- Дата запису: 30 вересня 2021 року;
- Місце запису: місто Лиман, Краматорського району, Донецької області;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна;
- Респондент: Литовко Кирило Григорович, 1929 р.н.;
- Розшифровка відеозапису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав в селі Глущенкове, Борівського району, Харківської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Як Вас звати?
Кирил Григорович.
А Ваша фамілія?
Літовка.
А коли Ви народилися?
У 1929 году.
А де народилися?
Народився я в Харківській області, Боровський р-н, селі Печеричівка, но воно Глущенкове зоветься, вот. Народився ше в землянке. А потім помню вже в 33-м… ночью вори карову в хату заводили вже, вже хата була у нас там. А потом значить, дньом приїзджають кругом уже власть. Шукають зерно. Забирають, шо є і всьо, всьо значіть канфіскують. Но благодаря мамі, ана зерно ховала в буравок.
А шо таке буровок?
Буровок – це значить на хаті така, значить, труба. Бальшая труба. І в неї значить, то значить мати ховала пшеничку.
Це куди дим іде, труба?
Да-да, куди дим іде. А потім ото значить мололи, а воно димом отдавало, ну всьо равно виживали. А в 33-м гаду вже перейшли ми то в хатку із землянки помню. Уже я помню харашо. Дньом приїзжають забирають, а ночью ворують коров. Так ми в хату корову заводили і то сторожували. А потом в 33-му страшний, значить, був голод. І забрали бабушку, бабушка там тоже в Харківській обл. жила трошки ниже. Она незрячая повністю. І когда її забрали, а дєдушка вже опух тоже от голода в 33-м году. То ж каже так і так: «Мол ви бабушку взяли (його супругу), а я вже ось пухлий». І забрали ми його додому і то ж він там уже сторожував от. А потом уже ж 33-й, туди-сюди, значить, трошки пройшло. І вот вже в 35-м году приїхали, корову забрали, вот, і оборали кругом дома, забрали корову, только отелилася. А батя робив тут у Лимані, в связі. І получилось, шо справляли тєліфон, ніхто не справив у прокурора. А він, значить, справив і цей прокурор налив йому водки. Він як заплаче. Випив, то ж заплакав. А він: «Шо такоє?». Він отак-отак учора получилося ж в Харківській області… А він: «Не волнуйтеся! Всьо вам вернуть». Пише харківському чи ізюмському прокурору, вот. Ну шо там написав він. Поїхав ж туди у візіум. Сразу вислали, корову отдали, тєльонка тоже, от. Ну, вроді, всьо так наладилося. А вже в 35-м году приїхали оборали, опять корову забрали.
Це раніше корову забрали, потом отдали?
Ага, тоді отдали.
В 33-му забрали, тоді отдали?
В 33-му. А це вже в 35-му. Це вже я харашо помню. Приїхали, отобрали, а батя тут уже в Лимані работал, все время тут, туди у ШЧ. Туди-сюда ж, приїхали ночью, забрали ми все. І то ж опять же ж карову, карову не отдали.
В 35-му корову не отдали.
В 35-му корову не отдали. А це батя приїхав, в нас забрали і привезли сюда в Дробишова… Краснолиманський р-н.
Кого забрали? Вас забрали з батьком?
Ну нас, всю сім’ю. Нас було троє: Ілюшка, Павлушка – старший, потом Ілюшка з 27-го, а Павлушка з 25-го і оце я значить з 29-го. І то значить привезли сюди в Дробишево і тут уже.
В 47-й год…
А оце розкажіть, так батьки самі переселилися в Дробишово?
Самі, самі. А односібника найняли на корову і я ше помню зима була, страшная. Зіма такая. І їхали в той, там сопровождали, а я вже був лєт п’ять-чотири, ну помню всьо харашо. Привезли то в Дробишово і тут ми зажили.
А до Дробишово, коли Ви ще там жили, де батьки пішли в колгосп?
Нє, батя ж на транспорті робив, а ті пішли в колхоз. Вже дєдушка пішов у колхоз, все тут робили.
А мама?
Наша?
Ваша.
Наша мама ніде не робила.
У колгосп теж не пішла.
Ніде не робила. А ми ж получали на карточкє хлєб, все ж тот. Вже в 47-м году знаю, шо ми тут жили, голод був здоровий, но нам нє почьом. Ми тут хату купили уже в Дробушеві і так вот і жили.
А в 32-33-му великий Голодомор був?
Бальшой! Бальшой галадомор! Я ж вам розказував, шо дєда забрали. Дід уже опух. Бабушку не то забрали… сюди ж там, у Глущенково. А потом вони ж переїхали всьо… В колхоз вступив дєд.
А добровольно вступив чи прийшлося вступати в колгосп?
Так прийшлось вступать, заставили. Жизнь заставила вступить в колхоз. А в йогов же було три сини: це ж значить мой батя, дядя Фєдя і дядя Ваня. Три сини і двє дочєрі. Ото така була сім’я.
А дочок як звали?
Одну Прися звали, одну Галя звали.
І всі дочки, сини вижили в Голодомор?
Всі вижили. Всі вижили ніхто не помер.
А чи забирали худобу в колгосп?
Та це ж карову в нас забрали. І то ж ми бросили… це в 35-му… і то ж переїхали.
А коли колгосп організовувався, то, може, ще була якась худоба: коні там, свині, корови?
Та я… нє помню. Я туди… не знаю.
А в дідуся нічого не забрали із худоби в колгосп?
Все забрали! Шо було в нього – все забрали. А потом він пішов в колхоз все нажив. Я в нього там часто на канікулах уже був.
А чи забирали зерно в людей?
