- Дата запису: 22 липня 2020 року;
- Місце запису: смт Недригайлів Недригайлівського району Сумської області;
- Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна, методист Інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Новікова Зінаїда Іванівна, 22 червня 1925 р.н., народилася в смт Недригайлів Недригайлівської волості (нині Недригайлівського району) Чернігівської області (нині Сумської області);
- Розшифровка запису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в смт Недригайлів Недригайлівського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Да був у вас прадід.
Ага, значіть прадід був з Хоружівки прапрадід, прадід ба бабушки моєї в мене єсть фотографія моєї бабушки от там (показує лівою рукою в сторону хати).
Пра… прабабушки, чи бабушки?
Бабушки.
Бабушки.
Бубушки оцієї, прабабушки, є й п прабабушки є фотографія, но в моєї сестри иии… Ольги Валєр’яновни Столяревскої, шо Люда иии, та Євдокименко там хтось нє це не з вашої групи, а й з музею до мене приходила.
Ну ми, ми з музею з Києва.
А, ви з Києва?
Да, ми з Києва.
Сюди приїхали? (здивована)
Да.
Спеціально?
К. Ю. Да.
(Всі сміються)
Ми з Києва, у Києві є такий Національний Музей Голодомору Геноциду, який збирає свідчення, експозиція якого містить свідчення людей очевидців Голодомору і ми з ними спілкуємося.
Значить так. Короче мій праді… прадід з Хорушівки Лев Герасимович, фотографія єсть у моєї сестри (показує лівою рукою в сторону хати), якшо треба буде, то тоді піппідете побачите. Ота отакі (показує руками, які за розміром) і прабабушки єсть, бабушка і дєдушка потомушо откуда ми… Він поїхав в свою, колись в тисяча восімсот якомусь году поїхав у Росію на заробітки купив там. Заробив гроші, так як і зараз же їздять, і їдучи назад у, ууу Курської губернії остановився і жинився на дочкі управляющого якогось помєщика, і приїхав сюда. І купив він хату, тоді кажуть шо там жив Мазепа, оце де ссічас кінотєатр, де все закрито, де музей був шо на над річкою протів…ммм, протів оцього двухитажного дома. Оце тут була хата, та була під соломой кажуть, а він жив тут. І він був у Недригайливі землеміром Лев Герасимич. Недригайлів був заштатний городок Лебединського уєзда Харьковскої губернії, він… заштатний городок. Тут було 25 урядників, оце землемір, больниці тут не було, бо по, по… по лікара їздили в Лебединь. От, ви це ви записуєте вже?
Ukrainer: Ага.
Ии… тоді (закрила очі і задумалася), підождіть на чом жеш я остановилася. Ага, він купив хату отремонтірувати, де Мазепа жив, і там де сєйчас адмінистрация стояла і церква. На тій церкві були пушки і на нашому городі оце де де сєйчас закрито (показує правою рукою кругові рухи), де музей там я не знаю може ви й не знаєте. Стояли пушки і вони протів Мазепи, протів шведів стріляли, протів… Шведи наступали із лисої гори Стирнів, ааа наші ооос, о Петра I війська відбили і сказали шо раньше називався Дригайлів, а шо то войска Петра I не одбили, так сказать назвався Недригайлів, не дрогнули войска в таком смислі. Іііііи отут, я пам’ятаю, я родилася в 25 році, ми ж були, там в центрі жили, навпротів церква була, і школа близько була. Шооо як ходила і бабушка водила мене в церкву, бабушка Татьяна, да усього у прадєда було п’ятеро дітей Костя старший, потом Ліза, Марія дочки, четверта моя Татьяна Львовна, моя бабушка. І Александр Львович був… ще один брат у Сумах він тоже землеміром, там і похороняний уже після войни (махає лівою рукою). Бабушка моя закончила пансіон Кієвскій і вона казала шо її… шо по при совєцкій власті харашо. Як ми голосували, перший голос, я повню ми водили її на голосування, шо у шо… дітей уча… учать бесплатно шо повино б безкоштовно значіть. Аааа, раньше вона могла вчиться тільки як батько платив. Коли вона кончила, закінчила пансіон її послали на роботу вчителькою які вся… А в цю пору, як тут купив оце ж дєд жив мій прадед Лєв Герасимич, там була така домік… такий хата на два ходи, п’ять кімнат було і проход такий… називалася попроходна. В цю пору в тисяча дев’ятсот восімсот девяносто наверно…
Ииии, чи може дев’ятого чи восьмого не знаю. Прислали Столяревського, він закончив це семінацію Харківську сюди, так якби на роботу но церква тож була, а він же його як пра… практіка і його, він був на засульї учителем богослов’я, а був у нас на квартірі. Бабушка кончила той інститут і вони пожинилися, і вона пожинилися і вони (закрила очі і вспоминає ) ііі потом його не знаю, тут він священником не робив, а його послали в приход дали Вільшана під Харьковом. Бо перший Валєрян, шо Оля Столяревська моя сестра, вона 30 год проробила математиком в Саквониці, правда щас вона уже без, ну больна лежить. Так вона ихххх, иххх… підождіть шо я хотіла сказать (пошебки сказала).
