- Місце запису: село Темрюк Володарський район Донецька область;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: Тінітілова Тамара Олександрівна;
- Респондент: Медведєва Каіра, 1914 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років поживала в селі Темрюк Нікольський (нині Володарського) району Донецької області.
«В 1932р. я поступила на шестимісячні курси при технікумі у місті Слов’янську. Там нас кой-як годували, а от на вулицях люди помирали з голоду. Під кожним деревом бачила картину: сидить чоловік пухлий, як скляний, не розмовляє, а потім на наших очах падає мертвий. Трупів було багато, їх збирали на підводи. Наш технікум знаходився близько до цвинтарю, і ми бачили, як часто там з’являлися підводи з небіжчиками. Ми запитували у педагогів, чому так багато помирає людей. Нам відповідали, що ці люди не бажають вступати до колгоспів.
В 1933р. мене послали працювати в селі Темрюк. Зустріла мене підвода на станції Розівка, і коли ми їхали в Темрюк, то села, які проїжджали, були безлюдні, хати зачинені, вікна й двері забиті, подвір’я поросли бур’яном. Наш візник пояснив, що половина людей вимерла з голоду, а хто вижив – поїхали до міста, або на шахти. А кого і на Соловки вислали як куркулів. В Темрюк приїхали – там картина: хліба немає, люди злі, Радянську владу та Сталіна проклинають. Я була комсомолкою, і мене теж посилали хліб забирати. Але ж брати було нічого. Один раз пішла і більше не ходила. Мене засуджували на комсомольських зборах, але помилували як сироту.
Про тяжкі 30-ті роки згадують темрючани: «Тридцяті роки були дуже тяжкими. Колгоспи були маломіцними, діти колгоспників оставалися напівголодними, бідно одягненими, але заняття в школі не преривались. В Темрюк-російській школі навчання проходило в 2 зміни. Тут вчилося більше 500 дітей.
В 1932р. головним лікарем Темрюцької лікарні був призначений Кравченко Валерій Миколайович. Він домігся, щоб при лікарні дозволили мати підсобне господарство. Воно складалося з 27 га землі, 4-х коней, трьох корів, свиней і овець . Кравченко завжди говорив так: я хочу, щоб мої хворі пили свіже молоко, вершки, щоб завжди було свіже м’ясо. Всі роботи в лікарні по господарству виконувались її ж робітниками. Завдяки піклуванню лікаря Кравченко і медичного персоналу лікарні багатьом темрючанам, мешканцям ближніх сіл поталанило вижити в тяжкі роки голоду».