- Дата запису: 4 вересня 2021 року;
- Місце запису: село Гута, Хмельницького району, Хмельницької області;
- Записувала: Сопронюк Тетяна;
- Респондент: Масний Анатолій Феодосійович, 14 березня 1927 року, народилася в селі Гримові Коричинці, Деражнянського району, Хмельницької області;
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав у селі Коричинці, Деражнянського району, Хмельницької області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Розкажіть, як Вас звати?
Масний Анатолій Феодосійович.
А коли Ви народилися?
1927-го року.
А дата?
14 березня.
А де Ви народилися?
В селі Гремові Кариченці.
Це тут десь недалеко?
Не далеко, скіки там, кілометрів 10.
А як ваших батьків звали?
Батько, батько… мама звала Масная Олександра, а вже був в мене другий батько Нич. Мені було рік, другий рік пішов, як мій батько помер, а прийшов другий маму взяв. То вже фамілія Бідний, фамілія вже їхня Бідна Олександра. А батька вбили на войні.
А на якій войні?
О це вже в 42-му році, в Карпатах.
А у вас були брати, чи сестри?
Були брати, один брат помер уже давно.
А як його звали?
Масний Олександр.
А з якого він року?
А?
З якого він року?
Він з 23-го, о була, другий був, другий брат був, це вже від цего батька з 39-го року, то він ше є десь аж, забувся як там, може його вже й нема давно не знаю, ми давно не переписувалися. І ше була сестричка, померла в 35-му році.
А з якого року вона була?
А вона була з 25-го.
А ваш батько рідний, кажете помер да?
Помер, я його не знаю, не повню, не знаю.
А знаєте чого, як він помер, від чого?
Га?
А пам’ятаєте, ну може знаєте від чого він помер?
Від чого він помер … ну саме тоді таки була … таке время саме, саме цей 33-й рік. Вони ставилися, тіки хату зводили, помер, то тіки звели. Мама вже сама там її обмащувала, і щитати троє дітей.
А яке в ваших батьків господарство було?
Таке, шо там господарство, не було, нічого не було. Була тіки корова і шо ше. Тіки була корова в 33-му році, то вона нас тіки спасла, бо мама варила якись там, а шо, шо вони варили. Варили кукурудзення, якесь там велопували, варила суп. А корову вже не було чим кормити, то вже с хати сліпки здирали, сокирою сікли. О мені було 6 років, то я на подвір’ї в нас такий був льох і там ті калачики такі росли. То я ці калачики на весні їм, а мама на роботі, я вже спух, а мама каже, “а хай вже вмирає шо я з ними зроблю”. Троє дітей, то я вижив, а сестричка померла.
А ви кажете мама суп варила, а з чого вона його варила?
А?
А з чого вам мама тоді суп варила в голодовку?
З чого варила, навесні щавій якийсь, лободу, кропиву, картошку гнилу. Ну це вже коли гнилу картошку, то це бо її не було, я не знаю, це в 47-му році, то цю картошку. Я в 47-му році прийшов, прийшов з армії і … і зимою прийшов, двоє дітей, мама сама, батька вже вбили. Їсти нема нігде нічогісіцько, голо, шо було ходили позабирали. Ходив з воєнком, з цего… старший… а то свої підлабузники ходили обдирали, дерли з висипали шо було в людей. Хто сховав, то сховав, те шо сховав та трошки шось було зварити. А на весні вже нема шо, картошки нема, мама картошку обирає … лушпайки, попілом пересипає, шоб навесні посадити город. До весни якось дожили і вже пішло травичка, лобода, кропива, вже тоді мама варила. А корова трошки молока давала, вже тоді стало трошки легше.
То це от оце шо ходили забирали, то це в 47-му було, чи це в 33-му?
А?
Оце шо ходили, ви кажете витрясали, забирали зерно, то це в 47-му, чи в 33-му?
Забирали, там був приїжав з району старший. Забирали… постанову, не здав поставки, то… ходили забирали, не лишали, собі а так хто сховав, то сховав.
