- Місце запису: село Сарнавщина Конотопського району Сумської області;
- Дата запису: 21.07.2003 року;
- Хто передав: Дудченко Ірина Іванівна;
- Респондент: Лузан Євдокія Степанівна, 1925 р.н., народилась в селі Сарнавщина Конотопського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Сарнавщина Конотопського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Цей жах пам’ятаємо всі ми, страшні роки голоду, особливо запам’ятався мені голод 1946-47 р., бо в 1933 я була ще зовсім дитиною.
Які на Вашу думку, причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забрала урожай влада?
Це все вина жорсткої політики Сталіна, влада забирала врожай, бо влада вважала, що с/г повинно тримати всі вітки промисловості.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив?
Був жорсткий тиск, потрібно було сплачувати державі податки, ще й переплачувати за товари промисловості.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?
Не знаю, але просто так ніхто цього не робив.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Не мали ніяких документів, нападали на села, відбувалося повне пограбування села.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Були і побиття людей, калічені люди в результаті запускали господарство, бо не могли вправлятися.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Я з цим не сталкувалась, бо їх тоді боялись – віддавали й так.
Як люди боронилися?
На хлібовикачку з району були прислані спеціальні уповноважені, які контролювали здачу хліба. В 1946 р. весь урожай забрала влада, а ми залишались голодними, хіба щось приховаєш.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Мізерну частину ховали, але щоб прокормити сім’ю, було цього мало, а вилучала влада і насіння, картоплю.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Підвищувала влада план хлібозаготівель, а план потрібно було виконати. Це були представники сільких райкомів.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Пару чоловік ходило по хатах.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали в одежу, комори, сараї, закопували в землю.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Вся сім’я працювала в колгоспі, а додому йшли голодними.
Збирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
В колгоспі все зібране вивозили повністю, а з двору стягували великі побори за скотину, дерева, а хто не сплачував податки – забирали все. Ходили по хатах перед посівом – забирали все.
Що таке закон про “П’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?
Я його й пережила, але ще була малою, щоб виконати хлібозаготівельні плани, держава проголосила власністю навіть врожай.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволялось, застосовувалось до збираючих побиття.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Це було голови райвиконкомів, голови сільських рад.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Ніхто не хотів йти, бо заробіток весь забирали, а давали воду та шматок хліба.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, бо вважали, що так усе буде під контролем.
Де переховували худобу, щоб забрати в колгосп?
Ховали у стайнях, за сараєм.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Рано вранці – поки всі дома.
Скільки разів приходили до хати?
Один раз на день.
Коли почали люди помирати з голоду?
З осені 1946 року, бо податки треба було сплачувати, а зима на носі, а в нас топить нічим, їсти теж нічого.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Держава не опікувалась, чужі люди допомагали як у самих було чим.
Хто не голодував у селі і чому?
Мабуть наближені до влади, бо всі селяни пухли від голоду.
Хто зумів вижити?
Якось тримались на дуже поганій їді, боліли, але боролися за життя.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Родичі допомагали одні одним, та й люди були якісь добріші одні до одних.
Які засоби вживали до виживання?
Життя було зовсім погане, їсти зовсім нічого. Їли жолуді, лушпинання, буряки.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали допомагали чім могли.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Їли жолуді, буряки, лушпиння з картоплі, хліб їли, який і собаки не хотіли їсти, гнилу картоплю.
З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?
Їли листя з дерев, цвіт акації, жолуді.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Вживали м’ясо загиблих тварин, горобців ловили.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Грошей купувати ми не мали.
Чи був голод в містах?
Не доїдали люди і в містах, поширювалась дистрофія, поширювались хвороби, бо не було мила – захворювання.
Чи знаєте Ви, що таке “торгсін”?
Торгин – закрита торгова справа, яка за наші гроша лікувала іноземців, обслуговувала їх.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Голод найсильніше вдарив по селу. По Сумській області на середину 1947 року смертність перевищувала народжуваність. Люди мерли як мухи.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Траплялось і таке страшне лихо.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Прості смерті ховали померлих.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Люди допомагали одне одному, а в цьому страшному горі без ніяких грошей.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Наше сільське кладовище.
Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?
Поминають, несуть все що є на столі. Роздають дітям цукерки.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Повинні згадувати, бо ці люди не винні, в тому, що держава знівечила життя людей.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква православного патріархату.
Чи вставлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Стоять надгробні пам’ятники.
Чи знає молодь села про голод 1932-1935 р.р., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Я думаю, що знає, а розповідала і дітям і внукам.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Голодомор організований самою сталінською системою.