- Дата запису: 31 серпня 2021 року;
- Місце запису: смт Деражня, Хмельницького району, Хмельницької області;
- Хто записав: Сопронюк Тетяна;
- Респондент: Павлік Ніна Савівна, 1927 р.н., народилася в селі Подолянське, Деражнянського району, Хмельницької області;
- Розшифровка відеозапису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондентка проживала в селі Подолянське, Деражнянського району, Хмельницької області.
(при розшифровці матеріалів збережено мову респондента)
Розкажіть як Вас звати.
Ніна.
А фамілія?
Павлік, Павлік Ніна Савівна.
А де Ви народилися?
Де? В селі, в селі Подолянське.
А батьків Ваших як звали?
Як Савівна, то Сава.
А мама?
Мама Федора звалась.
А батьки Ваші як пережили голод чи не пережили?
Батько спухший лежав, так і помер. А мама так само. Їсти не було нічого. Збирали, тоді в лісі гриби збирали.
А що ще їли?
Всьо їли – бур’яни, кропиву – всьо, що є. Що на землі є, ходили в ліс по ті гриби. То шо їх варили? Їсти хоче, з’їли того гриба і так і всьо. І навіть не ховали, а взяли тако завезли, кинули в яму.
А картоплю збирали мерзлу?
Аякже, збирали картошку, мерзла картошка, збирали і їли. З’їли тої картошки ті, що спухли – померло.
А як її пекли?
То як – в печі пекли, кинули на жар тако. Як пекли, як колись можна було спекти?
А ходили, ловили ховрахів чи жабів, чи тварин якихось ловили?
Вони самі здихали в лісі, здохло там шо-небудь, взяли тоді замість м’яса. Смердить, але зварили і неварене. Але шо будеш їсти, як їсти хочеться.
Дохлятину їли?
А шо ж, як їсти хочеться. Як їсти хочеться, то дивишся шо є. І не дивишся, їсти хочеться.
То Ви самі ту дохлятину знаходили чи то Ваші родичі?
То шо тілька одна я? Всьо село, всі люди.
А багато людей в селі померло?
Багато. В нас село маленьке, то мабуть багато, всі повмирали.
А де їх хоронили?
Де? На кладбіщі.
А хто?
Той, хто не повмирали. Шо там гроб був? Нічого не було. Притягнули на коцу, притягнули, кинули, прикидають і всьо. Де його шо брать?
А підвода по селу їздила, збирала?
Де там та підвода була? Биками, бики, потягнули тако биком. Де шо візьмеш? Не було ніде нічого. Голод був, голод. Щоб більше ніхто не бачив, щоб не знав, що це таке.
А Ви пам’ятаєте, може Ваші батьки десь намагалися ховати їжу? Було таке?
Нє-є. Ніхто нікуди. Де та їжа? Де її взять? Це тепер пішла в магазін. А то ж і грошей не було ніде, ні магазів – нічого не було. Голод! Отако йдеш, шось знайшла і вже ділишся, чи сама сире з’їла та впала і нема. Підібрали, дотягнули на кладбіще, докидали.
А ходили на поле колоски збирати?
Коли вже було трошки луче, сіяли там в колгоспі, то тоді вже колоски були. То не давали збирати, колоски не давали.
А хто не давав?
Ну той, як… Був лановий, не давав збирати. То як підуть у поле – заберут всьо, перемолотять, то хліба не буде, нічого не буде. Голод.
А хто ходив збирати колоски – діти чи дорослі тоже?
Діти, діти ходили.
А Ви ходили?
Аякже. Тоже ходила збирати. Їсти хотіла, як їсти хочеться. А той лановий не давав та й нема, нічого не назбираєш. Пішла, якогось там гриба взяла, пожарила або й недожарений і з’їла і тако впала.
А от як у Вас батьки померли, брати померли, хто за Вами тоді доглядав?
А хто доглядав? Сама ходила.
То Ви ж тоді ще дуже маленька була.
То яка маленька? То ж трошки більша була.
