- Дата запису: 2 серпня 2021 року;
- Місце запису: село Гупалівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області;
- Записувала: Коцур Юлія Олексіївна, заступник директора Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Матьорна Марія Іванівна, 24 травня 1921 року, народилася в селі Гереженівка, Уманського району, Черкаської області;
- Розшифровка запису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Чернетчина, Магдалинівського (тоді Кутіївського) району, Дніпропетровської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Представтеся, будь ласка. Як вас звати?
Маруся.
Прізвище ваше.
Ма. Марія.
Фамілія ваша яка?
Матьорна Марія Іванавна.
Коли ви народилися?
1921-го году. 24 травня.
А де ви народилися?
В Чернеччині.
Який це район?
Це як. Був раньше Кутіївський. А потом Магдалинівський, і був і Чернечанський… Перейшов багато районів. А сєйчас Магдалинівський.
А область яка це?
Га?
Область. Дніпропетровська область?
Дніпропетровська.
Весь час була Дніпропетровська?
Весь час Дніпропетровська!
І Голодомор ви пережили в тому селі?
Так!
А ви пам’ятаєте про своїх батьків? Можете розказати, яке в них було господарство. Як їх звали і яке в них було господарство?
Жили наша сім’я не дуже багато, не дуже й бідно. Понятно? Батько, мати… У мами було семеро нас. Мишко, Ву.. Вуська і Галя. Вопшім, четверо померло, а троє осталося. Понятно? Оце осталася… я, Альоша, і Муська. Муська вмерла друга. Бо вони назвали два рази Мусєю. Понятно? Ото четверо: дві Мусі вмерли, Мишко і Галя померли. А троє нас осталось. Брат пішов у те… на войну. У 41-му. Йому відорвало ногу. Він.. Він тоже годи два, не чути було його. Бо він ногу від.. Оце поки відрізали. Без ноги був. Прийшов брат. Тоже народилися там, і построїлися. Народилися… Нічо. А ми жили, як тобі сказати, – була корова у нас, це по том времї… Корова, коняка була біленька. Степ… у той.. земля була і.. і коло хати і в степу була. То їздили туди обробляти все. По…. Я було корову… сяду на то.. там… ото.. я ж така була, як хлопець. Сяду на коняку, корову жену туди.. на… до лісу, де ліс у нас там, де ліс… Ото туди до лісу. Тоді опять пригоню. Обшем, хазяянували. Тато й мама ото.. ото такі були. Ото… бачите, бідненько в нас туди штанці.. ну бідненько жили. Не так. А була корова. І.. і коняка. І бричка була. Все було це. А під голод… А під голод у нас коровка була. Під голод. Тато ходили на базарі, носили ряжанку у такій каструлі. А за … той … той смет.. за ту ряжанку міняли пшоно. Пшоно. Ото прийдут… А такі були жорна. Натремо. Листячка з берестка, ті.. качани-голяки… не качани, не зерном. Голяки. Тоже товкли, мололи, і ото оладки пекли. Ото ми вижили тим, шо коровка була. А то.. мої.. моїх батьків уже батьки втім брата померли від голоду, пухлі були. Отак. А ці, шо оце.. Голодомор. Ці ходили, отак штрикали, де сховане. А люди ховали під нулівку, про.. проходили були. Ямки. Ну проходили були, туди зерна насипали. Тільки у діжки. Діж… Ну бочки, бочки. А тоді закривали отак оце не видно де воно, де… А ми ходим по йому. Ото беремо відтіля по ковшику, тоже… І на жорна. І ото ми вижили так. Ото.. А ці.. Оці… Як тобі сказать, чи начальство, чи як воно… чи.. чи партійці… Вобшем, я не як тобі сказати… А ці ходили, отак штрикали. Лізли на горище. Це не це! Це ми построїли. Це то було як у Тараса Шевченка хатка. Така.. Ме.. І то половина хати. Ото полі… полізли забрали: квасолька, сачевиця, горох. І те позабирали. Позабирали, нічого не оставили. А в нас є схови. В нас є схови трошки. Ото ми вижили так. Так батьки жили. А тоді пішло вже, пішло, пішло… Тато як прийшли з плєну, то було вже харашо. Ото так.. Так.. ой жили. А я… Мені важ… Мені вам розказувати за мене? Не нада?
А якщо повернутись до ваших батьків. Батька вашого як звали?
Іван Єгорович.
А…
Підонья.
Угу.
Підонья.
Підодє?
Підонья.
Підойя.
А маму – Несвятипаска Анна Олександровна.
А якого року народження батько був?
Не знаю.
А мати?
Тоже не знаю. Не знаю.
А оці діти, четверо, які померли – вони в Голодомор померли?
Нє, нє. Нє. Вони маненькими померли. Єни…
До Голодомору померли?
Нє. Голодо… Маненькими вони померли. От ті троє померли, а одна вмерла – у п’ятий клас ото ходила. Ото біленька. Бачили? На карточці. На карточці. Люся. У 5 клас ходила. І вона… Було в їх.. робочії неї.. Хоть.. ро… труд.. труд.. трудна зима вся. Олексє… Оце. Урок такий. Труд. Вони пої.. пішли соняшники різати. Порізали соняшники. А вона ужарилась, сіла на вікно в школі і сквозняк пройняв. І вона узя.. І вона за три дні вмерла. То так.
