1. Місце запису: місто Сміла Черкаська область;
2. Дата запису: 30 вересня 2005 року;
3. Хто записав: Луценко Віталій Олегович;
4. Респондент: Мартинюк (Кобиляк) Ольга Дмитрівна, 1910 р.н., народилася в селі Синиця Христинівський район Черкаської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Синиця Христинівський район Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?
Пам’ятаю як сьогодні. Наче сьогодні.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Власть забирала. Зробили красивий тік, все своє забрали, а тобі й крихти не оставляли.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
У нас усе забирали активісти. Як ти поступив у актив, то тобі легше. Будеш ходити грабити людей і тобі даватимуть їди.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Були. Були такі сволоти, які видавали сусіда. Їм харч давали. Тоді людей забирали. Оці, що доносили, були у почоті.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Не було ніяких документів. Сказали тобі, що комсомолець, – от і слухайся!
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Карали, били. Пожалітись не було кому. Убивали і ніхто їм нічого не скаже.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Не знали, уого оружіє є, а в кого нє. Їх і так боялися. У складах було, а так ніхто не спрашував.
Як люди боронилися?
Як же вони захищалися, як їх сразу били. А як хто що хотів зробити, то вбивали й арештовували.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Нє, не можна, бо що найдуть, то заберуть. А як найдуть, то зроблять наказаніє.
Хто та як шукав заховані продукти?
Активісти, комсомольци. Приходили, забирали всьо. По стінам пускали. З щупами землю козиряли, чи хто що заховав.
Скільки їх приходило до хати?
І по трьох, і по штирьох. І з села деякі в актив записувалися. Та ото комсомольці та активісти.
Де можна було заховати продукти харчування?
Де ж ти заховаєш ту їду, як візує шукає.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Не давали. Ні тобі грошей, ні їди заа роботу. Ціле літо проробили, ще й винний будеш із-за аналогів.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Худобу геть забирали, рушники, скатерки, геть усьо. При мені мій піджак вдягнув та й пішов.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Ну, п’ять колосків…Чула, да.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Боронь Боже. Де городина, в якій там трохи бараболі і кукурудзи, то не розрішали, в тюрму за бараболину садили.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Активісти. В актив поступаєш і тобі довіряють.
Чи люди хотіли йти в колгоспи?
Не хотіли.
Чи змушували людей йти в колгоспі?
Їх примушували. Як не підеш, то все заберуть, ше й податки наложуть.
Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?
Не переховували, бо не могли. Все забирали, а як хто проворні ший, той продав. Поки не забрали.
В який час ходили збирати у людей зерно, продукти?
Ноччю. Звечора пізно.
Скільки разів приходили до хати?
Скільки хтіли, стільки й приходили.
Коли люди почали помирати з голоду?
Весною найбільше. Забрали все й сіяти нема чим.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Котре вижило, то забрали у приют. А большинство вмирали.
Хто зміг вижити?
Хто мав здоров’я.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
У кого було, то дасть раз-два стаканчик і всьо. А чаше всього не давали. Чужому сьодня даси, завтра їсти не будеш.
Які заходи вживали до виживання?
Ходили, просили, хто що дасть. Дітям навіть їди не давали, щоб вижити.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Раз, два рази дасть. А більше не дасть, бо й самим не було що.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Ягоди, які могли їсти.
З яких дерев, рослив вживали листя, кору в їжу?
Кропиву, лободу. Листя липи вкусне. Соняшничиння вкусне.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Миші ловили, жаби.
Чи можна було щось купити у місті?
Та нема за що купити й міняти, як ти голо й босе.
Чи був голод у місті?
Ну, був. Але не такий.
Чи знаєте ви, що таке «Торгсін»?
Такого я не помню. Я ж неграмотна. Знаю комнезами були.
Скільки людей померло у селі?
Та пошті всі. Хто повтікали, хто повмирало.
Чи відомі випадки людоїдства?
Ну, в мого сестриного чоловіка син помер, от вони його й з’їли. Другі вбивали даже живих та їли.
Де і хто хоронив померлих?
Був визначений чоловік, що їздив трупи собирав. В їдну яму скинули – та й закопали.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Да платили. Давали з колгоспу їду.
Чи відомі у вашому селі місця захоронення померлих від голоду?
На кладбиші, біля кладбища.
Чи поминають їх на «проводи№, «гроки», Зелені свята?
Ні, ніхто не поміняє. Не згадують.
Чи згадують і помина.ть померлих у церкві?
У ті часи ніхто не згадував.
Чи є у вашому селі церква?
Була церквав та внічтожили.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим з голоду?
Нє, не, нема. Не встановляє і ніхто не вспоминає.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїи дітям?
Всі знають, що голод був. А онукам я розповідала.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Влада виновата, до цього допустили. Власть, власть.