- Місце запису: село Дідовичі Новоград-Волинський район Житомирська область;
- Дата запису: 05.08.2002 р.;
- Хто записав: Бульбонюк Ярослав;
- Респондент: Пасічник Микола Тимофійович, 1927 р.н., народився в селі Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав в селі Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області.
32-й рік був неврожайним, тому в 33-му почався голод. Люди зберігали зерно для посіву, але колгоспне начальство його відбирало, щоб виконати план хлібозаготівель. Я пам`ятаю як прийшов до нас бригадир Григорій з 2-ма чоловіками. Він наказав батьку віддати все зерно і картоплю. Мати почала плакати, вона кричала, що ми помремо з голоду. Один з чоловіків, що прийшов з Григорієм тоже сказав, що забирати всього не модна. Вони забрали не все, але залишили дуже мало. Нам прийшлося просити їсти у сусідів, але в їх їжу теж забрали. Мене з 2-ма сестричками мама відвела до нашої баби в сусіднє село. Один з її синів був командиром в Красній Армії і її господарства начальство не чіпало. Так ми і залишились живими. Багато дітей в селі померло, помер тоді і хлопчик Коля, що жив по-сусідству, ми з ним дуже дружили. Померла батькова мати – баба Василинка. І Григорія, що ходив і забирав в людей зерно і картоплю, не стало – потонув у болоті, люди казали, що то мабудь хтось його втопив, катюгу. Отаких людей земля носила, неграмотні, а стали начальством, цервки руйнували, рубали ікони, доносили на людей, хазяїв всіх розкурулили.