Рік народження ваших братів і сестер.
Дітей? Отих, шо померли? Оцих оо.. Опшем. Оця, шо вмерла, Муська, – то була 24-го году, а Альоша – 28-го. А я – 21-го. А Юю.. а брат оцей, шо з войни прийшов, ноги відрізало, шо ранило його, шо без ноги, – цей 12-го. Оце я знаю точно. Ото. Ото так. Ото через чотири года й ми родилися.
А ви оце розказували, шо в ваших батьків було велике господарство. Коли почали робить колгоспи – чи нічого не забирали із господарства?
У колгосп забрали все. Все забрали. А як же? Ми ж віддали, а нам тепер дали… А тепер дали нам? І землю забрали… У нас земля була в степу. І коло хати. І… і… і коняка, і коровка, і віз. Вопшем, оце. Це все здали. І плуг був. О. А в кого віялка була. О. У батьків.. уу.. не моїх, а в других батьків. Що ще було в нас?.. Віялка знаю.. Опшем. І жорна були… Жорна були… К.. Мол… Зерна мололи. Жорна… І ще була… Називалась – сракодавка. Уу… Оце в анс була хата, стара. А вверх, отой верх… Шо ото верхне… Отак був аж до долу. А у цій… у цій прогалині, шо оце доліг.. Шо тут… Тут вони робили улійницю. І у ту олійницю давили. Олію били з соняшника. Оце вже отут я, уже стала тут у 47-м годі, то били…
А там тоді, в 30-х тоже били олію? Чи перед Голодомором…
Ааа.. те.. в голодомор я там була. Там. То вже 14-й год. Шо ви… Як вони чуєш, у пазуху рились, у пазуху… А мама, була вона багачка… Вона багачка була. А батько бідний-бідний. І побралися. І в мами такі були платки. Красиві платки. А рушники, отакі рушники – були гарусові. З гарусом вишиті і такі отак висіли. О. То от…так вони жили, шо дружно-дружно жили, дружно. О. Що я ще хотіла казать? А ото, що те, а оте, шо ото.. то.. реманент. Плуг, борона, розпашка, оце все. Інвентарь, той, шо землю обробляти – теж здали в колгосп.
Добровольно здали?
В колгосп здали. Усі здавали. Не тільки ми. Всі здавали. І тоді ото рад.. в колгоспі. Ото вже так.
А батьки хотіли оддавать це в колгосп чи ні?
Шо?
Батьки хотіли одавать його в колгосп?
Кого?
Реманент.
Як же вони хотіли – як обьязатєльно. Як обязатєльно! Ти ж ідеш у колгосп.
І батько пішов у колгосп робити?
Аяк! Ми всі роб.. ішли в колгосп. Робили в колгоспі. Робили і бригадами, а потом… а потом… ото ріс в колгоспі і пішов в колгосп, і вже в колгоспі стало жити. Каже, у колгоспі добре жити – один робить, а сім лежить. Ге… Ото таке…
А крім реманенту, ще щось забирали? От ви ходили… казали, шо ходили, штиркали, шукали зерно. Що ще забирали?
Не поняла…
Забирали зерно? Оці, шо шукали… Комуністи ви казали, вони з…
А, оці, шо в землю шукали. Бричка ходила. Бричка ходила за ними і вони отуди висипали. По-моєму, так як ото знаєте, як іскуствєне. Так ж. Ото т.. Ото забирали і туди на бричку, і він вивозили.. А хто зна, кому вони вивозили. Хто зна. То я вже не знаю.
Платочки, платочки оті. Так мама нас і по… позав’язувала у пазуху, платочки ті красиві. Ага. І на піч. А отам… отак як оця піч була. А там на пічі …ии.. і спали і все. То пере пічі ж… І ото на піч нас заганали втрьох: Альошу, мене і Вудьку. Мене, мене і Альошу, і вудьку загнали. А в пазуху платочки повтикали. Отак позав’язували. Гряз… Таке грязне наділи і на пічі сидіть. Нас не займали.
А там ві платочки і рушники, мабуть.
А?
Рушники тоже заховали?
А теж позаховували.
Куди?
Мама.
Куди заховала?
Не знаю.
А шось забрали? Із одежі шось забрали?
Ні, одежі не брали. Не брали. Зерно забрали. Туу… квасолю, сачевицю, горох. Забрали все. А зерно сховане було там, під землею.
У хаті, да?
Да, в хаті. Під тим.. Не видно було. І каждий робив. І в нас туто сусід тоже так робив. Багато. І тут сусідка це де Лєна живе… Тоже так було. Так було. Ходи, ходи були такі.
А ви бачили, як вони шукали зерно?
А як же! Я ж бачила, як вони штрикають, шукають…
Квасольку, каже, мама сховала – і ту понаходили.. той… (говорить жінка на фоні, – ред)
А шо.. шо.. шось сховане знайшли у вас ? Якесь зерно сховане знайшли? Зерно якесь сховане знайшли?
Нє, нє, нє. Нє, нє, нє. Там не замітити. Там так накладено було, шо не замітити.
А може якусь квасолю чи ні? Квасолю не знайшли? Квасолю!