К. Ю. Здали його в приход.
Ага, шо в Валер’ян родився в Недригайливі ще в дев’ятсот первому году, а в дев’ятсот третьом, четвертом, моя мама в п’ятом году родилася в Вільшані під Харьковом, і в 1909 тьотя Галя, сама послідня родилася 5 дитина. А тоді з Вільшани його перевели в Штеповку, я не знаю в якому році нє, не ми не ходили не була я… У Вільшану вони поїхали, а в Шеповкі жили вони до, до дев’ятнадцятого года, навєрно дев’ятнадцятий. Бо як у Недригайлові так розказувала мені бабушка, шо була епідемія тіфа, і усі поболіли у сім’ї тіфом то, той так бабушка і дедушка… ба дедушка дві неділі пожив і помер на стрітення. Мій Георгій Павлович Столяревський священник в Степовкі, а бабушка з своїми дітьми, ось п’ятеро дітей… дід Ворона забрав її тоді сюда. Після того як уже, уже помер її там нема шо робить, і тоді як привіз. Так того дня, як його виносили подпівали в церкві, і виносили із церкви уже по … 15 умер, а це 16 лютого. В цю пору вітає ма… саней із, які по путі всіх попів знищували, убивали. У Недригайливі убили лікаря і влетіли в Степовку, шоб убить і мого дєдушку, але ж він… його виносив він помер своєю смертю. Він був дуже добрий роз… роз… розвозив бідним вдовам та всим оце подарунки, гостинці на святки, в общем дуже щедрий він був. І господар допустив, шоб він… його вбили він за умер своєю смертю. Бабушка приїхала з трьома дітьми сюди в Недригайлів, ну після цього вона, як тут вони жили. Ага, до Валер’яна тут оце це шо він у Мазепи ж купив, дєдушка ще був живий прадє, прадєд мій ще тоді жив. Я не знаю в якому році він умер, бо як тоді так при… ну, прижимали за цих священників, шо не можна було… їх боялися потомушо боялися шо накажуть. І так тоді мама моя встроїлася на роботу у закриту столову була для, для начальства.
Це в якому році?
У три… трицатому, ну підожди ще… ага, тоді приїхав із Волги, приїхав батько мій Новіков Іван Олексійович, до сестри Шишканової вона. Вони навпроти там жили, де січась осьо батюшка наш. А то тоже ви не знаїте, раз ви не Недригайлівські. Це якби у … Приїхав Новіков, ну там була голодовка в Росії, а його старша сестра вийшла заміж за Шишканова, і він приїхав на Україну до … Ну і це двадцять другому, першому… другому році шото так, ну тоді… А тут же ш, моя мама дуже красива була і вобщем вони поженилися, шо він став того я Новікова. Чого як я розписувалася із своїм чоловіком, так мені захотілося остатися на своїй фамілії і я осталася. А вони у мене всі Васильківські, а я Новікова. Ага, тоді і він був міліціонером на роботу у міліцію устроївся бо він же…
Ваш тато?
Тато. І його послали в Лютеньку Полтавської області, банди там були на ті раз у міліції. А тоді Совєцка власть прям готувала спеціалістов нада для страни. І його забрали в інстітут, поступні іспити, за один місяць їх там підготували. Скільки він класів кончив я не знаю чи 7, чи 4, тоді за десятку і говорить не можна було. І вінннн, його взяли в інстітут Лєсотєхнічєскій інстітут в Київі, в тридцатом году нас тоді, раз його забрали в інстітут … Дед мій дядя Валер’ян забірає нас, маму і нас двоє в мене сестричка єсть Галя і ще вона тоже жива з 26 року її 94 в цьому році буде. І забирають нас сюди в Недригайлів.
А звідки забирає?
Із Лютеньки, там де він був міліціонером, а його ш же забрали в Києв учиться, а ми ж шо.
І народилися Ви тоже в тих Лютеньках?
Нєт.
Тут у Недригайлеві?
