1. Дата запису: 30 вересня 2021 року;
  2. Місце запису: місто Лиман, Краматорського району, Донецької області;
  3. Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна;
  4. Респондент: Литовко Кирило Григорович, 1929 р.н.;
  5. Розшифровка відеозапису: Муллакаєва Андріана Степанівна;

Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав в селі Глущенкове, Борівського району, Харківської області.

(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)

Як Вас звати?

Кирил Григорович.

А Ваша фамілія?

Літовка.

А коли Ви народилися?

У 1929 году.

А де народилися?

Народився я в Харківській області, Боровський р-н, селі Печеричівка, но воно Глущенкове зоветься, вот. Народився ше в землянке. А потім помню вже в 33-м… ночью вори карову в хату заводили вже, вже хата була у нас там. А потом значить, дньом приїзджають кругом уже власть. Шукають зерно. Забирають, шо є і всьо, всьо значіть канфіскують. Но благодаря мамі, ана зерно ховала в буравок.

А шо таке буровок?

Буровок – це значить на хаті така, значить, труба. Бальшая труба. І в неї значить, то значить мати ховала пшеничку.

Це куди дим іде, труба?

Да-да, куди дим іде. А потім ото значить мололи, а воно димом отдавало, ну всьо равно виживали. А в 33-м гаду вже перейшли ми то в хатку із землянки помню. Уже я помню харашо. Дньом приїзжають забирають, а ночью ворують коров. Так ми в хату корову заводили і то сторожували. А потом в 33-му страшний, значить, був голод. І забрали бабушку, бабушка там тоже в Харківській обл. жила трошки ниже. Она незрячая повністю. І когда її забрали, а дєдушка вже опух тоже от голода в 33-м году. То ж  каже так і так: «Мол ви бабушку взяли (його супругу), а я вже ось пухлий». І забрали ми його додому і то ж він там уже сторожував от. А потом уже ж 33-й, туди-сюди, значить, трошки пройшло. І вот вже в 35-м году приїхали, корову забрали, вот, і оборали кругом дома, забрали корову, только отелилася. А батя робив тут у Лимані, в связі. І получилось, шо справляли тєліфон, ніхто не справив у прокурора. А він, значить, справив і цей прокурор налив йому водки. Він як заплаче. Випив, то ж заплакав. А він: «Шо такоє?». Він отак-отак учора получилося ж в Харківській області… А він: «Не волнуйтеся! Всьо вам вернуть». Пише харківському чи ізюмському прокурору, вот. Ну шо там написав він. Поїхав ж туди у візіум. Сразу вислали, корову отдали, тєльонка тоже, от. Ну, вроді, всьо так наладилося. А вже в 35-м году приїхали оборали, опять корову забрали.

Це раніше корову забрали, потом отдали?

Ага, тоді отдали.

В 33-му забрали, тоді отдали?

В 33-му. А це вже в 35-му. Це вже я харашо помню. Приїхали, отобрали, а батя тут уже в Лимані работал, все время тут, туди у ШЧ. Туди-сюда ж, приїхали ночью, забрали ми все. І то ж опять же ж карову, карову не отдали.

В 35-му корову не отдали.

В 35-му корову не отдали. А це батя приїхав, в нас забрали і привезли сюда в Дробишова… Краснолиманський р-н.

Кого забрали? Вас забрали з батьком?

Ну нас, всю сім’ю. Нас було троє: Ілюшка, Павлушка – старший, потом Ілюшка з 27-го, а Павлушка з 25-го і оце я значить з 29-го. І то значить привезли сюди в Дробишево і тут уже.

 В 47-й год…

А оце розкажіть, так батьки самі переселилися в Дробишово?

Самі, самі. А односібника найняли на корову і я ше помню зима була, страшная. Зіма такая. І їхали в той, там сопровождали, а я вже був лєт п’ять-чотири, ну помню всьо харашо. Привезли то в Дробишово і тут ми зажили.

А до Дробишово, коли Ви ще там жили, де батьки пішли в колгосп?

Нє, батя ж на транспорті робив, а ті пішли в колхоз. Вже дєдушка пішов у колхоз, все тут робили.

А мама?

Наша?

Ваша.

Наша мама ніде не робила.

У колгосп теж не пішла.

Ніде не робила. А ми ж получали на карточкє хлєб, все ж тот. Вже в 47-м году знаю, шо ми тут жили, голод був здоровий, но нам нє почьом. Ми тут хату купили уже в Дробушеві і так вот і жили.

А в 32-33-му великий Голодомор був?

Бальшой! Бальшой галадомор! Я ж вам розказував, шо дєда забрали. Дід уже опух. Бабушку не то забрали… сюди ж там, у Глущенково. А потом вони ж переїхали всьо… В колхоз вступив дєд.

А добровольно вступив чи прийшлося вступати в колгосп?

Так прийшлось вступать, заставили. Жизнь заставила вступить в колхоз. А в йогов же було три сини: це ж значить мой батя, дядя Фєдя і дядя Ваня. Три сини  і двє дочєрі. Ото така була сім’я.

А дочок як звали?

Одну Прися звали, одну Галя звали.

І всі дочки, сини вижили в Голодомор?

Всі вижили. Всі вижили ніхто не помер.

А чи забирали худобу в колгосп?

Та це ж карову в нас забрали. І то ж ми бросили… це в 35-му… і то ж переїхали.

А коли колгосп організовувався, то, може, ще була якась худоба: коні там, свині, корови?

Та я… нє помню. Я туди… не знаю.

А в дідуся нічого не забрали із худоби в колгосп?

Все забрали! Шо було в нього – все забрали. А потом він пішов в колхоз все нажив. Я в нього там часто на канікулах уже був.

А чи забирали зерно в людей?