А як же! Вони забрали. На горищі забрали. Забрали. Я кажу і сачавиця була… Воно ж… так же.. не.. не насипеш хоть і те.. Не насипеш, бо миші поїдять. А так у каструлі… Як, каструлі, а горшки такі були… Оці, шо оце гончарські. У тих понакривато ото тим, шоб миші не поїли. Забрали. Забрали. Все забрали. Брали. Все брали.
У голод ваша сім’я не пухла? Ніхто пухлим не був?
Наша ні. А з рідних пухла й вмерла.
А як їх було звати? Ви можете назвати імена їх?
Несвятиписка Ольга Давидовна. Знаю як січас.
Це хто вам?
Га?
Це хто? Ваша тітка?
Це вже моєї мами брата дочка. Оце вона мені така. Поняли?
Оце ви казали приходили люди, шукали, це які люди були? Мєсні, місцеві люди чи приїжджі?
Нє, місцеві, партійці. Партійці. Партійці.
А ви їх знали?
А?
Ви їх знали?
Знаю Кравченка. Знаю… Редьку. Артем Нехоротя, шо хрест знімав із церкви. Ооо. Позабувала, позабувала…
А вони голодували чи не голодували?
Та таке! Не голодували.
Не голодували?..
Нєєє. Вони начальство. Куди?! А ми пережили дуже, дуже важке. Ой за оті качани, я їх не припомню. Ну спасибі, шо коровка була. То папа носив, ото молотив, ряжанку та продавав, а це купляли.
А шо ще їли? Шо їли ще?
Шо їли? А шо ми їли?! Ку… ку… Робили… як її назива… ну… забула як уже.. уже.. вопшим колотили те, те борошно колотили, туди кидали сушки з ягідок, або чого небудь. Мамалигу робили. Во ото таке. А хліба не пекли. А я вже як.. те як… як оце построїли хату – отакі хлібини пекла. На свадьбу кумі своїй, як женила вона сині – під рушник спекла отаку хлібиняку, отак завбішки.
А шо тоді іще може там… Щось варили, крапиву, лободу не вживали в їжу?
Кого?
В 33-му. Крапиву, лободу в їжу вживали? Їли?
Та й шо ж ми. Куліш. Куліш.
А з чого той куліш?
Куліш. Пшоно та картошечка. Й усе. А шо ми ета…
В 33-му ви шо їли?
Та ото… ото… 32-33-й – оце ж голод був, щитаєця. А т.. А тоді.. А вже як началося, шо літ.. оце.. оце… колоски начали. То ми під.. їздили, крали колоски. І різали. І ото вбивали, і мололи. І оладки вже їли дорі.
А можна було колоски собірать?
Та лаяли. Лалаяли. Кричали нізя. Ну не … не судили. Не судили. Ні, не судили. А.. а… крали. Їздили й у степ крали. Бо в степу наше було. На вгороді своє, а то в степу в нас зернові були: жито, пшениця, ячмінь.. Оце. А кукурудза була тут. Було як оце вже кукурудзи наламаємо, гризимо, варимо. Уже легше пішло.
А можна було? Можна було?
Та то ж своє!
То ж своє…
То ж своє! То своє. Більш ніку не ходили.
А на полях. Поля хтось охороняв?
Га? Ні, ні, ніхто!
Не стерегли поля?
Тоді не хоронили, ні.
Ні-ні. Стеріг хтось поля? Були якісь сторожі?
Та не було сторожів ніяких.
А як каете не розрішали собірать. То хто ж тоді за тими полями дивився? Хто ж узнає, шо ви собірали?
Не поняла.
Хто на полях дивився, шоб не крали колоски?
А ми ж так робили, шоб не знали!
Так їх хтось сторожував?
Та ніхто не сторожував нас! Ніхто коло того не сторожував. Нє…
Не було обїжчика? Обїжчика не було?
Ааа! Був, був. Був обєжчик. Но не… ми ніколи не встрічали ми його. Бо я знаю, шо я крала. Крала. Ото те… те…
Ну боялися обїжчика!
Конєшно боялися! А ми в жито сховалися. Він уїхав – ми … лягли і все.
А “торгсін”. Знаєте, шо таке? “Торгсін”. Не ходили люди мінять золото, серги, хрестики…
Ааа. Ходили. Ходили. Даже. Даже я сама як ходила.. ходила. Батько. Мій батько натовк отого табаку, табаку… Відро. І я сама ходила в Дніпропетровськ пішки. Дв.. Двадцять рублів був стакан табака. І я виміняла… еее… ну… біле, матерію… Холост, холста собі на те, на сорочку. Ходили, міняли. І ті ходили тоже міняли.
Так це вже після Голодомору?
Це після Голодомору.
А в Голодомор?
Нє, нє, нє. Не ходили. Нє.
Може батьки одежу, рушники на їжу міняли?
Нє, нє, нє. Ми не міняли. Ото, кто хоче міняти… То.. то… А за серги я не знаю, бо в мене їх не було.
А ви каже, що мати ваша багатою була, да?
Ну вона багата… Одежа, ну все. Вопшем, оте ж вона привела і коняку, і це все вона привела все.
А її батьки де були?
А там же в селі в другі… на другій вулиці. В тім же колгоспі, де і я.
Вони не пережили Голодомор?
Пережили.
А в них господарство забрали? Хазяйство в колгосп у них забрали?