Я ж у Недригайлеві. Ми… він же тут пожинился, ми… тут я тут народилася. Ми жили, а тоді його… Він був у міліції його не послали із Недригайлова в Лютеньку. І аттуда як його вже забрали вчиться і в 30 году він кончив інстітут цей. А тоді там найшлась одна на 10 год молодша жіночка яка його прибрала, а він сказав… і він остав нас оставив. І ми осталися так і жили у свого у брата маминого … дяді. У 30 році пос… його забрав у 30 році вже минуло 5 років.
А тут у 33-му голодовка, ну я повню ще як приходили люди просили христа раді шо нєбуть, а шо ж ми можем дать, тоже. Но так як моя мама працювала поваром у закритій столові, то вона нам кожен день приносила глечик із супом. Вона ж це їду ж приносе і багатьом вона викидала на помойку та кашу, а люди приходили, шо тіки могла. Її багато згадує тепер людей, яка вона була добра. Тоді, а бабушка сказала моя, Шура… її звати Олександра, як хочеш живи, а дітей учить треба дітей, шо б ти учила їх, шо б ни… шо б ни, заміж не виходь її за заміж могли взять. Вона була молода й красива, але ж ти тоді будеш няньчить дітей, ти не зможеш учить своїх. І да ще шо, і приходили люди ото просили. Дєд Валер’ян, оце він був мій хрещений батько мені, повню шо иии, шо кукурузу ото руба трошечки. Тоді там у Харькові був… жила Павло і тьотя Тоня – це брат і сестра. Вони нам трошки помагали шо нібуть прислали з того, і ото пикли такі оладки якісь, щоб ирошки водички добавити, і всьо шо тіки могли, цвіти із окації їли і все шо подобне таке. І таким путьом ми осталися всі живі, усі ніхто не помер. Дєд Валер’ян був пухлий казала мама, шо каже він каже найменше потомушо мужики, а їсти пошти нічого. І отаким путьом ми … пам’ятаю, як приходили просили а шо ж ми можемо дамо, як ми самі ледве-ледве витягали.
А для кого була ця столова закрита в якій мамі в якій мама працювала, хто там харчувався?
Те начальство, яке прислало Совєцкий союз для в Недригайлов. З рештою власть помінялася тож була, то власть уже Совєцка стала. Стали на завод строїли завод сушильний в нас… Тоді транспорта, такої ж дороги не було як зараз. Так вони… Сула була полноводна і вони по Сулі всі стройматеріали і… і…(дивиться в ліву сторону)
Це наш колега.
Лісоматєріали, і цемент, і в общем кирпич, все на баржах привозили строїли завод, построїли завод сушильний. А в 50-х годах уже робили його концервний, бо у нас був такий Андрій Іванович Буднік, який дуже-дуже був грамотний. Колись не був урожай на картошку, з Москви приїхали забрали всю картошку шо должни ми со… А каже шо ж як і ще такий буде урожай не урожай, і треба зробить документацію зробили консервному, шо тоді ми уже консервірували огірки, помідори, а потім уже й м’ясо. А сушили картошку, буряк, цибулю, часник все це і для армії, і для тюрми. Бо ми сортірували не качествєно в тюрму отправляли сушо… там з призенками якимись, а те на сєвєр і там армію кормили картошкою сушоною, оце сушильний завод такий був у нас.
У вас виходить в сім’ї було двоє Ви і сестра?
Да. І мама осьо ж, ну тоді…
А чи приходили до вас додому якісь люди, чи відбирали продукти?
Нууу, в нас такого нічого не було потомушо ми ж оце, я ж кажу шо…
Не розкуркулювали Вас, а в селі людей розкуркулювали?
Ну як звичайно розкуркулювали. Мій чоловік навєрно Іван Александрович шо в мене он фотографія шо, так в його он через сосну там(показує лівою рукою вперед), і хати сєйчас половина є старої хати. Так де така хата шо багато вікон і на полах особено яких шо пол єсть, так всіх цих розкуркулювали, забірали для того шоб начальство, яке прислане було з Києва … партійне їм це треба дать квартиру. Одні повтікали із двухитажок там два що в центрі є то є тепер для осасула ии ресторан там, тут був дом були такі будинки. Так вони повтікали хто утік, а хто остався от і їм же їх треба було дать жильйо і готувать. Я знаю шо вона була… і казала шо закрита столова, потомушо не всі там сюди ходили у скільки можна було, я не знаю скільки.
А багато людей тоді померло?
Як це, я ж не знаю скіки, бо я ж іще мені було тіки восім років.
Нє, ну можлива Ви бачили там коли десь були на вулиці, можливо бачили людей які лежали десь під тинами, чи на вулиці. Можливо тоді їх десь забирали?
Ні.