А в якому це році було?
33-му, 33-й ше 32-й трошки захопився, 33-й. А потом… 37-й, 37-й… коликтівізація, здавали вже всьо, позабирали коні… всьо в колгосп в 37-му році забрали. О і вже почали в колгоспі, хто ходив на роботу, то на обід там варили якусь ка фармугу, отам дадуть чирпачок. Мама… пошле мене, шоб я взяв пока донесу то вже з’їв, отаке було життя.
А ваші батьки пішли в колгосп?
Да пішли в колгосп, бо хто не піде, то хто не пішов, то одразу на Соловки, всьо забирали. Вони одразу в колгосп пішли. В колгосп пішли дали дали землю по 40 сотих, о і ходили на роботу каждий день в день, а платили нічого, 5 копійок давали. І потом, зразу ше нічого, а потом по 300 грам за день.
Багато тоді людей в селі померло з голоду?
В нас в селі то нє шось чоловік з 5, а по других селах помирали, ну шо я малий був, я там знаю, али знаю шо мама каже о сьогодні ондо вмерла, ондо каже знов вмерла, шось 5 чоловік вмерли, а то так.
А пам’ятаєте, як їх звали?
А не знаю…, шо я знаю як їх, шо вони повмирали.
А пухли люди з голоду?
Пу… о пу… пухли, ше й багато пухли бо не було шо їсти.
А як вижили?
А?
А як вижили, як вони пухлі були?
Ну так, хто як міг, хто як міг, там їли шо, хто шо мав шо їсти. Тяжко, тяжко, десь там мама сховала трошки зерна і на жорнах пішла молоти. Мене в фірткі поставила, дивись тіки хто йде скажи, бо так хто б не йшов, таке було донісєніє, аби тіки почув шо жорна мелят всьооо, уже зара приїдут з обиском.
А хто це приїжав?
Га?
А хто це приїжав з обиском?
Був з району, а то всьо свої таки підлабузники, такі самі шо хтіли вижити і обдирали людей. Прийде, самі ж шукають по… той тіки дає команду старший, а ці перевертают кругом. І в сараї, і в сіні, і всьму, то батько був жов жорнив цей камінець в гнойові схвав, а то ходили побили камінці, в кого є побили жорна. А батько сховав в гнойові, то лишилися там, ну то шож…
А пам’ятаєте, як їх звали, оцих шо з обиском приїжали?
Де я їх повню, їх вже давно… не має, вони ж вониже були тоді їм було тіки по 30, по 40 років, а зара їх деее вже давно нема.
А куркулі були в селі?
Га?
Куркулі були у вас в селі?
Ну так куркулі тоді ше, тоді ше й таких, деякі були такі заможні щитати.
А розкуркулювали когось?
Га?
Розкуркулювали людей, розкулачували?
Да, да, да, хто був заможній забирали всьо. А хто зумів втікти, то втік, а то позабирали. А вобше так в людей чисто вже хочете хто мав коні, плуг, борони, сівалки це всьо забрали без… в колгосп, нічого не дали за це, тіки хто мав корову, то лишили, а це всьо забрали.
А у вашої родини шось забрали в колгосп?
Я не знаю шо в нас там було, шо в мами було, і шо вони в колгосп забрали, якись там був трохи… тоже ціво в колгосп, коні були, бо батько строївся то возив матіріал, то забрали коні. Ну раз були коні, то і був в них плуг, і цего такео було реманент був, позабирали.
А можна було ходити на поле колоски збирати в 33-му?
Ходили, ну це вже… в тих роках не розрішали, обше не розрішали всьо время колосків збирати. Хто назбирав, забрали і колоски забрали і гайда відправляли тоже на соловки. Судили тяжко судили, за ці колоски, так судили шо цей, о не було. А потом ну шо ж уже в 37-му році, 38-й. 39-му році я малий 12 років пішов вже в колгосп, дали мені коні, дали віз, повним їздовим був, плуг, борони, сівалка, босий цево ноги порепали, ціле літо… бігаїш босий бо тоді не було шо взутися. І за сівалкою, і за плугом.
