- Місце запису: село Андрієво-Іванівка Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 11.07.2008 р.;
- Хто записав: Науменко Андрій Олексійович;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 23-24;
- Респондент: Лукіянчик Андрій Іванович, 1930 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Ви знаєте про голод 1932-1933 рр. ?
Ні не в цьому селі жив. А в селі Докторові. Я приїхав сюди в 1973 році. Був голод, був найстрашніший голод у 1933 р. голубінки були засипані, і їх охороняли, ну я скажу, так там була і зрада. Отак там були багаті і бідні, бідні голодували, і тому що були бідні, а багаті ховали, і їм це робили. Власть мінялась, і тому був голод.
Хто забирав у людей вирощений врожай, чи забирали худобу?
Ми самі поодцавали. Ні, коров не брали, а брали тільки коні і бугаї. Так зерно забирали і неізвєстно, звідки вони були, хто вони такі, що все забирали. Вони були не свої, а чужі були, кажуть, що даже Сталін ото і не знав. Такого не могло бути, щоб він не знав, все він знав.
Чи чули ви про закон «п ’ять колосків»?
Ні, не дозволяли, не дозволяли вони, але вони за 3 колоска судили, таке тоді було. Обязательно в них були такі щупи і вони провіряли всю землю, провалилась – значить, там зерно.
Чи знаєте ви, хто входив в бригади?
Повторяли: одні приходять, а на другий раз другі приходять, а хто вони, откуда вони? Приходили коли їм заманеться. Даже забрали в нас двоїх. Були, забрали в мене через хату одного дядька. Да-да, це істинна правда.
Забирали тільки продукти, чи інші речі також?
Ні, речі та одяг не забирали. Тільки їжу, що зваримо, а вони заберуть, даже не дадуть покушать, це вже було зло настояще. А були об’єщики, міліція була, ну даже теребили зерно, зерно теребили, їли і тікали, вот такі діла.
Багато людей в селі голодували?
Большинство в нас не голодувало. Село було дуже дружнє. Оце в завісімості, це вже я опісля питав, що дружнє село було. Я ж вам казав, що в нас 111 дворов було, а в дворі було і по 5 і по 6 чоловік в квартирі. Вони мали ями скрізь за двором, заховане було, вот вони вночі доставали, мололи і їли.
Чи допомагали люди один одному в виживанні? Чи ділилися продуктами?
Не держава, хто там помагав. Одні одному помагали і давали поддержку, що прожили період до літа основне. А та вже йшла трава пітатільна, козелики, кокиш та много. Сиротам було що їсти, много трави ходили та вискубували її. їли ми і їжаки, були вони смачні. Один 123 годи прожив і ще прожив би, но згорів у хаті.
Чи вимінювали речі на продукти? Чи був голод у місті?
Виміняти можна було, а купить – нізащо, шо поміняють, то і їдять. О після вже чути було, що там померло, а щоб у місті помирали, про це я не чув. В місті не так було, місто підтримувалось.
Чи добровільно люди йшли до колгоспу?
Так, добровільно я, до колгоспу вступили і мої батьки. Ми приходили вранці в колгоспна засідання. Нас там годували. Ми підписували всі потрібні документи, хоча не знали, для чого вони потрібні.
Як ви вважаєте, чи знає сучасна молодь про Голодомор?
Я своїм внукам не розказував про голод, а молодь про це не знає, а деякі даже посміхаються з цього.