- Місце запису: cело Хацьки Черкаський район Черкаська область;
- Дата запису: 5 жовтня 2005 року;
- Хто записав: Гуменюк Катерина Василівна;
- Респондент: Орел Катерина Іванівна, 1927 р.н., народився в селі Хацьки Черкаський район Черкаська область;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Хацьки Черкаський район Черкаська область.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 рр.?
Пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду?
Неурожай і забирала урожай влада.
Якщо відбирали вирощене на городі у людей, то хто це робив?
Харчі відбирали активісти влади.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Я не пам’ятаю. Мені було тоді 5 років. Але, мабуть, були.
Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на це?
Їх всі знали, то й якщо пред’являли, то на це ніхто не зважав.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Застосовували, дуже часто.
Чи були озброєні ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Не пам’ятаю, але, мабуть, мали, бо їх би не боялися.
Як люди боронилися?
Виходили з вилами, але за це садили в тюрму.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Було ховали, але почти всігда знаходили ті, хто ходили.
Хто і як шукав заховані продукти?
Приходили в хату, все розкидали, штрикали залізними штричками землю. Ходили люди, які займали верхівку влади.
Скільки їх приходило до хати?
Ходили вулицею по 5-10 чоловік, з кіньми та підводою. Харчі забирали даже з печі.
Де можна було заховати продукти харчування?
Закопували в землю, та й там знаходили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Раз у день давали затірку, та й то не всігда.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі?
Забирали худобу. Особливо, якщо була вже зарізана.
Що таке закон «п’ять колосків»?
Якщо вкрасти хоч 5 колосків, садили в тюрму.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, городину?
Не дозволяли, а як хтось брав – його доганяли, дуже били і забирали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Наймали сторожів.
Чи люди хотіли добровільно іти у колгосп?
Не дуже.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Змушували, а як хто не хотів – висилали в Сибір.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Відводили в ліс або різали і закопували.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
В будь-який час, але часто ходили вночі, щоб застати людей вдома.
Скільки разів приходили до хати?
Приходили один раз, а як хтось донесе, що ще є якась їжа, могли ще прийти.
Коли люди почали помирати з голоду?
Мабуть, на весну 1933 року.
Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалася держава?
Опікувалася. Було батьки спеціально вивозили дітей на вокзал, щоб ті вижили.
Хто не голодував у селі?
Верхівка влади і, може, хтось щось заховав.
Хто зумів вижити?
Той, хто був здоровішим, і той, хто не голодував.
Чи допомагали люди одне одному, чи ділилися продуктами?
Ділилися, як було чим, як совісні були.
Які засоби вживали до виживання?
Їли таке, що за звичайних умов і не пробували б.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали, а ще їздили на захід – там голод менший був.
Що вживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Шукали в лісі – може, де яка ягода. Пекли оладки з листя лободи, акацію їли, збирали гнилу картоплю. Перетрушували снопи – може, де яка зернина осталася. В лісі рвали левурду, з липових бруньок варили суп.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Не знаю. Знаю, що з лободи, акації, левурди, липи– і все.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Всих, що були живі. І навіть комах.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Вимінювали. Були люди, що ходили попід хатами і міняли їжу на одежу. Ще їздили в Москву, щоб заробити хоч кусок хліба, хоч пів мішка зерна.
Чи був голод в містах?
Тим, хто робили на заводі, давали пайки, а так – голодували, але менше, ніж в селах.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Відомостей немає. Та, мабуть, кожен третій.
Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?
Відомі.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбищі копали кагат і в нього накидали з підводи люди. По вулиці їздила підвода і собирали померлих. Брали й таких, що ще ворушилися. Одна жінка виповзла з кагату і тоді жила ще 20 років.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Не платили, але їм давали їсти.
Чи поминають їх на проводи, «гробки», зелені свята?
В кого хтось помер у сім’ї – старі люди помирають, а щоб масово, то ні.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Згадують.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є. Відноситься до українського патріархату.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні, ніхто й не подумав встановлювати.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Молодь знає. Я розповідала і внукам, і дітям.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Тодішню владу.