Да, забрали. Ж оте все. Все туди віддали в колгосп. Я ж кажу. Усе. Й сіялку, й віялку, і… коняку… і я ж кажу, і плуг. І все повіддавали. Багато пухлих ходило людей. Багато. Ото на нашій вулиці багато пухлих ходили. А не вмирали.
Не бачили мертвих…
Не вмирали, того шо там риба… там.. Ті, річки, там риба. Вони рибою виживали, люди. Було моя подруга мені рибки принесе. А я їй тово дам…. Кусочок коржа мама спечуть. У мене ж було. Коржака спечуть, а я їй дам. В школі. В 7 клас ходили.
Ну це вже після Голодомору?
Да, да, після Голодомору.
А в Голодомор люди ділилися один з одним? В Голодомор ділилися люди?
Не поняла.
В Голодомор їжею ділилися?
А як же, ділилися! Я ж оце… Всі. Помагали. Як же сусіди помагали. Помагали.
Вам помагали чи ви сусідам помагали?
Як вам сказати. То вже батьки там… Батьки билилися.
А із сусідів ніхто не помер?
(махає головою, що ні, – ред)
Всі вижили?
(махає головою, що так, – ред)
А померлих де хоронили тоді?
…
Померлих з голоду де хоронили?
… Не пойму…
Померлих з голоду де хоронили?
… Ну.. глухе. Не чую.
Померлих… Коли люди помирали, де їх хоронили?
А там вдома. Там же в нас кладовищА. Там одного, два, три, чотири, чи п’ять тих кладовищів у Чернеччині. А тут скіки?
А не їздила селом підвода, шоб мертвих збирать?
Вони сам… Ми самі.. Вони самі ховали. Самі ховали. Оце сусіди збируться, ті ховали самі. Ховали самі. А було, один случай був такий, шо люди.. Хазяйка. Вопшем мати дитину в квасові утопила і її з’їли. Я знаю… Недава… Галька… Це Заворотюка жінки мати. Заворотюка оцього що це… Заворотюка батька мати, а її вже невістка ото втопила в квас. А квас є діжки такі… Квас… Квас великий. Ото шоб наквасила у діжку. Утопила і пої… з’їли дитину. Ото їх дуже… дуже Бог наказав їх дуже. Шо вони померли всі тоді.
В Голодомор померли?
…
Чи пізніше?
Діти їхні осталися, вони померли.
Так коли, в Голодомор?
В Голодомор вони померли. А діти осталися. Оці, шо вона не втопила. Оці остал… Галь… Оо… Шо Володька Заворотюків був жонатий. Отой. Ото її батьки.
Так а це у тому селі, да, де ви жили?
То в Чернеччині.
А більше таких випадків не було?
Не було, не було, не було, не було, не було. Я знаю харашо. Пам’ять ще єсть. Пока ще в своїм умі.
А дозволяли з двору виходити?
…
З двору можна було виходить?
Можна, можна.
Не казали, шо там можуть там дітей зловить, чи ще щось таке?
Доцю, можна виходити, можна все було. Тільки ганяв поліцейський, як гуляємо, співаємо.
Так це ж уже після голодомору?
Це вже після голодомору. Голодомор ото пройшов. І як стала вже… Шо вже молотили. Були ж молотарки. Самостійні. І косили… Косили ми вже тими косарками. В’язали руками. На машину подавали руками. Впихали в машину руками. А зернешко збирали. То то вже лучче пішло. То вже пішло в 33-му. Пішло лучче, пішло луче.
А жорна були у вас?
Були.
Свої, чи ви кудись ходили?
Ні, на… на… У нас, собствєнні. Помниш… Ти помни… Жорна… У нас жорна були у погрібі. Як боялися, шоб не те.. Не.. У погрібі. У нас і досі той погріб є. Но ми його обклали цеглою. Він у нас хоро…. І ото построїли ми йому новий сарай. І оце. Гараж туда. Машина була оце як батько був. Оо. То в нас жорна були втому. А сракодавка була в тому… у сінях. О. А ото тії сракодавки. Ота. Відстроїли намазник такий. Там корова стояла.
У сара.. у сінях?
У сінях нє. Так там відстроїли намазник такий. Поняла? Там корова стояла.
А чого, шо в сінях корова?
Та не сіни. А всіни. А тоді стіна. А від стіни намазник построяний. Поняли? Ото там корова стояла. Вона не там…
А не крали корови тоді?
Га?
Тоді не крали корів, свиней… Не крали?
Крали. Банда була й тоді. Ааа.. Вони ще начисляли 150 штук решанок здати даром. І молочарку. Молоко носити. Носили молоко.
Це вже після голодомору?
Після голоду, да. То нічого. Виполняли, все те, шо було. Всьо.
А жорна ви казали, були. Так ви когось із сусідів пускали молоть в жорна?
Жорна в погребі були, усередині. Там.. он ше вона бачила. Отак… отак завбільшки… (малює руками перед собою колл, – ред)
Не осталися вони?
Побили, побили доцю…
Хто побив?
Побили. самі ми побили. А на шо ж воно. Не нужне. І ступа була. Знаєш ступу?
Знаю.
Ножна?
Ото пшоно товкли з проса. Про… Шоб чисте, чисте було. Була і ступа у нас. І жорна були. І сракодавка була. Було в нас усе, як після того… Після Голодомору. Понятн?
