- Місце запису: село Черняхів, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002 року;
- Хто записав: Володько Володимир;
- Респондент: Мироненко Ілля Давидович, 1918 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживав в с. Черняхів, Кагарлицького району, Київської області.
Під час голоду я жив в своєму рідному с. Серняхові. Працював я вчителем історії в Черняхові. Крім того, я художник-гравер і маю дуже гарну пам’ять. По памяті я намалював церкву, що була в селі Черняхові і біля якої я прожив. Про голод маю чотири картини. Перша картина це собака їсть людину. Це все не моя фантазія. Дійсно такий випадок був. Тоді люди були такі слабкі, що не могли викопати яму для покойника, то вони його трохи просто в землю закопували. Весною ми з матірю шли через кладбище і там була страшна вонь, тому що розкладалися трупи. Саме тоді я побачив як собака розкопавши одне з поховань і їла. Це я надовго запам’ятав і пізніше намалював.
Друга картина зображає людей, які вивозять мертвих в велику яму. Тоді ходили по хатах забирали мертвих і на кладбищі вкидали в велику яму.
Третя картина алегорична, вона забражає смерть з пощербленою косою, яка косить людей в 33-му році.
Четверта картина зображує сценку, коли людина їсть собаку, це я сам бачив на власні очі. Людина ця вже починає втрачати людскі риси і перетворюється на звіра.
Це ще не всі картини, багато моїх картин зберігається в Кагарлицькому краєзнавчому музеї. Це не просто картини, це документи то ї епохи.
Про голод ще можу розповісти, що їли тоді акацію, полову варили з лушпайками. Наша сім’я мала кізку, яка давала нам молочка і це нас врятувало. Я якби міг, то тій кізочці золотий пам’ятник поставив. Батько тоді пухлий ходив, мати ледве тягала ноги.
Пам’ятаю гнався тоді за мною чоловік з сокирою, мабуть хотів з мене якусь здобич зробити. Колись прийшла людина до нас і просить їсти. На ранок та людина вмерла, то ми на возику одвезли на місце, куди скидали мертвих. Багато людей, щоб не померти з голоду ходили в сусідню Леонівку на буряки.
Запам’ятався такий епізод. Один хлопчик помер на полі, коли мати полола буряни. Звали його Гриша. Мати повезла його возиком, щоб поховати і його через річку треба було перетягти. Як вони з другою жінкою його перетягували, то впустили в воду, і вода поверх нього тече. А я думаю, що то баби роблять в тій річці, і до берега побіг. На мали сил, щоб його витягти з річки.