А скільки Вам років тоді було?
Та я не помню скільки, але вже тако трошки ходила, бігала.
А приходили може сусіди, родичі які?
Де ті родичі і сусіди? Як вони самі голодні ходили, збирали.
А в колгоспі може шось давали їсти?
А де той колгосп тоді був, де? Потом як колгосп трошки давав, то трошки луче стало, то давали варили, давали по черпачку людині, сипали чогось. А то не було.
А Ваші батьки працювали в колгоспі?
Ну а як, де ж? В колгоспі всі.
А ким вони там працювали?
Ну як? Робочими ходили роботать. Батько був опухший, опухший лежав, як колода ноги, як колода лежав, бо голод – їсти не було шо. Так і помер. Так і повмирали з голоду. 33-ій рік, шо ж ти зробиш, ніде нічого не було. А потом вже стало луче, тільки не було людей.
А може вони Вам розказували, вони добровільно пішли в колгосп? Вони розказували вам?
Де там, хто розказував шось.
А до колгоспу яке в них було господарство?
Яке там господарство? Був колгосп і ти ходив на роботу в колгоспі.
А після голодовки було багато в селі пустих хат?
В нас це село маленьке, там не було людей, не було людей. Село Подолянське маленьке, там не було ніде нічого.
А було таке, що цілі родини вмирали?
Вмирали, всі вмирали. Хто остався? Голод. Хай Бог милує той голод, щоб його ніхто не знав.
А куркулі були в селі?
Де? Яке це село було, малесеньке. Нікого не було.
Нікого не розкуркулили?
Нікого, там нікого не було. Голод, всі їсти хотіли, опухші, опухше лежить і так у те склали, забрали за ноги і туди волокли.
А хто це виволікав?
Самі, самі. Як я трошки можу, а ти не можеш, то я. То ж не буде людина смердіти надворі, ішли закопати.
А було таке, шо люди ходили по селу і просили їсти?
Просили, да.
І хтось їм помагав?
А хто помагав? Де його брати, як самі не мають нічого. Шо я дам, як я сама голодна.
А ходили в місто або в сусідні села по їжу?
А там де? Це по всіх селах таке було. Шо тільки наше село одно, це кругом таке було, це кругом таке було.
А коли закінчилась голодовка?
В 33-му році, то це в 34-му трохи луче ставало тако.
А були в селі люди, які в 33-му не були голодні?
В нас не було, в нас не було, всі такі пухші, особенно мужчини, бо ше жінка трошки наче крепша, а чоловіки всі опухші тако. Там лежить – впало, не може встати, опухше. А їсти шо я дам, як я сама голодна. То голод.
А ясла були в колгоспі чи патронат під час головки, де б дітей підгодовували?
Шось було трошки, шо давали, шоб маленькі діти… Бо ходили, которі діти були там маленькі, на полі вже начали ходити, робити. На полі десь обробляти, дитину десь треба діти. Якусь баланду зварат для тих дітей… Отаке.
А під час голодовки ходили люди на роботу в колгосп?
Аякже, ходили, ходили хто міг. А там шо могли? Хто міг, то йшов там. Буряки там сапали, як посіяли там буряки. Хто може, то той пішов, а хто не може, то як піде?
А платили шось за ту роботу?
Нічого не платили. Що дадут, як ніде нічого не було. Це голодовка – шо, де візьмеш? Давали того супу якогось, то варили. Хатина якась була, то варили, зварат, якусь тарелочку тобі дадут, трошечки в тарелочку, щоб тарелочку з’їсти. А там шо? Нема їсти. Голодовка. Хай Бог милує. Я більш не хочу, щоб я більш не бачила й не жила в такой голодовке.
А Ви ходили в голодовку вже в колгосп чи ще зовсім маленькою були?
Мала ще. Ходила, гриби в лісі збирала. Підемо, в лісі назбираємо гриби, нажаримо, вони не дожарилися і тако з’їла, і забрали, і здихай. Якось так вижила.