А в Голодомор… на ваші жорна молоть не приходили сусіди?
Приходили. Приходили. І у туй… улію бити приходили. Батька була літрова кружка. Ото мірчук був. Батько брав мірчук. Оце… Ми б’єм гулійку. І ото літра олії за те, шо заб’є. Літра олії, за те, шо заб’є. Було…
І з жорнами так само…
А жор. А жорна тоже мірчук брав бать… Уже свекор, оцей свекор. Ми ні. В нас не було там. Це вже в 47-му годі.
А тоді в 33-му були жорна?
Я не… Та конєшно в їх були. У їх були.
Ні, а у вас були?
У нас не було. У нас там не….
Аа! Так це ви жорна молоди в 47-му. Да? Тут в жорна мололи…
Це в 47-мім. А … той.. отам були такі робили… Отак завбільшки. І ручка. І то насипаєш туди. І мелиш зернечко. Пі.. голодомори. Поняли? Не жорна, а таке… Ну.. Як… Опшєм, таке як труба. А в трубі там вже те. А тод інасипаєш уже те… Насипаєш ото і мелеш. І борошно виходить. І оладочки пекли.
А молодли тіки борош… Тіки зерно, чи шось іще мололи?
І кукурудзу мололи. Там… а як же. На олодочки ми мололи. То зерна мололи.
А жолуді не мололи?
Жорна ж тут були. Уже в 47-му. А в нас була оте…(крутить рукою, – ред) Сам. купували його.
А жолуді не мололи?
Га?
Жолуді не мололи в 33-му?
Нє. А шо ми молотимемо в 33-му, як все… Покамісь не було врожаю. Не врожай…
Жо… Жолуді. Жолуді!
Жолуді? Не мололи ми. Не мололи. Я збирала жолуді. Наймали. 80 рублів заробила. Так, а батьки купили братові старшому пальто.
Так це після 33-го було?
Після 33-го. У ті… У ті годи. Батьки купили йому за 80 рублів пальто, а мені нічого. А я…
А в 33-му жолуді не їли?
Га?
В 33-му жолуді не їли?
Нє, не їли. Я не їла. Не їла, ні я. Їли шо… Їли ми ше шпичаки!
А шо це таке?
Очерет. Як очерет росте маненький – зриваємо й їмо. А тоді як уже старий він – ліземо у воду і беремо роги. Там роги такі отак завтовшки, отак завбільшки. Отак роги. Такі добрі. Шо аж солодкі були. Ото шукаєм роги.
А ще чим люди рятувалися?
Га?
Ще що люди їли, може шось.. чимось рятувалися від голоду.
Та нічим ми не лікувалися! Ото ми таке їли та й усе (сміється, ред). А чим ми… Лікарства ніякого не було.
Рятувалися… Яке… Рятувалися. Ну шо їли просто? Не лікувались, а рятувались.
Ото ж… Ото ж те і їли.
ХРОН 46:42-01:10:49
А як ви думаєте, чого був Голодомор?
Га?
Чого був Голодомор?
В яком годі?
Ні, чого був?
Чого був? Вони самі його зробили!
Хто?
Партійці.
Партійці?
Да. Вони самі його й зробили.
А для чого?
А я й знаю! Питайте їх. (сміється, – ред)
А як, як вони його зробили (запитує чоловік на фоні, – ред)
Як вони зробили його?
Як вони його зробили? Як? Чим? (запитує чоловік на фоні, – ред)
Шо він каже?
Як вони його зробили? Як зробили Голодомор?…
Як вони зробили? А хто зна, як вони його зробили. Я це навіть думаю сама. Шо вони самі його зробили. Так же..?
Ну а як ви думаєте, в чому він проявлявся цей голодомор?
…
Урожай був?
….
Урожай в 32-му був?
Був. Був.
Хароший урожай був?
Не знаю, який був. А був врожай. Потому шо ми колоски різали. То був. В три…
А перед тим, як ви казали, шо забрали зерно, забрали чечевицю, там ще… квасолю…
То ходила… Ходила бричка і забирала. Забирали.
Тоїсть їсти було шо?
Вони їздили бричкою й забирали. Штрикали. А чо вони робили – я вже не знаю. Куди вони його дівали…
А куди звозили, не знаєте?
Аа?
Куди звозили? Не знаєте…
Не знаю.
А знаєте, хто такий Сталін?
Сталін? Ого… це наш начальнік. Та як той… Сталін як вмер… Якраз дєдушку мого… За той.., за качани посадили на 5 год. Сусід. Сусід отут був, заявив. А батьк…ді… батько мого чоловіка – сторожував. Отут була бригада. Тут стояли бики, корови… ті… вівці отут. Оце в нас було. Там колодязь за там… Де стовп, там колодязь. І він заявив, шо бать… шо батько краде качани. А батько як привезуть бадик, а він преребирає. І ми… там качанці осталися. Він їх забирає. А цей заявив. І його посадили на 5 год. А тут Сталін вмер. Півтора гаду посидів і дєдушка прийшов. О. Ото так. Ото за. За оте… За п’ять.. За качан посадили. Батька. Дєдушку. На 5 год. Було таке.
А як ви думаєте, хто зробив Голодомор?
Хто зробив? На я думаю вони самі зробили його. Е…
Так хто вони?
