- Місце запису: село Головківка Олександрійський район Кіровоградська область;
- Дата запису: 2004 р.;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Нерода Тетяна Сергіївна, 1921 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Головківка Олександрійського району Кіровоградської області.
«Було в сім’ї нас четверо: батько, мати, брат і я. Ми сильно голодували. Батькові, коли помер, було 38 років, мати померла у віці 33 років. Залишилися ми з Мишком удвох: мені було 12 років, а братові — 11 років. Коли прийшли до нас забирати те, що лишилося, я запитала: «Що ж ми будемо їсти?» Вони відповіли: «Те, що й всі їдять». Ми не знали, що нам робити. Мишко ходив опухлий, а я була худа й виснажена. У нас в дворі росла вишня. Весною наші сусіди, Беньки, виміняли борошна за золото. Ми обмінювалися: вони нам — борошно, а ми їм — вишні. Одного разу я замісила тісто і поставила пекти. З Мишком назбирали ще різної трави і в нас вже одержались невеликі коржі. Коли коржі спеклись, Мишко тим часом був надворі, щось робив. Я взяла один, і з’їла. Мені захотілося ще, і я взяла другий… Коли зайшов до хати брат, він запитав мене: «Ти спекла коржі?» Я відповіла: «Спекла». Мишко запитав мене: «А де ж вони?» Я опустила голову: «З’їла». Він взяв палицю й почав мене бити. Він бив мене, а потім перестав. Пішов, ліг на піч і заснув. Так він лежав довго. Я хотіла його будити, та коли доторкнулася до його руки — вона була холодна. Так я залишилася одна. Сусіди допомогли похоронити брата, таємно. Допомогли вижити мені».