- Місце запису: місто Малин Малинський район Житомирська область;
- Дата запису: 2002 р.;
- Хто записав: Чумак Марина;
- Респондент: Лузанчук Анастасія Данилівна, 1924 р.н., народилась в селі Гуто-Мар`ятин Народницького району Житомирської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Гуто-Мар`ятин Народницького району Житомирської області.
Я жила в селі Гуто – Мар`ятин, це був Базарський, а зараз Народницький район. Мені було 8 років, ще в школу не ходила. Як колгосп організувався – то всі добровільно все віддавали – ми отдали воза, плуга, – це по рассказах матері. Ми зразу пішли в колгосп і отдали все, остались корова, теля і порося. А з голоду ми не умирали. Робили – то й мали. Так заре і тепер. Хто робить, не п`є, той і має. У нашому селі, хто не йшов у колгосп у того і забирали. А у нас корову оставили, порося оставили, садиба була, земля була . З голоду не пухли – бо робили. А була така сім`я – їх четверо було – були не хазяйки, були лениві, курили, нічого не робили. То двоє померли.
Не мерли люди, були землі добриє, робили люди. Мерли, але не так покотом як в інших селах. Цю голодовку крутили прихвосні, що були у Сталіна. Це були погані люди, злодії. А Сталін не їздив, не бачив, а вони не бачили, це войни винні. Багато людей померло не зробивши перший укус, да наїлися, да померли, бо жито ще сире. Я сама збирала гнилу картошку, да молодої липи нашморгаєм, да якогось коржа спекли да і жили.
В 46 році засуха була. Голод був я ходила 12 кілометрів у Базар на роботу пішки, бо не було що взять їсти, якщо іти на квартиру жить. Робить – робили крепко, вихідний тільки у неділю. Страдали дуже люди, але з голоду не мерли. Не помню в якому році чи в 47-му чи в 48-му ударив мороз, а картопля вже висока була – і картопля померзла і липки почорніли, але пришла погода, да картопля одішла, листя чорня з липок осипалось, нове виросло.
Я в колгоспі робила на багатьох роботах в 15 років. Коли давали пайок. Так і жили люди.