- Дата запису: 21 липня 2020 року;
- Місце запису: село Коровинці Роменського району Сумської області;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна, завідувач Інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Москаленко Марія Федорівна, 28 жовтня 1926 р.н., народилася в селі Славгород Сумської округи Харківської губернії Краснопільського району Чернігівської області (нині Сумської області);
- Розшифровка запису: Базько Софія;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Славгород Сумської округи (нині Краснопільського району) Харківської губернії (нині Сумської області).
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як Вас звати, Ваше прізвище, ім’я по-батькові?
Москаленко Марія Хведорівна.
А якого Ви року народження?
Двадцять шостого.
А коли саме народилися Ви?
В октябрі. Сентябрь, октябрь.
В жовтні, якого жовтня?
Я по жовтня не понімаю. Я по октябрі все понімаю.
А якого числа?
Двадцять восьмого.
Двадцять восьмого?
Да.
А де Ви народилися?
Де ото було Славгородські ліси, якесь було шо… Десь у Славгороді, не знаю, а там я родилася. А де воно, шо воно, то не знаю.
А це яка, яка область була, чи який район?
Ну, район Краснопольський.
Краснопільський район?
Ну це я понімаю Краснопольський, а як, яке воно далі було…
Ну, нині це — Сумської області, да?
Ну да, Сумської області.
Сумської області.
Да, Сумської.
А тоді, мабуть, входила до складу Чернігівської області?
До себе миль три їхать, ми треба как—то якось, я не знаю як, а так, то я його не знаю.
А Ви можете розказати про свою родину, про своїх батьків? Чим Вони займалися до Голодомору? Як було звати Вашого батька?
Хведор Данилович.
А прізвище?
Пустовар Хведор Данилович.
І якого Він року був, як звали?
Єфросинія Дмитрівна.
І так само прізвище?
Вона первого року.
Тисяча дев’ятсот першого…
Першого.
…року народження. І прізвище в неї таке саме було як…?
Таке саме, да.
А яке в них було господарство до колективізації? Вони мали там корову, коня, можливо?
Мали. Коня не мали, а коровку мали, коровка була. Поросятко було. Ну це таке : курочка, гусочка, ну, а такого не було нічого.
А земля в них була? Вони обробляли землю?
Не було землі.
Не було землі?
Не було.
Тільки город був да, мабуть?
Да-да.
Город був?
Город був.
А крім Вас у сім’ї діти ще були?
Не було.
Ви одна дитина була у батьків?
А нє, нас четверо в батьків.
А розкажіть, хто ще у Вас був? Брати, сестри?
Брат був, ще дві сестри.
Як їх звали? Якого вони року народження були?
Брат був двадцять восьмого.
Звали як його?
Іван.
Іван?
Хведорович. Він. Одна була з тридцятого году.
Сестра?
[01:15] (не чути слова), сестра.
Як звали?
І сама менша, Ліза. Двадцять…тридцять шостого.
Тридцять шостого року?
Це нас четверо було. Я сама старша між ними.
А Ви пам’ятаєте…?
Ну нема вже ніде нікого, одна я осталася.
А Ви пам’ятаєте, як почалася колективізація? Як в колгоспи організовували? Чи…?
Нічого я не помню цього, бо воно мені не того було. Я... Чого мені, шо воно мені, не знаю.
А не забирали худобу в колгосп, там реманент?
(хитає головою)
Такого не пам’ятаєте?
Не пам’ятаю.
А чи…
Якщо вона в нас була, й була, й була коровка, а як його забирали, в нас не було цього, щоб забирали.
А чи не пам’ятаєте Ви, щоб приходили до двору обшукували, зерно забирали, такого не пам’ятаєте?
Не було.
Не було такого?
Не було такого.
А пам’ятаєте, чи був Голодомор?
Ну, то пам’ятаю, що голод був. Ну це помню, що голодні були, а шо… Ну ми то не були пухлі, в нас коровка ж була, так ми то бур’яни ці рвали. То переживали потрошку.
Переживали.
Да.
А чим займався Ваш батько?
Конюхом був. В конюшні коней беріг, то це він.
Це коли організувався колгосп він пішов працювати конюхом?
Да—да, да.
А чи платили якусь йому зарплату в колгоспі?
А яку зарплату платили? Копієчки, або там ту палочку поставлять, що на роботі був. І все.
Це трудодень-палочка.
Трудодень, да.
А за той трудодень нічого, ніяких грошей не давали?