Ой… страшно. Підводою всьо вимітали під чістую. У кого што тот. Я ж говорю в нас буравку ховала мама пшеницю, а то забирали все подряд.
А до Вас приходили забирать зерно?
Ну я як же. Приходили і забрали, яке там… ну там значить получилось, шо сказали отут зерно, а мама ж не знала шо. Скажіть, шо отут зерно, шоб там… а вони нє тот. В нас зерно забрали під чистую, шо було там о то забрали.
А крім зерна ще щось забирали?
Нє, нічого такого. Всьо то ж… корову ото забрали і всьо.
А розкуркулювали людей? Чули таке?
Чув! Там розкуркулювали… Це ж дєда тоже розкуркулили. Дєда розкуркулили. Чувелки там арудували. Хвамілія Чувилки. І ото ж роз-, забирали все, то ж… А ночью коров воровали.
А що їли люди тоді? Як вони рятувалися… в Голодомор?
Хто да… я за це, не знаю як. Но нам батя всігда пайок носив із Красного Лимана, носив у Печеричевку. Все в нас було… пайком. На пайку сиділи, хлєб у нас свігда ж то був.
А великий пайок був? На всіх хватало?
Ну на-на трьох, значить, на трьох дітей. Це ж я, Павлушка і Ілюшка, вот. На всіх трьох давали і все, хватало.
А чи можна було поміняти речі на продукти харчування там? Рушники, сорочки можна було помінять на хліб, на якийсь другий продукти?
Нічого в нас мінять було. Шо називається, я не знаю як, нічого не було. Не міняли.
А чи люди чинили якийсь спротив, коли оце в них худобу забирали, розкуркулювали чи люди якось сопротівлялися?
Та тоже якби сказать я, точно я нє помню. Канєшно, билі сопротівлєнія, от ну, дєд не сопротівлявся. Отдал все, шо було і перейшов тот. А в його ше дві дочєрі осталися. Сини, то вже повиходили, пастроїлися, вот, уже. 47-й год встретєлі в полном своїм хазяйством.
А в 32-33-му колоски на полі можна було збирать?
Я б сказав… ганяли аб’їздчики, не давали, вот. Я знаю, шо не давали собирать.
Вам не доводилося ходити збирать чи, може, братам вашим?
Собирали ми з бабушкай, собирали уже в 47-м году.
А в 32-33-м?
Ми ше ж малі були. В 30-ть – п’ять лєт там чи скільки, ото такі дєла.
А в 46-47-му Ви з бабушкой ходили собирати колоски, тоді можна було?
Ганяли! Ганяли нас в 47-м году, ганяли здорово. Нільзя було собирать нічого. Ну ми умудрялися. Заховаєм мнє… Я вот не помню, когда мнє машину далі – «Запорожця», я інвалід войни первой групи. Мнє «Запорожця» дали, мотокаляску зразу далі, а потом вже «Запорожця». Так шо ми вже… 47-й год встріли непогано.
А людей багато померло у Вашому селі?
Нє могу сказать.
А чи бачили пухлих людей, може, які приходили їсти просили?
А просить приходили часто. Много було старців, от. Приходили і дітки такі приходили просили всігда, от. Ну мама, шо-шо було возможность давала, а шо нє значить. По возможності всьо дєлалось.
А помагали люди один одному? В Голодомор 32-33-му?
Я нє скажу вам. Канєшно хто поможе, єслі він сам голодний. Трудно било.
Ну Ви ж дідуся свого й бабусю забрали, помагали їм?
Забрали. Да, шоб було чим кормиться. Покармили то ж туда-сюда, вони оттухли, перейшли, а потом в колхоз уже пішли.
Як Ви думаєте, чому був Голодомор тоді?
Ну іскуствєнний був. Приходили забирали пшеницю все і вот дєлали Галадамор. Забирали, я ж говорю, шо дньом приїдуть забирають, а ночью каров варують. Так ми в хату заводили каров.
А Ви своїм дітям і онукам про Голодомор розказували?
Ну а як же. Всєм розказували, всі ж вони знають як шо. Розказували і часто розказували.
А як Ви думаєте треба розповідати, шоб знали, шо таке було?
Очєнь нужно, шоб цього не повторилося. Очєнь нужно. Нужна совєцка власть. Понімаєте, така строгая, дісциплінірованая. Шо я говорю, шо при Януковічє ми жили очєнь хорошо. Куда вже вздумав поїхав. Уже от туди-сюда. От Льоня задумав поїхати в Ленінград – сів у поїзд, білєт бесплатний мені був і поєхал. І в Ленінград, і в… ну таке.
А як Ви думаєте, чому стався Голодомор?
Нєврожай бил здоровий. Бил нєврожай.
Так, а Ви тіки шо казали, шо забрали все.
Так це, ну це вже тоді забрали. А це я за 47-й говорю.
А я за це 32-31-й, 32-33-й кажу. Тоді чому був Голодомор?
Ото ж забирали все падряд.
То був, того шо забрали?
Да, все забирали.
А як Ви думаєте, хто винен в тому, шо забирали в людей зерно?
Як ви?
Хто винуватий в тому, шо в людей зерно забирали?
Мєсная власть. Всє хто знає, шо у вас садять, єсть?! А вони все знають. Де, який тот, вони приходять і забирають.
А мєсна власть могла без вищого руководства забирать?
Так відтіля було… Сталін все ж там камандував.
А Сталін це яка влада була українська?
Нє, вся російська. Російська влада била. Всє, вся Україна под Росієй була. Це вже вот…
Так як Ви думаєте хтось, хто винуватий в тому, шо був Голодомор?
По-моєму, Сталін, Сталін був винуватий. Він всьо ж, він создав, а мєсная, мєсная власть рвалася… і все всьо дєлали.