- Місце запису: село Жорнище Іллінецького району Вінницької області;
- Дата запису: 04.07.2002 р.;
- Хто записав: Мохнатюк Ігор Олексійович;
- Респондент: Мусієнко Явдоха Федорівна, 1914 р.н.;
- Оцифрувала: Анна Крачковська;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області.
Розкажіть будь ласка, що Ви пам’ятаєте про голод 1932-33 років?
Я з чоловіком жила тоді біля пасіки. Він у мене пасічником був. Я в нього числилась помічником. Доглядав він колгоспні вулики. Були вулики і в нас. Жили ми вдвох. Для нас пайка хватало. Я збирала жолуді в лісі, конопляне насіння, збирала з матір’ю. Цим ми допомагали своїх сім’ям. Чоловік виділяв трохи меду, я відносила то своїм, то його батькам. У нас в сім’ях ніхто не помер від голоду. Допомагали один одному чим могли. Восени я пам’ятаю назбирала, насушила грибів. Ягоди в нас їли зразу, ніхто поняття не мав з них варення варити. Багато людей тоді тинялися по лісі. Чоловікові видали зброю, щоб відбивав колгоспне майно в разі нападу. Ще з чоловіком працювало два хлопці з сусіднього села. Їм тоже видавали пайок і вони діжурили вночі. В лісі були випадки, що люди заходили, блукали, не могли знайти дороги назад, помирали в надії знайти поживу, але таких випадків було небагато. В село ми ходили лише до батьків або чоловік ходив в сільраду в справах. Люди тоді були якісь ворожі, озлоблені. Вдень село наче вимирало, нікого на вулицях не було видно. Лише в колгоспі або біля магазину . Біля магазину стояла кілометрова черга за хлібом. Мої сестри там днювали і ночували в черзі. Нам на пайок привозили, тому я ніколи не була в тому магазині. На базар ми тоже не ходили. Хоча знаю, що базар був чималий. Так ми і прожили.