- Місце запису: село Любовичі Малинського району Житомирської області;
- Дата запису: 06.08.2002;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Михайленко Ольга Василівна, 1923 р.н., народилася в селі Любовичі Малинського району Житомирської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Любовичі Малинського району Житомирської області;
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Що ви пам’ятаєте про голод 32-33 років?
Дуже тяжкий був голод і мокрий. Вимокла уся озимина, вирос один стоколос. Помолотили в колгоспі той стоколос, да дали грам 120. Хто був сильніший да брали шмаття, да вимінювали. А дома хто був, рвали на липі листки, верес сушили, товкли, да ліпили ліпьошки. Борщ варили з кропиви, чорнобиль і лободи. І солі не було. Поналивались люди, да пухли і ноги, і тіло. Поналиваються ноги як колоди, да лопались, да текли. Бур’ян товкли, да їли. Дождались жнив, тим колоски зривали, да їли. У нас була корова, да взяла мати молоко, да пішла на Іршу продавать, да купила муку, а вона з вапною. Напекла мати ліпьошок, а їх їсти не можна було. Ванько приніс на спині картоплі, аж музулі водянки були, да мати кидала в борщ. Собаки ловили, да їли, коней ловили, да їли. В голод жінка зарізала дитя, да з’їла. Дід мій пошов по лисиці, да назбирав кошелик, да не міг донести, да впав, да й лежить.
Люди мерли. Таких, які ще не зівсім вмерли кидали в яму, де закопували. Як дождали хліба, жита товкли в ступах, да об’їдалися. да мерли. А в колгоспі давали борщ. Пойдем в колгосп по борщ, да поберем соломини, да воду повипиваєм. Пучки смоловиє їли. Як дождали жнив, яке жито уродило на горбочках, забрали в колгосп. Люди страдали голодом і холодом.
Що ви пам’ятаєте про голод 46-47 років?
В 47-му годі в колгоспі виписували про десять кіло гречки, по десять кіло макухи, да на жорна мололи да пекли ліпьошки. 47-й год був дуже тяжолий, не було шо їсти і не було солі. Піде свекор, да набере селітри, да принесем додому, да позаливаємо водою, да зливали і варили в тій воді борщ. А те, що в чавуні, да терли, да солили ліпьошки. Корови не було до не було і скариш(?). Пойду до матері, возьму головку часнику, да на всю неділю держу такі були жира(?). Як у колгоспі ми робили то получали по 140 грам ячменю і мусили виживать.