А в 33-му ви ходили на поле колоски збирати, Ви ходили?
Нє, не ходив, я тоді, тоді ше я малий був, туди не ходив ше. А хто ходив, то мама не пускала нікого, бо забирали. Приїде і забрали і не показували… і не знати де ділись одразу в нас суд за колоски. Назбирав там того, скіки такоо тої пшениці, колосків, всьооо пішли, нема.
А були в селі люди, які в 33-му не голодували?
А?
А були в 33-му люди в селі які не голодували?
Ну, таких дуже, це вже дуже мало, хто вже якусь мав посаду там заняв вже, то вже там йому мав цео… а так всі чисто голодували. О тіки такі, хто там вже мав якусь посаду в колгоспі, тоді ше колгосп не називався, а називалося іначе. О і так, і так була уже в сорок, як я з армії прийшов… Германії.
Я ще вас за 33-й хочу?
Га?
За 33-й хочу вас спитати, а де хоронили людей які померли?
На цвинт на цвинтер, був цвинтерю
А хто хоронив?
Свої люди, корті ше могли, їздила підвода, було шикує отам помер, поїхав кинули на підводу, і повезли там хто його, так привезли, там кинули в яму шо тоді робили, ні трунів не робили нічого так кинули прикопали і всьо.
Отако всіх в одну яму?
А?
Всіх в одну яму?
Нє, нє, одєльно, одєльно, це де було багато то кидали в одну. А то як сьогодні оден помер, а там через скіка днів знов помер от, отак вони по одному ховали.
А мама ходила міняти речі якісь на їжу?
Не мали… не було нічого, шо ж міняти нічого вона, вона гола. Віддалася молодою, пішла з дому гола нічого… не мала, прийшла в цю, почала строїти хату. Не було ні стола, ні постелі, нічого якесь там дощеня збила, і так, і так спали.
А церква була в селі?
Церква була.
А в голодовку вона відкрита була?
Нє я не знаю, я знаю шо церква була до войни. А в голодовку я шось не знаю, чи тоді була та церква, чи нє. А до войни то знаю шо було, бо заприщали, ходили, але люди всеровно йшли.
То вона так і осталася, чи її розібрали?
Так і осталася, да і потом прийшли, а потом вони шо забрали церкву, то туди почали зерно зсипати вже цейво, уже закрили ж вже вже оці наші рускі, церкву закрили, то зерно зсипали туди колгосп.
А коли то було вже після війни?
Нє.
Ше до війни?
А нє нє це після войни вже було. Бо за німців, то знов церкву відкрили, був правили. О а після войни церкву закрили, туди зерно зсипали.
А в 47-му була голодовка?
А?
В 47-му була?
В 47-му велика голодовка була, но голодовка була така, шо тоді люди робили на заводах там, то їх їм трошки давали. А ці шо в селі нема нічого в 47-мім році. То я тоже в 47-мім році, якраз прийшов з армії, нема нічого, кажуть в западну їдь.
А в 47-му році в селі були люди які вмирали з голоду, як Ви вже повернулися оце з армії?
Я таких не повню, не знаю таких молодих шо вмирали.
А пухлі люди були в 47-му?
Пухли старі люди, старі і молоді люди. Я сам був спух шо мама казала, вже йому буде клямка, але вижив.
Це в 33-му?