Такого ви не бачили?
Такого я не бачила. Може і було но я ж дитина була, дуже ш я не ходила шо то. Знаю тіки шо приходили це я знаю шо приходили, просили я це… я бачила і уходили от. По-моєму не знаю чи мама казала, чи нє шо хтось і впав колись шо не встав ну… ну, не дуже пам’ятаю, оце я знаю.
А знаєте що таке «закон про п’ять колосків»?
Які?
«Закон про п’ять колосків»
А це за шо, за шо засужували?
Да-да розкажіть нам.
Ні, я такого закона… тоже не знаю шо.
Нууу, а чи було таке шо до прикладу діти, можливо ви ходили на поле збирати колоски, але цього не можна було робити. Не збирали на полі колосків?
(задумалася) Ми ніби, я ми не збирали, бо я ше тоді в перший клас, посилала таких маленьких ще не посилали, може й посилали хто більший. Я знаю тіки шо жалувалися, шо приходили забірали усе забірали, де куди не заховаїш вони повітягували, і забірали там … хоч там квасоля там, чи пшонца чи де заховали і забірали все.
Ви вже в 32 пішли до школи?
Так в 7 років я пішла до школи.
А було багато дітей тоді у школі, ходили до школи?
Да, дітей же тоді було багато.
А їсти вам там давали у школі?
Ні.
Їсти не давали.
Які ж ї де які ж ї де яка ж їда. Ніхто ж тоді в школі даже розговора. Я тут закончила 7 класів в 38 році і зовсім не давали, і тоді не давали пфсля вже голодовки ніхто не давав.
А діти всі одного віку були у школі, у класі у Вас?
Да, одного усі … дітей тоді багато було, о то вже хто повмирав, а хто, хто… хто остався так я знаю шо були у нас.
А оце з 32 по 33 рік, наступний рік теж усі діти прийшли, ніхто не помер? Ну в наступному навчальному році це ж 32 перший клас у вас був, а в 33?
Ні, ні, ні нічого.
Ніхто не повмирав?
Всі прийшли, чи Ви не пам’ятаєте?
Я, перший і другий рік училася в Недригайлові, а в третьому класі я, мене забрала тьотя Тоня, мамина сестра в Харьков. Вона каже тобі трудно і забрала мене, я там в десятій школі вчилася в третьому класі. Я була при откритії цього пам’ятника харьковського… шо зараз на найкращий він щитається, був називався постошева … сад постошева Шевченка в Харькові, а тоді Постошева називався, на откритії була. Тьотя Тоня моя робила в тєхнікумі лаборантом і я тоді у з 38 році, я поступила в цей технікум учітся, і тридцять восьми тридцять дев’ятому, в 39 мені було сім чітирнадцить років, тоді після 7 класу приймали в технікум.
А скажіть будь-ласка, вибачте, переб’ю Вас, можливо пам’ятаєте хто жив із Вами по-сусідстві, чи не забирали…, можливо Ви із дітьми гралися з їхніми, чи розкуркулювали їх?
Коло нас жили Івницькі, і одна з них тьотя Льоля була невісткой, так їх тоже забрали хату. Їх вигнали, щитай дали їм щось таке кудись там повез забрали …
А хто їх вигнав?
Ну хто, власть совєцка, хто? хто виганяє, а мого цього, цього дєда Валер’яна, шо сєйчас я кажу, там фотографії єсть, осьо прапрадєда, прадєда моєго, так… видали і отут вот поселили учителів … начальство якесь пос…, а йому дали хату аж туди де церква, туди на Полтавську, на Саквуниху. На Полтаву туди, як їхать. Бо там дали хатинку таку погану-погану, тоже вирядили когось і там було вже. А … жили тут. Тут було 5 комнат, де це я кажу дєдушка сюди приїхав, бабушкі пожинилися і ото вона тоді, вже як а 38, а тодіж моя мама, як робила у … у цій столові так з зала залазилася солітер, бо вона ж м’ясо те пробувала на соль, і попала видно ж … яйце те, шо тоді вона заболіла, а не було … не було … того … не аналізів неяких взяти … лежала вона у Вільшані, больниці в нас не було, і у Ромнах, і вже він висосав так шо вона … Приїхала тьотя Тоня з Харькова забірать, а вони кажуть зачєм забіраєш живой труп, маму… Вона взяла в Харьков її, і там оприділили шо в неї солітер, 8 метрів було, начали її травить, а він … А трать не можна потомушо організм слабий треба підкормить їх, і її, і його, усіх. Бо для того шоб видержав організм яд, той шо буде травить той солітер … Він вийшов 8 метрів, а голова осталася, прийшлось ще раз давать їй, і оце треба було підкрепить, підгодувать усе. І не лигально це ж вона не приписана там і без направлєнія, а такі поправилася.
