- Місце запису: м. Городище Черкаської обл.
- Дата запису: 08.2018 р.
- Хто записав: Артеменко Лариса Олегівна,
- Респондент: Остапенко Микола Юхимович, 06.01.1927 р.н. народився в м. Городище Городищенського району Черкаської області;
- Розшифровка аудіозапису: Вигодованець Ольга Василівна.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав в м. Городище Городищенський район Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Назвіть Ваше ім‘я, рік народження.
Народився я 6 січня 1927 року в Городищі… А сюди вже перебрався, у прийми пішов.
Де проживали в період Голодомору?
В Городищі, тоді вона називалася вулиця Телечківка, а потом Чапаєва 129.
На Вашу думку, які були причини Голодомору?
Ну що я можу, як мені тоді було 6 років. Так уже по теперішній можу, що був штучний Голодомор, то вже всі пишуть, а я до його приєднуюся. Бо забирали все – і квасолю, і кукурудзу… Шприкали… палицьою і вишукували.
Хто забирав продукти харчування?
Люди добрі, що я скажу, шо хто збирав – я не можу сказать, бо я тоді не розбирався в 6 років. В мене мати була дуже серйозна, то я корову пас і всьо. Так що я не можу сказать про цю… Що я їх бачив, цих людей, то точно, а хто вони були – я не можу сказать.
Чи були вони озброєні? Чи мали якісь документи?
Не можу геть нічого сказать.
Яке було покарання за нездачу продуктів харчування?
Не скажу, бо не знаю.
Чи були такі люди, що допомагали вижити вашій сім‘ї?
В цьому питанні я скажу таке, що наш рід млинарів, вітряки будували. Було, бо дехто приносив, а покійний батько (скільки там приносили) піднімає опудало та позмітає там, а другий знову намелює. Ото такі діла.
Чи були випадки канібалізму і трупоїдства?
Не скажу. Не бачив і не чув я такого.
Чи пам‘ятаєте імена померлих людей від голоду?
Ну по вулиці були такі, на їх по вуличному називали Кривди, а фактично фамілія – Геращенко. Як їх імена і це все – не скажу, а чого, бо не знаю.
А скільки померло – двоє чи троє?
Не скажу. Мати лякала нас за непослух, що одведу вас до Кривдів, бо там нема чого їсти. То це я знаю. Ми цих Кривдів боялися як вогню.
Чи відомі вам місця масових поховань від голоду?
Не знаю.
Один епізод я упустив в попередній розмові.
Як я бачив голодних?
З_а сусідів. Один сусід упіймав цього, що по коморах вроді ходив. І бігає по вулиці: «Бандітку піймав! Бандітку піймав!» Ну а ми з дітлахами, я саме корову загнав і побіг. Яка вона ж там та бандітка? Приходю. Вона сидить, а він її цепком обкутав за шию, а якусь вірьовку в рот засунув і отакенним замком той цепок запер. І ми ж там бігали, дивилися з усіх боків на цю бандітку. Коли приходить батько: «Де ж вона, та бандітка?», а той каже: «Під коморою» – «Гад, що ти зробив?» – «Та я ж упіймав» – «То ж жива людина! Дай ключа!» – «Юхим Павлович!» – «Дай ключа!» Як вона вже йшла, чи він за руку привів до матері. «Ганно, де в тебе черствий хліб? Дай кусочок черствого хліба» – « Я ще не буду пекти» – «Дай!» Як вона їла, жутко дивиться.