- Місце запису: село Стара Басань Бобровицький район Чернігівська область;
- Дата запису: 17.08.2002 р.;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Лученко Марія, 1922 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
В ті часи тяжко жити було. Продуктів не вистачало. Багато помирало з голоду, однак намагалися вишукувати хто що зможе. Доходило до того, що їли собак, котів, на полях збирали залишки гнилої картоплі, буряку. Харчувалися всякими відкидами. Як наслідок розвивалася апатія, загальна слабкість, особливо серед дітей. Але не всі такі були, були й багаті. Вони мали і млини, і молотилки. Ці люди наймали інших за сніп. Тобто дев’ять снопів нав’яжеш, а десятий собі. В них і олійниці були. Але таких небагато було – душ десять. Бідний народ… Довели! Все частіше почали лавки оббирати, щоб дітей нагодувати. Чоловіки чоботи шили за тарілку супу квасоляного. Весною та літом легше було. То якась травинка, то ягода, то рибинка. Отже хто як міг, так і жив.