- Місце запису: село Безуварово Веселинівського району Миколаївської області;
- Дата запису: 18.06.2009 р.;
- Хто записав: Нікольчук Любов Василівна;
- Респондент: Нікольчук Любов Володимирівна, 1927 р.н., народилась в селі Безуварово Веселинівському районі Миколаївської області.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Безуварово, Веселинівському районі Миколаївської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
У сім’ї було троє дітей. Найстарша — Женя, потом Коля, найменша — я. Різниця між нами була 3 годи.
Дядя Ваня (татів брат) робив мастіром на заводі (в Ніколаєві). Сушив хліб, ділився з нами. Сказав, щоб йому привезли Женю, щоб нам було легше.
Год тяжкий, сильний голод, а на другий год сильний врожай. Тато забрав Женю і повіз в Ніколаїв. Мама дала пальто, щоб поміняв на хліб. Сіли вони на пароход, і там якось замотало пальто, не було, що продать. Він приніс тільки сухарі, а за пальто нічого, бо сильно потріпалось. Тато й мама поспорилися, і він пішов до бабульки. А ми остались самі.
Піду в яслі, там дадуть їсти. Я шо поїм, а то заховаю і мамі, і Колі. Няньки стали шукать, не давать. А вони ж були голодні. А я сильно плакала.
Ходила мама збирать колоски на гору. Через дорогу жили Тихони, він був кладовщиком (жили крепко). Мама нагору, смерком наріже колосків, піджаре, і наче їх варила, чи замочувала. А тоді ми їх їли. Тихониха почула запах і заявила. Приїхала міліція, і забрали маму. Суд був в Покровку. Держали з тиждень, привезли Женю з Ніколаєва. А мамі готовили вже годи. Хтось сказав Жені коли суд, і побігла вона бігом в Покровку. Женя забігла в суд, впала, хватала за ноги, сильно плакала і просила, щоб пустили маму. Суддя спитав: “Це вам хто?”. Мама каже, що дочка. Суддя: «Та що ми не люди?».
Мамі дали призов отроблять в колхозі і отпустили.
Суддя: -А скіки їх у вас?
Мама: -Троє.
По селі ходили і міняли подушки на хліб, мама замінила одну подушку. Хліб заперла в сундук. Отріже по куску того хліба і наказує не трогать, щоб хватило до врожаю. А Коля открив і отрізав. А вона обнімала нас і сильно плакала.
А тоді був сильний врожай, розвозили бистарками пшеницю.