Ну.. Партія.
Так оце тіки в вашому селі партія?..
…
Кажу, в вашому селі ця партія тільки була?
… А тоді шо. Тоді тоже партійці були. Були. Я знаю, шо.. Як вам ще сказати…
А можна було розказувать, шо… про Голодомор? ВИ могли казать, шо був Голодомор..?
Ну голодомор був. Голодомор був від чого… А хто знаю, від чого він був. Я думаю вони самі його зробили, цей голодомор. Так же? Потому шо люди єсть живуть харашо, єсть люди…пл… єсть пухнуть. Так же? По моєму, вони самі його зробили. А може хто зна. шо. Як воно було…
А ви могли розказувать, про те, шо був голодомор? Ну, своїм дітям, наприклад. Ще раніше там. У 40-х, у 50-х. Про Голодомор можна було говорить?
Можна, можна. Чого… Можна все. Вони… Бо ми знаєм усі. Ми знаєм, шо голодомор був.
Да? І говорили між собою?
Га?
Люди говорили між собою про Голодомор?
Да, да. Чого ж не балакали? А як… Як люди пухлі ходять і не балакать…
Пізніше. Вже, як він пройшов цей голодомор…
Ааа… Тоді вже… Вже вспокоїлись. Люди стали по… заживатися… Ну…
Ну і згадували, шо був голодомор? Шо отой приїжав забирав зерно. Люди між собою згадували про це?
Розказували. Діт… Дітям!
Дітям?
Ну а як же. Вони ж знають і так.
А ви як на роботу ходили… На роботі із колєгами говорили про те, шо…. От був в 33-му голодомор?
Не поняла.
На роботі ви як робили, із колегами могли говорить про те, шо був в 33-му голодомор?
Та було всього. Все… Все балакають. Шо хоч балакали. Шо хоч. І хороше. І плохе. І всяке. Вопше на роботі, це знаєте – на роботі. Як питають – кажеш. Розкажеш. Ото так…
А як ви думаєте, треба про Голодомор розказувать дітям, онукам?
А як же! Шоб вони знали. Шоб вони знали, шо як ми пережили. Яке горе пережили. А войну…. Саме главне не голодомор, а война!
А шо була война страшніша, чим голодомор?
А война в 41-му. Ото то саме главне. Голодомор голодомором. Шо лю… Шо люди пухли. І ї… А їли шо. Я ж кажу, шо качани мололи, та листя… з того… з березка мняли та…
Чи були сім’ї, яких виганяли з хати? Чи… (говорить хлопець на фоні, ред)
Ааа… Вас не розкуркулювали?
Нє. Нєт. У нас у селі розкуркулювали… Як хата отака як оце в нас – виганяли на Урал. На Урал вигонили. У нас… у нас сім’я отам у Чернеччині із Урала прийшла і ми прийняли в ту хату сім’ю.
У свою хату?
До нас. У селі у нас, шо їх прийняли. Вони жили в нас. І отака хата. І за цю хату вирядили їх. Виряжали. Виряжали. Це виряжали на Урал. Відправляли.
А багато таких сімей було, шо забирали хати?
Як вам сказати. Оце Литвини. Тоді… еее… той… як його.. забула… Аааа…Ка.. Литвиий і Карабиза. Оце. Оцих ви… оцих забирали хати. Хароші хати. Ну така як оце у нас хата – ото… ото хороша щиталась. І то забир… Карабиза і Литвиний. Ото їх дві. Я знаю за двох.
Ааа… Де діти ділися? Всіх на Урал отправляли?
…
Діти теж на Урал ішли?
Непоняла.
Діти де ділися в тих хазяїв, як з хати вигнали? Всіх на Урал?
Оте й діти ж їх і їх. Усіх виряжали. Їх сім’ю виряжали. сім’ї виряжали на Урал.
А шо з тими хатами було?
Віддавали багачам.
Віддавали яким багачам?
Ну багачам. начальнікам.
Партійним?
Начальнікам. Начальнікам. А в одній хаті… В одній хаті… контора була. То кантора… Оо. А потом уже контору… оте прийшла контора… не це… Другі живуть люди там. І досі живуть в одній хаті.
А шо було… ЧИ були діти-сироти? Шо з ними було?
Не знаю.
Чи були діти без батьків в 33-му?
…
Діти-сироти в 33-му були?
Були!
А шо з ними було?
А шо вони… У їх було… Я знаю, шо у нас… Коло нас хата… Там були.. Як воно кажуть… Дітдом. Дітдом! Там було скільки… Навіть з десяток їх. То вони жили там. Їм їсти варили, їх ухажували за ними. Харашо було. Я знаю. Подружка моя Зіна була там. Бо ми там рядом. Наша хата і ця…І цей ді.. цей стардом. Не стардом. Дєтдом оцей був. Їх не багато було. Десяток.
А що з батьками вашої Зіни було?
…
Де батьки Зіни?
Які?
Вашої подружки Зіни де ділися батьки?
Аа. Померли. Померли. Вони померли.
В голодомор?
Да. Зіни, Степана, Івана. Знаю, це троє їх було даже з одної сім’ї.
І всі були в дітдомі?..
Гай… Іван і Зін… Іван отут уже й… В Гупалівці був ще. А вже немає їх, померли. Померли. Вже казала, не казала вам?
