинакові були. У голодовку вона вмерла.
А скажіть будь ласка можливо у селі тоді люди ділилися, ті хто трошечки більше мав чогось?
Ніколи не ділились і були дружні, були хароші люди, собируться там, сходки були, ну це ж ви сходки не знаєте. Усі люди собираються, який вопрос там задають там, це вже у колхозі було, колхоз був і ото люди собираються сходка була, називалася сходка. Ну тепер воно ж не так як було.