- Місце запису: село Моровськ Козелецького району Чернігівської області;
- Дата запису: 10.12.2005 р.;
- Хто записав: Поліщук Юлія;
- Респондент: Овдій Марія Матвєєвна, 1926 р.н., народилася в селі Моровськ Козелецького району Чернігівської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Моровськ Козелецького району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
І той пам’ятаю, і той пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Влада, забирала у 33 году, у 46-47 був недород.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Правителі, свої сільськіє правителі.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Комнезами вони звалися, яких заставляла влада забирати од населення.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
А хто їх питав? Тоді під трепетом усі були.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
І засуджували, даже й судили, стягували штрафами.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Мали? Да діду? (радиться з чоловіком). Ну я не знаю, навєрно ж мали.
Як люди боронились?
Наб’ють пику, замикалися. Замикались, правда, замикались: «Агов, бригада йде, давайте замикаться!».
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Де там її заховаєш? В чулку, в носку і в усім забирали. Де закопане було, на луг ходили з шамполами. Шамполами гортали. Знайшли і відкопали.
Хто і як шукав заховані харчі?
Комнезами.
Скільки їх приходило до хати?
Бригада йде, так чоловік 4-5 іде. Казали, що бригада ходить по селу.
Де можна було заховати продукти харчування?
Даже под земльою находили. Не то де, а под земльою, а в хаті, то і поготом. Перекидають, як прийде бригада, то перекидають усе на світі.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали, там кормили.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Я не знаю, наче одежу не. Худобу забирали, а одежі не брали. Да тоді не було одежі на селі, нічого брать було, в чім ходив, в тім і спав, тим і укривався, тоді нічого не було.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
П’ять колосків собереш на полі і получиш троячку або п’ятірку. Або засудять. 5 год або 3 годи получать.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Да, оце ж я тобі розказую, що як собрав колоски, да взяв, так получиш тюрми. Да, так оцю бабу Кротиху, ото де ото хата, голова, тоді ж голова, то вже такий голова був, назбирала в фартух колосків, а фартух був зав’язаний, так чуть не почепив на фартухє. Отак.
Хто охороняв поля і комори?
Були ж такі комнезами, були охороняли. Колгоспні комори охороняли.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Хто хотів, а хто й ні, сильно його наказували, наказували, хто не йде.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Не хочеш – наказують. Розкуркулювали.
Де переховували худобу?
Баба Марія: В хлевах, де її дінеш, у дім же не забереш.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Скільки разів приходили до хати?
Не застали тебе дома – іще йдуть. Не застали дома, замкнувши іще йдуть.
Коли почали люди помирати від голоду?
Уже ж у 33 году, там напровеснях вони не мали нічого, ще й зілля нема ніякого. Не застали тебе дома – іще йдуть. Не застали дома, замкнувши іще йдуть.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Що? Як? Та хто там! Хто там опікувався! Оце од войни пооставались діти, так хто ними опікувався, ніхто, так само і в голодовку.
Хто не голодував в селі і чому?
Так усі голодували, не було такого, щоб не голодували, тільки ті могли не голодувати, що оббирали, так ті не голодували, як обберуть, так і їм щось попадає.
Хто зумів вижити?
Багато сильно померло, не мало хто вижив. Хто од людей забирав.
Той і зумів вижить. Не застали тебе дома – іще йдуть. Не застали дома, замкнувши іще йдуть.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Мало хто. Що я дам, якщо в мене нема. Ти прийдеш до мене, що ж я дам, як у мене нема. Не застали тебе дома – іще йдуть. Не застали дома, замкнувши іще йдуть.
Які засоби вживали до виживання?
Картошку откопували через 3 годи, через три годи откопували картошку і той крохмал забирали і їли, той вонючий крохмал, по полях збирали гнилу картошку, так не картошка була, а тільки крохмал у лушпаєчках, так оце збирали ну і потом уже просівали, і пекли з цього крохмалу дируни.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали, мали. Ну хто, сестра брату, брат сестрі давав. От допустім, нам давали. Сестра, моїй мамки сестра, а у її був чоловік, там у колгоспі багатче, у начальстві був. Так у їх було, так і моїй мати сестра давала, щоб і ми трохи жили, помогали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Це вже як встало, а як навесні нема ніде нічого, так рибу, щавель. Як щавель появився отакусенький, так вже рвали і варили.
Питалися багато рибою.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
Об чьом ти щепчешь, і за шо?
Чи був голод в місті?
Мабуть був.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Даних нема. Багато.
Чи відомі випадки людоїдства?
Нє, не було, мерли люди, от у нас же у Віті жінка вмерла, Гриша, так була корова і теплиця, і пожалів зарєзать щоб поєдать, так жінка вмерла з голоду, діти вижили, усі, а чоловік, а жінка вмерла і він вижив, а жінка вмерла.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбищах.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ой, ніхто не платив.
Ніхто не чого не платив, нікому.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Поминають, голодомор, хто помер з голоду, поминають.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
В церкві поминають, поминають.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Таких уже нема старожилів, таки щоб знали усе, я сама старіша, допустим, так я конешно расказую, Оксані і Гриші, росказуємо.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Правительство, кого, хто ж то винуват. Це ж не люди винуваті, це ж правителі винуваті.