Не давали, ні. А от як жнива, уродиться хліб, ось так по сто грам зерничка дадуть на отой пальчик, щоб то стояв. Шо ти був на роботі. Оце таке було.
[03:19]
А от Ви кажете, пам’ятаєте, що був Голодомор. Ви якось рятувалися чимось, шо Ви їли?
Ну я ж Вам кажу, що їли. Було дожидаєм, поки мамка принесе нам що-небудь із’їсти. Поки трохи у люди вийшли, а тоді вже ми стали зерничку купувать… А потім туде — розтуде, накрутили…
На жорна?
На жорна. Ну і молочко. І так ми переживали.
А ну це ж мукичку Ви трошечки пізніше почали купувати, да? От як саме, як коли, Ви кажете, люди пухлі були, коли…?
Ну це в те врем’я ж було. Отой ще ж Голодомор же ж був. Та людей багато було таких пухлих, що лежали.
Ви їх бачили тих людей?
Бачила.
А де вони лежали, на вулиці?
Та де хто. Де хто притулився, там і оставався. Таке я бачила.
В тому Вашому селі, да? А що з ними було, їх хтось збирав цих людей?
Ну як, прибирали. Заставляли, щоб прибирали ж.
А хто, хто, хто це прибирав?
Ну так хто, мужики прибирали. Заставлять було оце оцього дядька піти : «Ти ще й здоровий? Здоровий, піди й те, й те поприбірайте, вон туди однесіть. Отам положіть, поховайте там».
А де їх ховали?
Де кого загрібуть, там і ховали. А таких людей, як оце ми були, так у себе в садочку ямки покопають, то вдома в ямі загрібають. Де й не куди не носили.
Бо не було сили, мабуть?
Та де вона та сила? (махає рукою). Де та сила? Ну нічого такого.
А з Вашої родини всі вижили, ніхто не помер із Ваших рідних?
Ні.
А сусіди, можливо, там Ваші поряд? Всі вижили, чи можливо десь які були…?
Та ні, всі вижили.
Мерці були такі, шо… тьотка… всі живі були, всі.
Всі живі були, да?
Да.
А чи, можливо, Ви чули, що там розкуркулювали когось у селі, забирали якісь речі?
Чуть не чула, а бачить ото по тєлєвізору тільки бачила оттеперішнє. А тоді не знаю, шо робилося, хто кого оббірав. Праві значить буде, забірали в людей. Зерно забірали. Ну в общем, шо є, те й забірали.
То бачили таке, да, було, шо забирали?
Таке було шо сам, за ночь в тій компанії під’їхав додому, і де його так ото ломать, двойку чи тройку. Приїхав, жінку пірнув (махає рукою в сторону), все вибрали на підводу і барахло, і зерно. І поїхали. А їх оставили так оце так оце наверху. Це було таке, це я бачила, так оце через дорогу по—сусідські. Це вже я понімала шо це воно брали страшне. А це бачила, а так нічого на бачила, не спрашивала я.
А оці сусіди, як Ви бачили, вони були багатими? Чи просто звичайними?
Да—да.
Були багатшими, були…в них було… заможніші були, да?
Да.
А шо робили із тими, кажете й барахло – це мається на увазі сорочки, да?
Ну, що вони на підводи погрузили. А везли, куди везли? Хтозна куди везли? А на підводи погрузили і поїхали.
А барахло це шо: сорочки, рушники?
Да—да. Ото таке все.
Одежа, да?
Одежа. Да-да. Ну тоді тут сундуки стояли, тепер шо валяються. А тоді сундуки вибрали, шоб не було: чи дідька, чи взрослоє, чи яке б не було чи яке б не було –все забрали й поїхали. Це я бачила вже таке.
А люди якось їм намагалися чинити опір? Там відстоювати, забрати?
Пиряють, стояють, забирають.
А в них яке, зброя була? Чи не було зброї?
Та хтозна, в тих може й була, но я так… Брали без зброї потім, заїхали, покіряли, забрали й все.
А їжу забирали там якійсь, оце Ви кажете, зерно там, речі? А їжу забирали, наприклад, там картоплю, городину? Може там якісь діжки з квашениною?
Такого не брали.
Не бачили?
Не брали. Раз не бачила, щоб таке брали. А це таке бачила, шо як брали, зерно забирали, барахло забирали.
А з тими людьми сталося, шо оце в них позабирали?
Нічого. Жили по-маленьку, та й все.
Далі осталися в своїй хаті…
Да.
…жили, да?
Да.