Це в 33-му було, а 47-му то я поїхав же, прийшов з армії, і поїхав в цю западну за хлібом, приїжаю за, а шо я мав, мама дала трошки якись сливок сушоне, прийшов до їдного, а він шо у вас є, я думаю шоб ти мені попався як я був в армії. А як я тепер прийшов, кажу шо в мене є трошки сливок. Я знаю каже чи дати чи не дати, ну йдьом заводе в комору і так пшениця, жито, ячмінь, овес, горох всі ці, бачиш всьо є, хай вам Сталін дає. Я думаю давби б тобі цей Сталін. Правда дав мені цеї пшениці, і я вже поїхав додому, мама варила фармугу. А я на весні пішов по городі збираю, дивлюся де найду гнилу барабольку, о то там в середині є трошки цего, то мама витеребить і трошки на молока і млинці пече, вони смердяча. А я їв, а старший брат не їв, не міг їсти, а в нас в колгоспі за німців лишилося 2 кагати картошки, як розкрили ці кагати, всі ці люди зїжають беруть цю бараболю, і мама ходила бере і теребить, варат таке смирдяче, і таке виживали від тої бараболі, потом вже началося луче. Я знаю вже як началася акація, як наївся то чуть не …
А це коли та акація була це 47-й, чи в 33-му?
В 33-му тоже була, но я був малий і не дістану, то мені давали вже потом, нарвали а я, а я тіко малий був то їв траву там разню шо міг.
А диких тварин ловили ховрахів, жаб може, чи ворон якихось?
Були всьо було ворони були, і горобці були. Горобці їли шукали, як міг спіняли, котів їли, собаків їли.
В 33-му?
Да в 33-му, а в 47-му не знаю тоже собаків їли, хто міг спіняти, о і котів їли, людей їли. Були, було так шо зварить хододець, і находили пальці в холодцю людини. Мама було таке шо свою дитину за зарізала і зварила.
А де таке було?
Було ну де, по селах було, в нашом селі то я не, такого не повню.
А це так люди, да розказували?
Да.
А чого в 33-му була голодовка?
Ну чого ж тоді було, я знаю шо тоді було.
А де вся їжа поділася?
Га?
Де вся їжа поділася, в 33-му де їжа поділася?
А де їжа позабирали всьо, всьо позабираль, цей шоб йшли в колгосп, позабирали всьо по мітлу. В людей було шо, вони хазяювали ше самі, то було шо їсти. А вже 33-й, 32-й, 33-й почалися ці колгоспи, і давай всьо під мітлу, всьо забирати, ті люди лишилися голі, тай вмирали з голоду.
А до вас приходили забирати?
Приходили, приходили і шукали кругом, і на горі, і в погрібі, кругом шукали.
А раз приходили, чи багато разів?
Га?
А скільки разів приходили?
Ну скіки, раз прийшли, забрали всьо знають шо біше нема, то вони потом ше ходили, ше пора зловить, ну шо прийде вже нема нічого.
А в 47-му чого голодовка була?
А в 47-му посуха дуже велика була, в 47-му посуха, і не було ніде нічого. Хліба тоже, в колгоспі не дали, а хто, а хто мав, то забрали поставку, позабирали, от і така то була.
А податки в 47-му були високі, чи нормальні були?
Га?
Платили люди в 47-му податки?
Ай в 47-му році, вже після жнив, дали 300 грам хліба і по по 15 копійок на трудодень. А шо ти 15 копійок, шо ти купиш, а налоги великі. Дай 300 яєць, дай 250 літрів молока, 40 кілограм мяса. Потом шо ше.
А дерева фруктові?
Га?
А були податки на дерева фруктові?
Були … на дерева податки, після войни, я знаю вже були. За кажин дерево платити, ходили щитали ці дерева і скіки шо і плати гроші, то люди давай вирубувати, бо шо ж, те дерево, яке де шо вроде, а те не вроде, то вони вирубували.
А ходили в 33-му, чи може в 47-му люди в міста, і тако комерційний якись хліб купляли за гроші?
Не знаю магазін, магазінів тоді не знаю чи в тих магазінах, чи було шо не було. А так шо люди, шоб купляли, то не купляли, бо не було за шо, вони ше своє з дому віддавали, послєднє забирали.
А після голодовки, можна було от навіть там в 50-х, 60-х, можна було говорити за 33-й?
А нє, нє за це не можна, не можна, хто почув то зара доносе, з доносом прийде і заберуть і всьо. Яка каже голодовка, не було ніякої голодовки, це й каже всьо брехня.