Це в якому році було?
Тридцять … п’ятому шостому.
А де сестра працює мамина?
В тєхнікумі, лаборантом. В машиностроітєльний, він був єврєйскій, а в 37 році єврейські школи закриті. І наш курс був третій, третій рускій тіки 2 курси євреїв, а 2 в нас за зай зайцев, … шнейдер всі в нас євреї такі були, і там я вчилася. Так школа ж по-украінські, а по… російською був, то трудно було, но все ж таки мені не трудно було, в мене ж батько росіян, так я… вміла говорить мені однаково шо російською, шо українською мовою.
А скажіть, будь ласка, в 32-33-му роках люди помагали один одному? Ну тобто, були ж такі, які жили багатше, які жили бідніше, чи підтримували один одного?
Я не скажу, бо я ж тоді не сильно була, ну як же я знаю.
Ну можливо по-сусідстві були якісь такі випадки?
По-сусідцкі були, так ніхто ж роз розкулачили, а більщ нікого там. Оце ж у центрі ми були, оце де сійчас … Оті дом двух етажний і це все це був наш город, сад. Усе я повню як, як його знищували, як копали … траншеї, і спилювали груші, і все а і тепер построїли ті там дома, а це був там були.
Це той шо Мазепи був, да?
Да, да-да це шо прадєд мій держав, він же був землеміром в … в Недригайлеві. Знаю тільки бабушка Вселовна казала, по радіо передають шо ми не сильні, ми не іст… вона каже шо … шо Бога немає, бо опіум шо це той, а вона каже це не правда Бог єсть і своїх примєрах свого … із своєї жизні розказувала, як у … доказувала мені, шо я повірила, і стала я, вірила у шо бог єсть. І тоді, і це мене держало може й зараз держе, потомушо я молюся за всіх, вона мені передала любов к богу, увєрена була, і я не можу нічого ізмінить. Вона сказала шо три вєщі… «человєк должин, должин знать любіть значіть нільзя ізмінять свойо ім’я котороє тєбє далі, вєру которою которою тєбя крістілі, і родіну в которой ти роділся, етого нільзя, ето нє простітєльний грєх».
Скажіть будь ласка, а чи знаєте ви, що таке «Торгсін»?
Шо?
«Торгсін», чи знаєте таке?
Знаю.
Шо це таке, розкажіть нам?
Знаю, я тобі розкажу. Як забрала мене тьотя Тоня в Харьков, і ми ходили в «Торгсін» мінять сєрєбряниє ложкі на крупу на на всьо, і на одну копійку мені дали канфет. І я з нею була в Харькаві, в том магазіні нава… «Торгсін» знає в цьом… «Торгсін» вона, вона йшла і … мене взяла, я ж не остануся сама, мені було 10 год тоді от. Так в «Торгсінах» я була і міняли даже, ми своє серебро давали, в нас же було серебро, потомушо духовного сословя. В нас же була б батюшка був в Штеповкі і …, а тоді ж ми сюди перейшли ни… з проста ж шо нема нічого.
Тобто Ви не один раз ходили туди, чи один? В той «Торгсін», в той магазин один раз ходили, чи не один?
Один, потомушо, а шо ти понесеш туди, однисеш серебрані ложки, а другі же нема. Канєшно один раз, ну дєло в том шо була я в «Торгсіні», в Харькові.
А чи багато тоді таких людей там було, чи була велика черга, чи взагалі вона була, чи не було?
Ні, черги не було.
Тобто людей не багато було там?
Людей не багато … вони знають і уходять зразу. Ну взяли там продукти якісь і шо, я знаю шо копійка оставалася так мені дали канфети, оце я повнила (сміється).
Ukrainer: Ааа, а взагалі, шо було в цьому «Торгсіні»?
Все, все.
Ukrainer: Все, угу…
Все було.
Ukrainer: угу.
Все шо треба шо шо треба, шо може тей було, потомушо ми ж несли хто золото, хто серебро. В нас були серебрані ложки, я знаю шо ми, ми односили для того шоб поміняли на продукти, на якусь там крупушку, шось таке тьотя Тоня брала.
Оце ви кажете шо були ну з релігійної сім’ї, а чи не небуло гоніння на релігію, на вашу сімю?
Як то не було, було. Оце у Харьков поїхав Павлік Павел і то Антоніна двоє. І дядя Павлік хотів поступить учиться, так не міг поступить, бо зразу хто твій батько був, учитель, вони дають сюди заявку, а він же учитель був священник, і його не принімають. Було гонинння таке, і ше і… заставляли отказуваця од од матері … пічатать шо в газеті, шо він отказуєця за то шо була матушка.