А скажіть, чи були такі випадки, щоб після збору врожаю, ну, збирали діти там колоски? Можна було в полі збирати?
Ганяли. Не давали, не давали збирать. Колоски хотіли — жали, а збирать не давали, туряли.
А хто це ганяв?
Ну, кого заставив начальник якійсь, міліція чи поліція, й поліція чи… Ганяли не давали, ні. А той шо ганяв, той був у руці…
Той хто охороняв поле, в нього, він був вооружонний, да?
Да.
А хто це був? Місцевий був хтось?
Місцевий.
Ви знаєте людину, хто це був, чи нє?
Нє.
Не знали, на знали, да…?
Нє.
А чули такий закон «Про п’ять колосків»?
Ні.
Про закон не чули, да?
Не чула, ні.
А на полі не розрішали, да, збирати?
…були.
А куркулі? Ну так їх же розкуркулили, куркулів?
Да, отож їх і розкуркулювали, і ось забирали усе.
А коли забрали в них, то вони ж, мабуть, після цього то же голодували чи ні?
Чо б там вони голодували, в їх було вон його поза…
Ховали люди, от влади ховали, да?
Да.
І шо їм, вдалося вижити за рахунок того, шо вони ховали?
Да.
А де вони ховали?
Та де. Позакопували десь у десь. Ями викопували й закопували, загрібали. А як у тебе з коморі забрали, а того зерна, їжа в тебе закопана є. Не знаю, та є.
А не ходили, не шукали, з такими не обшукували ніде?
Ні, не шукали, нє.
Не шукали? Ніде ні в кого нічого захованого не знаходили, нє?
Не знаходили, ні. Тільки те, шо було на виду — те все забирали. Скотину забирали, поросят забирали. Ну в кого, шо натрапили, те й забирали.
І куди це все дівали, шо забирали?
Нєізвєстно, де вони його дівали.
А чи були такі випадки, що люди між собою ділилися?
Як?
Ділилися між собою? Ото голодували, може хтось комусь допомагав? Може хтось молоком ділився? Може там хтось жменею зерна, щоб допомогти?
А хто його знає. Такого не знаю, хто з ким ділився. Нині вже …
Не знаєте?
Не знаю.
А чи були випадки коли, наприклад, ходили обмінювати, там чи рушник, чи сорочку? Можна десь було обміняти на зерно, на шось таке?
А це таке було. Це ходили, це міняли. Це послєднєє. тряпку послєднюю ніс, і міняли на пригоршень зерничку. А тоді оце, змеле зерничку, калатушечку якусь і зваре.
Ваші родичі тоже ходили міняти?
Міняли, ходили.
А куди Вони ходили? По селу чи десь, може в сусідні села?
Та Боже, де багаті люди жили, туди і ходили…по селах. Де багаті —туди і йдуть.
А чи чули Ви таке, таку назву магазину «Торгсін»?
М…?
«Торгсін» —чули таке?
(хитає головою).
Золото обмінювали на продукти, таке…?
Нє, я такого не чула.
Такого не чуєтє, нє?
Нє.
А що було з дітьми сиротами? От коли був Голодомор, всім важко жилося, як з дітьми сиротами було?
Як люди допомагали.
Допомагали люди?
Да.
Вони самі діти жили чи може їх в який…якісь патронати забирали?
Заби…после вже їх забирали. Он у нас, у нас наші… у нас було четверо, значить троє. І ще чужу дівчинку мали. Мамка взяла жалко її стало, три годи девочки. Плакало само в хаті. Мати пійшла і забрала його, каже: «Хай воно з нами. Йому випало в житті, возьмем. І з’їсте, і йому зернички дамо». І так та дівчинка молодша взяла, до восьми год у нас жила. А тоді, ото як стало вже, стали забирать і забрали в інтернат його, ту девочку.
А як її звали, цю дівчинку?
Наташа.
Наташа. А прізвище як було її?
Не знаю, воно не знає, нічого…
А де Ви її, де цю дівчинку батьки, ну де мама знайшла?
Мамка, його не знаю, де вона його найшла. Воно плакало, сиділо, а мамка йшла, де вона його… Не знаю тоже, де вона його взяла. Додому принесла. І ото дома до восьми год ми його воспитували.
Це от трьох до восьми років. П’ять років вона у Вас жила, да?
(киває головою).
Це було під час Голодомору, цю дівчинку підібрали?
Ну да, ну да. Воно голодне вже сиділо. Де воно там сиділо, і Вона його взяла. І ото до восьми год ми його воспитували. А тоді… [04:01—04:02] (не чути слова).
