- Місце запису: Херсонська область;
- Дата запису: інформація не збереглася;
- Хто записав: Віктор Іванович Кисіль;
- Респондент: Паролова Віра Андріївна, 1921 р.н., народилася в селі Буцівське Великоолександрівського району Херсонської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області.
Розшифрувала: Кравчук Тетяна Володимирівна
(під час розшифрування аудіо матеріалу збережено мову респондента).
Це в гражданськой войни мого батька забрали і маминого брата забрали і розстріляли оці актівісти десь тут, коло Береслава, десь. В 31-32-му році почалась розкулачка, коли у нас все чисто позабирали, ну коли все чисто позабирали, то нас, мама і мене, маму, бабушку, прадєдушку і прабабушку, вони звідтіля вивезли на свалку за 3 км од села. Через день приїжджають ті активісти із села і трусять кругом. Шукають і в печі, і в плитки, кругом. Шукають, де там який вузольчок найдуть і забирають. Тоді, коли вони стали вже все забирать, позабирали, нема чого вже їсти, совсєм, одну щирицю їли. То перве прабабушка і прадєдушка, їм було по 90 год, вони померли. Це весною, в 33-му годі. І їх ото вивезли з землянки, витягли, на снігу вони лежали ше сніг був весною, помню. Бабушка померла, а послє бабушки мама померла і там ще люди повмирали. І так лежали на снігу. На моїх глазах людина йде, впала і померла. Або там коняка впала, біжать скоріше, бо це ж якогось м’яса одрізати. А потом вже, коли вони вже всі повмирали оці, вже я осталась одна. А там по путі, до одного дядька забігли, а вони такі були багатенькі люди. Забігли і там скільки морквинок вихватили ми, вирвали. А пристав за нами гнаться і ті потікали, а я була слаба, я не могла тікати. Він мене догнав, побив мене. І зняв з мене плаття, оставив в одній рубашкі, тоді я пішла до знакомих, там мені дали плаття, я наділа і тоді пішла вже я.