Чи було, шо дохлих там тварин їли? Кконей чи ще когось… (говорить хлопець на фоні, – ред)
А чи були вападки, коли їли дохлих коней, корів там можливо? Шось із колгоспу. Шоб люди їли таке.
Не знаю, не знаю.
Не знаєте такого…
НЕ-е.
Не зустрічали… А знаєте, як звали батьків Зіни?
А?
Як звали батьків Зіни?
Не скажу, ви знаєте, не скажу. Ну.. Забула, забула, забула вже, забула.
То вам це Зіна казала, шо її батьки померли, так?
Померли. Та ми знаємо, шо померли! Ми знаєм, шо померли…
А їх не розкуркулили?
Нє, нє, ні. То тільки Литвина розкуркулили, та Карабизу. Та оце, шо в нас хата.. Це ха… Це жили вчителі. Вчителі. Оо. У нас у школі. Отут. Це вчителі померли, а хата осталася. Оце тут був діт.. дітдом. ЦЕ діти воспітувались. Воспітатілі були тоді, вони в школу ходили. Та як треба. Нормально було.
А вчителі тоже з голо… з голоду померли?
Нє.
Не в голодомор померли?
Ні, ні, ні, ні. Вони померли саме.
А можете розказать про оцю фотографію? (Дає бабусі фотографію, – ред)
Розказуйте.
Оце тато.
Ваш тато, да?
Ага. А оце 28-го року народження.
А як звати?
Альоша.
Альоша… Брат ваш, да?
А це Уся…
Устя?
Шо столбняк у їй був.
Устя?
24-го году. А я з 21-го.
А мати ж там теж мабуть… мати ваша ще?
Я не знаю..
Ану подивіться на фотографію… То ваша мати?
Оце мама моя. Оце мама моя.
А коли це фотографувалися ви?
Кх… (усміхається, – ред) Я не скажу! Вони не на… вони не написали, а я не скажу.
А ви теж не помни… не пам’ятаєте… Оце ви стоїте, так?
Оце я.
Ага…
А ото… Оце… 24-го. Це Уся. А манюня Уся померла манюньо. Маленьке, маленькими діть…
Це до Голодомору?
Оце ж під час Голодомору.
Під час Голодомору?
Оце під час по моєму… Оце…
А батько ваш пішов у колгосп працювати?
Да, да.
А ким він там працював у колгоспі?
Він робив на грейдулі бригадіром. Грейдуль – це дорога.
А в 33-му? В 33-му?
Я не знаю… Я не знаю, де він. Я не знаю. Я не скажу.
То він не пішов, чи пішов не знаєте?
Нє, нє…
А мати в колгосп пішла?
Мама тоже… Мама.. Мама безграмотна. Одинаково училася в лікнепі. І вивчилася і писати, і читати. А вона безграмотна.
Так у колгосп вона пішла в 33-му чи ні?
Та уві пішли.
А шо там… І батько ж пішов у колгосп?
Усі пішли! А я ж вам казала, шо всі пішли. Поздавали все.
Так а шо вони робили, ну, в колгоспі? Ким вони робили?
Шо робили? То коло скотини вправлялися. Там же була ферма. Ферма. І бики, й корови, і свині, і вівці. Роботи хвати було.
А платили їм зарплату в колгоспі?
А як…
В 33-му.
А як.. .Я не знаю. Не знаю. Не скажу. Знаю, шо ран.. потом платили. Платили.
А зразу?
І зразу платять.
Ну так в 33-му платили їм шось чи ні?
Я не знаю.
Не знаєте…
Я не знаю. Оце не скажу, не знаю.
А трудодні були? Писали, щитали?
Були. Були трудодні. Були. Писали трудодні: скільки вийшов, скільки не вийшов. Писа.
А отут ще одна фотографія. (Дає бабусі фотографію, – ред) Розкажіть, хто тут на цій фотографії?
Це тато мій.
Де ваш тато? Оце він стоїть? Оце ваш тато?
Стоїть оце, оце.
А то, поряд із ним хто?
Ото.. Ото то… (показує пальце ліворуч, – ред).
А оце ще другі хлопці…
То товариші його. То його товариші.
А де це він фотографувався?
Га?
Де він фотографувався?
Я не знаю де. Це ще… я не знаю де. Не знаю.
А ви казали, що хустки… Оті, що вас мати із сестрою підв’язала, коли ото шукали, да, шоб…
То під голодомору…
Під голодомору. Ви їх заховали, да? А де ті хустки?
А?
А де вони? Де ті хустки?
Нема січас. Уже ж порозходували. На… не такі, як січас робляться. От.
Нема жодної хустки вже? Нема? А рушники? Ви казали тоже, рушники оста…
Тоже немає. Немає ні одної.
Нічо такого старого з того часу не осталося у вас?
Я… шо ж я карсе… Карсет віддала… попросила в мене на виступанія одна. Карсет і сорочку забрала і вона вмерла, не принесла. А сорочка мама, ото… (тягнеться за фотографією, – ред)
Оце. Оце, дивися.
Оце мама в тій сорочці?
Ото сорочку мама сама… виш… шила. Сама й вишивала. Ото сорочка. І карсет то то мама давала мені. Отакей.
Так це оцю сорочку вона попросила у вас?
…
Кажу, оцю сорочку ви віддали?
