- Місце запису: місто Баранівка Баранівського району Житомирської області;
- Дата запису: 2009 р.;
- Хто записав: Чумак Ольга;
- Респондент: Мельник Галина Корніївна, 1923 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в місті Баранівка Барнівського району Житомирської області.
Свідчення з фондів Національного музею Голодомору-геноциду.
1932 рік був найстрашнішим і найтрагічнішим для нашого народу. Довелося побачити це і мені. На той час минало мені 9 років. Та, на щастя, мою родину ця біда обминула.
Тоді була дуже засуха, але це не єдина причина Голодомору. Держава хотіла знищити людей і комуністи ходили по сім’ях, відбирали зерно та інші продукти харчування, руйнували будинки, щоб люди залишалися без даху над головою. В нашій хаті Голодомору не було, тому що мій батько був головою колгоспу, у нас були великі засіки зерна, меду. Так, як у нас була велика пасіка, у ній налічувалось до 50 вуликів. Також було багато землі і велике господарство. Але не дивлячись на достатки, ми ніколи не відмовляли. До нас приходило дуже багато бідних сімей і ми старалися хоч якось допомогти. Якось, в новорічний вечір, постукала до нас у двері старенька бабуся. Вона була голодна, і змерзла. Просила в такий вечір милостиню, адже вдома у неї діти й онуки. Ми не могли відмовити старенькій, нагодували, зігріли і дали продуктів додому. Перед Різдвом ми закололи порося, зарізали теля, але про це дізналися комуністи.
Вони зразу ж прийшли до нас додому, почали стукати в двері, батька в той час не було. Мої менші брати і сестри дуже злякалися, порозбігалися хто куди, але мати сказала сидіти тихо. Так як я була найстарша, я підійшла до дверей, не відкриваючи їх, вони заманювали мене різними солодощами, аби я відчинила двері. Через кілька хвилин набридливого і лякливого стукоту вони пішли геть.
Голодомор тривав рік, але для людства це було вічністю. Після цих тяжких страждань життя пішло на краще. Люди почали відбудовувати будинки, засаджувати землі. Але теперішнє життя іде на дно, яке було з 32 по 33 роки – ми надіємося що це не повториться.
Таких страждань, які я бачила, не бажаю навіть самому страшному ворогу.