Ваш брат … це брат, це хто це? Кого це заставляли отказуватися?
Бабушку мою.
Бабушку от батька, отказуваться, правильно?
Ну да … да, нє … шо…
Ну да батько … священник же був, і баба ма … бабушка Татьяна Львовна, була матушка щитай, так оце треба отказатися от матері за того шо вона була свя матушкой за то, бо бога немає,а а ви вірите в бога.
То вона не пичатала в газеті, цю свою статтю, заявку?
Ну й вона не печатала, ні канєшно не печатала, а предлагали, знаю шо предлагали.
Дивіться, тоді в 32-33-му роках тут церква була в Недригайливі, так?
Так, її в 34 році, вже при мені, я повню, як її розбірали.
Розкажіть нам.
Розбірали, як її роз… знімали. Тут був колокол, шо як вітер в Ромни, так … чуть не до Ромна сплав такий хароший був з серебром. І от не знаю, де він є, потомушо як от тепер уже після войни, була церква в в той, там це шо на вигоні. На вигоні церква в нас єсть, в 13 году построїли, і із калуга, із либидина їй. Вона вийшла сюди заміж, так вона встроїла там в церкві це тут щатаєця нова, вона красна із красного кірпіча. А тут була біла церква по… Ніколаєвська казали, шо бабушка водила мене, так оцю, як розібрали. Построї построїли адміністрат оце де адміністаце де сейчас стоіт, там же і ті … ви бачили як проїжали.
Це в три, 34 році, не в 33-му, а саме в 34-му її повністю розібрали?
Да.
А хто, хто це робив?
Власть заставляли.
Заставляла влада людей?
А як же, влада людей заставляла. Я не знаю чи хто у церкві, у Лебедин напрімер … там є на … церква деревяна зелена, так розібрали половину, а тоді хтось убився, упав і вони не стали, так половина і осталася, і зараз є. Бо у мене невістка з Лебедина, понімаєш, от а…
А можливо Ви чули про випадки канібалізму, не чули такого? Можливо мама розповідала, чи тут в Недригайлові було? Людоїдство, не їли?
Ні, ні-ні, такого в нас не було, нечула я такого.
А чи знаєте Ви, що таке «Чорні дошки»?
Ні. Шо це таке?
Не заносили села на «Чорні дошки»?
Ні, а шо це таке?
А скажіть, будь ласка, тоді можна було говорити про Голодомор, в ті роки?
Ні, канєшно не можна було, ніхто… і не дозволяли. Я тіки знаю шо у тридцять … як я вернулася з Харьков в четвертий клас четвертий, п’ятий, шостий, сьомий. Так у нас у тридцять мабуть п’ятому Майборода був присланий дуже хароший вчитель директор школи, і його забрали, забрали і… не вернувся він. Ось за тоді Єжов підбирав оті начальство, так багато людей забірали це я повню. Знаю бо його дочка зо мною в один клас ходила, Валя, і … батько так і не вернувся. Забрали його на, на… північ заслали.
А за шо?
А за шо, за те шо він директор був, всіх розумних людей забірали, як розумний, так і треба убрать його. Шоб не був роз, шоб не був розумний.
Шоб не підбурював можливо людей?
Можливо, можливо і таке.
А скажіть, будь ласка, окрім того що, як власне Ви ще виживали під час Голодомору, окрім того що мама приносила вам їжу зі столови?
Я ж кажу шо з Харькова мене оце тьотя дядя Павлік і тьотя Тоня трошечки помагали … шо якусь там мукички. Шоб стакан муки купиш на базарі, і добавляєш у осі у цю зелень усю, шоб була ліпьошка, шоб вона держалась, ото таке.
А вони не розповідали у Харькові не було такого Голодомору, про вони не розповідали, чи був та Голодомор?
Ні, я н не знаю, не по. Я знаю шо тут чучуть вони помагали і мама і а… оце ж цей дядя Валер’ян, так цей … собірав цвіти із акації, і з кукуризу там шо шо мо, шо сєдобне те й брали.
А оце у школі, як ви пішли, да, про релігію вам шось казали, розказували шось про релігію?
Ну а як же ш, казали шо це опіум, шо це …
Бога немає, і наче най со весь час каждий тепер по радіо, як зовсім друга пере другі передачі, і це як за дітьми треба … з дітьми, як треба говорить і все, а тоді тільки про це й казали шо … Про філософію, про Карла Маркса й Енгельса воті, оті д диктували, та … шо бога немає.