Так вона забрала, нема.
Оцю, да?
У не… Та. У мами не одна була. То вони мені дали на пам’ять. Оте вони забрали.
І нема більше ніяких речей старих, нічого не лишилося?
Нема.
А люди із села, коли був голодомор, не тікали?
Куди?
Ну їсти шукать кудись…
Не зна…
У місто.
Не знаю.
Не виїжджали?
Кудиии?
Ну в місто їжу десь найти…
Та куди там вони виїжджати будуть! (сміється, – ред)
Нікуди їх. Ото в колгосп пішли всі і від того до…
Пішли всі добровольно?
Конєшно! А шо робить? А шо робити?!
Так як а “шо робити” – то це добровольно чи не добровольно? Добровольно – коли хочуть.
А кось хто й не хотів… А треба. А кой хто кажу й не робив. А кой хто й робив. А кой хто й не робив. Було таке. А воно ж писали трудодні. Скіки зароби, скіки й получи.
Так таки добровольно чи не добровольно пішли?
Конєш… Конєшно добровольно.
Добровольно?
Добровольно.
Зрозуміло.
Ніхто їх не заставляв. Вони самі пішли.
Весело ходили?
А… А можна було не піти в колгосп? (питає хлопець на фоні, – ред)
Шо?
Можна було не піти в колгосп?
Нєє.
От хтось не хоче.
Нєє! Та куд куди! Ви шо?!
А шо з тими було?
А шо? Одноосібно жити. Одноосібно. Хто схоче?
А чого ні?
А то шо каже, в колгоспі добре жить – один робить, сім лежить. Понятно? Ото так. (усміхається, – ред)
А до цього жили одноосібно?
…
До цього жили до одноосібно? До колгоспу?
…
І робили самі на себе.
І робили. І заробляли. І було.
Так а чого тепер стало після колгоспу…
А хто… Не знає… не знаю. А тепер іди. А тепер…
Хай би ті йшли в колгосп. А хай… а люди б робили собі далі, так як і жили… Можна було так жити й далі, як жили?
Нізя.
Чого?
Нізя.
А чого?
А того, шо власть не позволяла.
Понятно.
Раді… Та чуєш, та було як їдемо в степ на бричці… Воли… Або… Білі коні, або воли тягнуть. Співаємо! Як… Як хоч. Співаємоооо! Як… Як хоч співаємо. І радуємося, шо їдемо. Отак було.
Це коли на своє поле їхали?
Це вже послє… послє голодоморів тих.
Ааа..
Уже вони…. Вони минулись вже. Нам весело. Бо їсти є шо.
А ви казали, ці… комуністи церкву закрили….
Церкву. Цервку. Закрили церкву. А один… Там у нас у селі… Редька. Артем Тихонович. Поліз на церкву і зняв хрест. Турнув. Оце де школа в Чернеччині. Ото там церква була. Церква велика була. Я.. маню… така не велика була, було ходю вже до церкви. Ой. Ой. Як тойой…
А чого церкву закрили?
Хто знає? Тоді нізя було в церкву йти. Запрітили. Порозгонили.
А шо з церквою зробиили? Скинули це… хрест. А шо ще з нею…
Я не знаю на шо він скидав. Хто зна. Но його Бог наказав.
Як?
Шо вмер. Померли. Зразу.
Зразу вмер?
(киває головою бабуся, що так, – ред)
А у церкві шось там було… Зерносховище, чи ще щось… Чи вопшє її розвалили?
Кого?
Церкву.
Я не знаю. Розібрали. Розібрали, розмели. Там коло церкви ж були і батюшки поховані. О. Ограду позабирали. Позабирали. Нема. Чисто. Нема. О.
А те, шо було в церкві… Ікони…
А хто зна… А ікони порозбирали. По ууу… Кажде собі тягло ікони. Каждий собі тягне. І тоді як уже началося трошки спокойно, шо можна було… То в хатах робили церкву. У нас отут зробили церкву із хати. Робили так, людей було багато. Хай Лєна скаже. А я в хорі участвувала у церкві. Я в хорі виступала. І на роботі виступала. Благодарності мені вру… Співала в церкві.
А можна було тоді паски святить, на Різдво ходить в церкві…
Можна, можна…
Ні. після, після голодомору?
Да, можна. Можна…
Після Голодомору можна було?
Уже. Уже можна було. Вже можна. Ну так як…
Так а куди ж ходили, як церкву закрили?
Закривали всі церкви.
Ну так а можна було ходить у церкву?
А люди не в правАх.
А як ви в школу ходили, можна було там паску святить іти?
Та нишком святили. Нишком. Коли німці й батюшок визивали. Німці як були у… були у нас отут, у селі, і там в селі були. То визивали батюшок. І батька нашого визивали. А батько побалакав по німецьки. Вони батька пустили. А батюшкові Григорія тоже пустили, бо він старенький, пустили. Шо не знаю, шо вони питали, не скажу вам. Не скажу. А було, було всьо.
При німцях церкву одкирили, да?
Га?
При німцях церкву одкрили?
Є є… Шо стріли?
При німцях церкву одкрили?
Розкрили. Розкрили. Була церква. Була. І нишком. І нишком. І святили і паски, і вербу святили. Знаю, я ходила на вербу… І ой… Що вам ще?