Ой… страшно. Підводою всьо вимітали під чістую. У кого што тот. Я ж говорю в нас буравку ховала мама пшеницю, а то забирали все подряд.

А до Вас приходили забирать зерно?

Ну я як же. Приходили і забрали, яке там… ну там значить получилось, шо сказали отут зерно, а мама ж  не знала шо. Скажіть, шо отут зерно, шоб там… а вони нє тот. В нас зерно забрали під чистую, шо було там о то забрали.

А крім зерна ще щось забирали?

Нє, нічого такого. Всьо то ж… корову ото забрали і всьо.

А розкуркулювали людей? Чули таке?

Чув! Там розкуркулювали… Це ж дєда тоже розкуркулили. Дєда розкуркулили. Чувелки там арудували. Хвамілія Чувилки. І ото ж роз-, забирали все, то ж… А ночью коров воровали.

А що їли люди тоді? Як вони рятувалися… в Голодомор?

Хто да… я за це, не знаю як. Но нам батя всігда пайок носив із Красного Лимана, носив у Печеричевку. Все в нас було… пайком. На пайку сиділи, хлєб у нас свігда ж то був.

А великий пайок був? На всіх хватало?

Ну на-на трьох, значить, на трьох дітей. Це ж я, Павлушка і Ілюшка, вот. На всіх трьох давали і все, хватало.

А чи можна було поміняти речі на продукти харчування там? Рушники, сорочки можна було помінять на хліб, на якийсь другий продукти?

Нічого в нас мінять було. Шо називається, я не знаю як, нічого не було. Не міняли.

А чи люди чинили якийсь спротив, коли оце в них худобу забирали, розкуркулювали чи люди якось сопротівлялися?

Та тоже якби сказать я, точно я нє помню. Канєшно, билі сопротівлєнія, от ну, дєд не сопротівлявся. Отдал все, шо було і перейшов тот. А в його ше дві дочєрі осталися. Сини, то вже повиходили, пастроїлися, вот, уже. 47-й год встретєлі в полном своїм хазяйством.

А в 32-33-му колоски на полі можна було збирать?

Я б сказав… ганяли аб’їздчики, не давали, вот. Я знаю, шо не давали собирать.

Вам не доводилося ходити збирать чи, може, братам вашим?

Собирали ми з бабушкай, собирали уже в 47-м году.

А в 32-33-м?

Ми ше ж малі були. В 30-ть – п’ять лєт там чи скільки, ото такі дєла.

А в 46-47-му Ви з бабушкой ходили собирати колоски, тоді можна було?

Ганяли! Ганяли нас в 47-м году, ганяли здорово. Нільзя було собирать нічого. Ну ми умудрялися. Заховаєм мнє… Я вот не помню, когда мнє машину далі – «Запорожця», я інвалід войни первой групи. Мнє «Запорожця» дали, мотокаляску зразу далі, а потом вже «Запорожця». Так шо ми вже… 47-й год встріли непогано.

А людей багато померло у Вашому селі?

Нє могу сказать.

А чи бачили пухлих людей, може, які приходили їсти просили?

А просить приходили часто. Много було старців, от. Приходили і дітки такі приходили просили всігда, от. Ну мама, шо-шо було возможность давала, а шо нє значить. По возможності всьо дєлалось.

А помагали люди один одному? В Голодомор 32-33-му?

Я нє скажу вам. Канєшно хто поможе, єслі він сам голодний. Трудно било.

Ну Ви ж дідуся свого й бабусю забрали, помагали їм?

Забрали. Да, шоб було чим кормиться. Покармили то ж туда-сюда, вони оттухли, перейшли, а потом в колхоз уже пішли.

Як Ви думаєте, чому був Голодомор тоді?

Ну іскуствєнний був. Приходили забирали пшеницю все і вот дєлали Галадамор. Забирали, я ж говорю, шо дньом приїдуть забирають, а ночью каров варують. Так ми в хату заводили каров.

А Ви своїм дітям і онукам про Голодомор розказували?

Ну а як же. Всєм розказували, всі ж вони знають як шо. Розказували і часто розказували.

А як Ви думаєте треба розповідати, шоб знали, шо таке було?

Очєнь нужно, шоб цього не повторилося. Очєнь нужно. Нужна совєцка власть. Понімаєте, така строгая, дісциплінірованая. Шо я говорю, шо при Януковічє ми жили очєнь хорошо. Куда вже вздумав поїхав. Уже от туди-сюда. От Льоня задумав поїхати в Ленінград – сів у поїзд, білєт бесплатний мені був і поєхал. І в Ленінград, і в… ну таке.

А як Ви думаєте, чому стався Голодомор?

Нєврожай бил здоровий. Бил нєврожай.

Так, а Ви тіки шо казали, шо забрали все.

Так це, ну це вже тоді забрали. А це я за 47-й говорю.

А я за це 32-31-й, 32-33-й кажу. Тоді чому був Голодомор?

Ото ж забирали все падряд.

То був, того шо забрали?

Да, все забирали.

А як Ви думаєте, хто винен в тому, шо забирали в людей зерно?

Як ви?

Хто винуватий в тому, шо в людей зерно забирали?

Мєсная власть. Всє хто знає, шо у вас садять, єсть?! А вони все знають. Де, який тот, вони приходять і забирають.

А мєсна власть могла без вищого руководства забирать?

Так відтіля було… Сталін все ж там камандував.

А Сталін це яка влада була українська?

Нє, вся російська. Російська влада била. Всє, вся Україна под Росієй була. Це вже вот…

Так як Ви думаєте хтось, хто винуватий в тому, шо був Голодомор?

По-моєму, Сталін, Сталін був винуватий. Він всьо ж, він создав, а мєсная, мєсная власть рвалася… і все всьо дєлали.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду