- Місце запису: село Левченки Роменського району Сумської області;
- Дата запису: 15 вересня 2009 рік;
- Хто передав: не вказано;
- Респондент: Матвієнко Оксеня Андріївна, 1921 р.н., народилась в селі Левченки Роменського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Левченки Роменського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
У рік голодомору (1933 р.) не було чого їсти. У сім’ї було 3 дітей, батьки, дідусь і бабуся. З господарства мали коня, якого вкрали під час колективізації та корову, яку теж продали, бо було голодно. Голод «зробили», щоб загнати людей у колгосп, бо не всі хотіли вступати. Чинили дуже жорстоко: коли хто не йшов до колгоспу, забирали все збіжжя, навіть у хаті хазяйнували, їжу виливали, якщо в печі стояло щось варене. Їсти не було чого. батько їздив до Києва та міняв там одяг, а ще рушники та скатерті на хліб. Коли поїли (а паляниця була велика, кругла), то те, що залишилось, підвішували під стелю, щоб ніхто не дістав із дітей. Їли гнилу картоплю і цвіт конюшини, пекли з нього «кренделі». На кутку всі вижили, мертвих не було. Ходили пухли, але вижили. Чула, що в Довгополівці жили канібали, яких спіймали і відвезли до міста.