- Місце запису: село Великодрюкове Бобринецького району Кіровоградської області;
- Дата запису: 2 вересня 2009 року;
- Хто передав: Цимбал Л.;
- Респондент: Мусiєнко Володимир Iванович, 1927 н.р., народився в селі Великодрюкове Бобринецького району Кіровоградської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Великодрюкове Бобринецького району Кіровоградської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Я народився в селі Велика Друк, Бобренецького району, 19 серпня 1927 р. Коли почався Голодомор мені було 6 років, я дуже все запам’ятав. Ми харчувалися здебільшого травами: сверіпа, лобода, козелики, корінь рогози. Навіть черепашок, ховрашків, горобців. Варили лободу, перекип’ячували 6 разів, бо дуже гірка і заливали коров’ячим молоком і був як кисіль. Ми врятувалися з допомогою корови. У мене було два брати. Коли буде готовий кисіль і застине, мати розріше на три куска і тільки один можна їсти. А як хочеться їсти. У нас через дорогу жили також родичі, ми їм допомагали з їжою, але вони всі померли. У мене помер дідусь, і виривали яму з метер і ложили по три трупи і покривали білою тканиною. Коли йдеш по вулиці лежали мертві люди, коли них були скільки мух, піна з рота, тягали голодні собаки. А іще коли помирали коні і їх їли. Було й таке, що матері їли своїх дітей. Малих дітей могли їсти сусіди. Колгоспи людям нечим не допомагали, не харчами ничим. Голод було защет 32-го року. В 1933 році був врожай. І на 1934 року люди стали получали хліб і стали краще жить. Після того я сім років був у армії. І іще шла война ми були в армії. І став учасником бойових дій.