А свята дозволяли, там паску відзначати?
Ні, ніхто не дозволяв, яка ж паска, які ж свята. Ми самі празднували, самі пикли пиріжечки, які тільки могли, не в саму. В голодомор то не було, а в оті вже роки в тридцять п’ятий, шостий, сьомий, восьмий. Всігда знаю на Різдво, ми … на санчатах зук катаємся, а п пиріжечки пичуть. Доставали муки, і пикли пиріжечки, і… на Паску пикли з пасочки, і красили яєчка все.
Чи дозволяли яйця красити, нічого не казали за яйця?
Красити…. забороняли, не можна було, як хто оце узнає школа так і витяг на конверт, і там їх і… ну лають їх за те шо шо та й можуть і якшо комсомолець викинуть із комсомольця. Якшо піонер, то з піонерів виключать за те шо паски красить, яйця красить.
А як вони узнавали?
Ну якшо узнають, якшо хто на кого донесе.
А під час Голодомору в 32-33-му були доноси, люди один на одного доносили?
Так … кому доно… доносить, як вони єлі ходили.
Ну можлива там сусід на сусіда, там десь в когось шось було заховане?
Я тобі кажу, шо ми жили так шо у нас не було таких сусідів. Це в центі я жила, якби це я на вулиці десь отут жила то між людьми, а ми жили там.
Ну можливо де чули?
Там де , де той, де січас краєзнавчий наш музей, а потому шо ж після його зробили кінотеатр, як уже забрали в нас, а тепер … там розвалилося все, так загородили, музей зробили.
Так це в вашому будинку музей?
Так, так.
Ага, то це будинок Мазепи зараз музеєм є?
Так, так. У Мазепи будто би мій прадєд купував, то Мазепа тут жив.
Тобто в вашому будинку зараз музей?
Ма, я зараз, зараз я не знаю де музей, зараз ні.
Ні?
А був, сначала со, со… як він тільки спіл сотворився, так був оце тут, як у уїжаєш, як виїжаєш січатак по цю сторону Зарудька називається. А тут навпротів загорожено сійчас о, коло двухетажних домів, оту отут був будинок Мазепи і отут ми жили.
А скажіть, будь ласка, а ви знаєте що таке жорна?
Шо?
Жорна. Що таке жорна?
Знаю, жорна це камні терти тако (показує руками) … муку робили ми собі.
А у вас вони були? Да?
У людей були, а ми ходили до людей. У нас ми не було, а я знаю шо ми ходили … якшо достанем пшениці або там, чи жита шо… яку крупу, так на жорнах мололи. І ступи, ті шо товкли пшоно, оце тоже до людей ходили, як ступа со… пша, просо насиплеш, а тоді ногою треба так шо, той шоб товклося поки обіб’ється. Пшоно, а тоді сіяли дома, кожен сіяв пшо… просо, робили пшоно самі, не було, рис це було … розкош, це як привезуть воно дорогий був рис. Рису пошти тоді не було, а пшоно, ну зато люди здоровіші були, потому шо пшоно дуже корисне для організма.
А це ж коли ходили, Ви кажете шо ходили до інших людей в кого були жорна, це ж мабуть потрібно було робити десь ввечері, щоб ніхто не знав і не бачив. Да, приховано?
Ні-ні, робили це в тоді вже після, не во время Голодомора.
А це не, не під час Голодомору. Це вже пізніше?
Да-да пізніше, і перед войною, у войну оце це все жорна…
А скажіть, скажіть, будь ласка, Ви розповідали своїм дітям, онукам про Голодомор?
Вони тепер такі розумні, шо не хотіть слухать. Вони кажуть ми тепер по інтер… все знаєм, і нам баб ушка нічого не треба розказувать.
Але, як Ви гадаєте, вони повинні знати, от була справді така трагедія, люди помирали, не мали що їсти?
Я говорила, я розказувала ,так шо толку з того, ми чули уже, бо це… я ж багато років уже живу (сміється).
Ну у Вас же сімейна своя історія є, не питали у вас, а як у вас бабусю було, чи Ви пережили Голодомор, чи ні? Не запитували, не цікавилися онуки?
Ні, тепер не цікавляця, вони не знають шо таке Голодомор, і не знають (сміється) ні, у нас же Голодомор ще був другий у 46 році у 47, тоді не.. не вродило, отоді був ще голод, так тоді тоже ходили. У нас, у нас ніхто не вмер на заводі, а люди по-селах повмирали приходили. Бо ми картошку сушили, і отой жом з картошки шо … як сушать тай цей миєця, а потім іде на такий торанспортьор шо обдираєця-обдираєця, а тоді картошку ми берем руками і ви оті глазки вико потомушо там яд. Ми, всі жінки стоять на транспортьорі, так оцей обдіраєця і оцей жом зараз викидають свиням варить. А тоді ми брали у сумочку, для того шоб с спикти пи ліпьошку.
А скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, Голодомор 32-33-го, це штучне чи природне явище?
Штучне.
А чому?
Ну потому шо урожай був, а забрали, забрали вони ж пріходять забірають, вибірають. Де там це було, це б чи по приказу Сталіна, чи я не знаю, чи хто там, хто там хотів, хотіли унічтожіть Україну, і вони ото таким путьом, так оце з Криму вони виселять. Чи … Чичню тоже, бо я була у Казахстані, так і з чи… із того … із Чичні там всі були взаслані. Так там менше, а Україну не вдалося шо не получилось, а хотіли. Я щитаю шо вони, це сознатєльно було.
Щоб винищити націю і людей. Є ще в когось питання?
Ukrainer: А скажітє, а чи знали Ви якихось активістів, які саме ходили по-людях 32-33-му роках?
Знали.
Ukrainer: Ага, а можете розказати про цих людей?
Ну шо, їх уже немає звичайно, бо я ж тоді дитина була, а їх уже нема. Кіріченко у нас там … на цій вулиці живе, і там … ще там другі ходили. Вони так і жили … їх же правітєльство послало їх, їх підтримувало, а… а ми знали, ну так шо шо ми знали, знали тай усе.
Кириченко, а як було звати?
Я й забула, як же його звать, Федосьою його дочка була, а… Кіріченко знаю шо …
Ukrainer: Аааа, а як взагалі скажіть, ну люди якось були ображені на цих людей, на активістів, якось ну як був …, як вони контактували з ними? Була серед людей, якась образа на активістів, там під час того, як вони забирали, і після?
Ну харашо, так як була… так шо зробиш, а шо, хто тобі шо поможе, була так шо, була тай усе, хто ж поможе. Його їх власть підтримує, а людям хоч кажи, хоч не кажи.
А можливо уже потім, після того, як пройшов Голодомор там пройшло 10, 20, 30 років? Можливо, можливо хтось комусь помститися хотів?
Може, може були такі, так тоді ж тоді бачиш як тоді можна було донести і по словам тебе уже накажуть.
Тобто…
До 37-38-мих роках, то це їх їжові рукавиці були, тоді як ото… я ж кажу усіх розумних людей старали…
Оце той, бо моєї, моєї тьоті брат… її чоловіка був у Києві, Олексієнко. А його жінка була активістка і їх послали на Сєвєр … і заслали, а за шо? не за шо, за шо? за те шо вони співали. Ну знаю, шо його Олексіїнка того не брата не було, того шо його заслали.
Не повернулися вони?
Ні, ні може й повернулися вті, я не знаю… поки він був живий казав шо ні. Мабуть, вже не повернулися, бо він би сказав, шо якби було.
А скажіть, будь ласка, ще раз як звали тата, прізвища, ім’я, по-батькові, рік народження, і також маму, як звали, прізвища, ім’я, по-батькові і рік народження.
Кого моїх?
Так, ваших батьків маму і тата.
Моя мама родилася … 29 травня 1905 року, а батько сьомого липна на Івана Крістітєля 1902 року. Оце він з Волги, я ж кажу з Волги приїхали, оце в мене синочок там такий (сміється) бурлак.
А звали ще як їх маму і тата?
Звали як батьків, маму як звали?
Мама Алєксандра Георгієвна Свужа, бабушка Шура, мама Шура була.
І призвіще?
Столяревська, це б Столяревський це й батько війни …Так дикаря тут розстріляли, а … в Штеповкі він умер, оце я казала своєму батюшкі шоб «Ви поминайте оцього дикаря», бо я знаю коли він умер. Бо він умер тоді як, як мо… дєдушку хоронили значіть, а це було 16 лютого, бо 15 він умер, а 16 його оспівали його у, у Штеповкі.
А тата Новіков Іван?
Олексійович.
А, батько ото як поїхав навчатися в ту школу міліції, чи там академії міліції більше не повернувся?
Нєт, він же закончив інститут лісотєхнічєскій його послали, його послали в Новгород-Сіверський. Там не знаю, чи дирек…, чи нач… замістітєль, чи лісником. А тоді як була война, він з сімйою виїжав у Росію, у то ну совєцкий союз … по-моєму Оренбурська область була, а вже як вернувся… Був він раняний.
Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб
Фотограф: Валентин Кузан