А взагалі під час Голодомору людей померло багато?
Багато…багато…багато – не багато, багато.
Ну от, ну от по своїй вулиці, по своєму кутку, Ви якось… ?
По своїй, по своїй вулиці там, ну чоловік п’ять пропало, а то всі живі. Так нічого…
А як рятувалися люди, щоб вижити?
Хто як умів, так і рятувався. А чим ти будеш рятуваться, як нема ніде нічого. А як хто зумів, так і жив.
А чи були випадки, щоб ходили люди по вулиці, там просили їсти? Чи можливо, допомоги просили? Там голодні ходили вулицею?
Нє.
Не приходили до Вас такі люди?
Не приходили. Не ходили, ні.
А де Ви от казали, шо цих померлих ховали, то когось у садках ховали, когось, десь звозили. На кладовищі не було такого місця, де місця масового поховання, де всих ховали?
Та хтозна, чи воно було, чи не було. Такой у людей возможності не було. А де возможность була, там і ховали.
А якісь там зараз пам’ятний знак якійсь встановлений на тому місці чи нічого немає?
нема зараз ніде нічого. А де воно зараз є? Вон, вон пройшло врем’я яке, нема.
Як Ви думаєте треба про Голодомор розповідать дітям, наступним поколінням?
Та вони вже більше мене знають. Діти ото вже в нас онук так то вже більше знає чим я. А так нічо нема.
А чи чули Ви про випадки людоїдства. Можливо там дітям забороняти на вулицю виходити?
(хитає головою).
Нічого такого в Вашому селі?
Ні не знаю. Може…в нас мати строго держала нас, та ми не виходили із дому. так шо я нічого не знаю.
А чому Вона забороняла виходити, не знаєте, да? Казала не можна виходити?
Знаю. Сказала, що не виходьте, і не виходьте, шо б я не бачила, що ви кудись пішли. Сидіть у хаті, в дворі, все. Ми не виходили на вулицю ніяк. Не знаю я нічого.
А як Ви думаєте, Голодомор був штучним явищем чи це було природнє, не було там врожаю? Чи якась інша, чи якесь стихійне лихо було?
(стискує плечима). Не знаю. не скажу, бо не знаю, як його сотворили.
А урожай був в той рік?
Та врожай був.
Уродили. Пшениця родила…?
Уродили.
І на городі все вродило?
Все вроділо. А від чого той Голодомор оказався, не знаю.
А до Вас не приходили, не забирали продукти харчування?
(хитає головою). Ні.
Не приходили? Нічого не обшукували, не шукали?
Нічого, нічого.
Не казали там «здавайте податок» чи ще шось?
Не було його ніде нічого, в нас нічого було брать. Бо голодували, не було. А як стали вже трохи, так у нас уже й не брали нічого тоді.
А от перед як стали голодувать перед тим не забрали? То чого Ви стали голодувать? Ви не пам’ятаєте, ні?
Не пам’ятаю чого, чого ми стали, стали не ївши.
Зрозуміло. Добре. Дуже дякую. Може ще в когось є запитання?
Ukrainer:Може, у Вас є старі фотографії, батьків, наприклад?
Нема.
А речі якісь?
В мене осталися у войну всі. Война була і у нас тому і згоріло все, погоріло. Немає в мене.
І речей ніяких не лишилося, там, наприклад, сорочки?
Погоріло все до тла. І не осталось уже нічого. Нема фотографій, нема. Десь, із мамки десь є. Не знаю де. А батька немає. Братів нема.
А знаю, що десь є. А де є? Не знаю. Немає, нічого немає.
Батько Ваш, поки до того, як став конюхом, Він просто дома працював, да? На землі працював до колгоспу?
Нє, він всю свою жизнь працював у [00:43] (не чути слова). Конюхом там і працював.
У колгоспі?
У колгоспі.
А поки не було колгоспу?
А поки не було колгоспу, я не знаю. Він по разних роботах ходив. Працював усю свою жизнь.
Людям помагав? Да? По людях ходив?
Ні, не по люді ходив, просто робив, ходив. Ну ходив, туди, в прєдпріятіє за п’ять мінут. Коней годував.
А поки не було цього підприємства, поки колгоспу не було? Колгосп утворився же, він там, із двадцять дев’ятому році, а до двадцять дев’ятого?
А до двадцять дев’ятого я не знаю, де він робив. Мабуть, вже ходив по—людях… По—людях ходив, робив, тоже не скажу вже, бо я не знаю.
Добре.