- Місце запису: село Стави, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002;
- Хто записав: Бойко Ю, О.;
- Респондент: Лісова Пріська Михайлівна, 1915 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1946-1947 років респондент проживала в селі Стави, Кагарлицького району, Київської області.
Горе за горем. Война, розруха все руками робили машин не було. Недород після войни, жара спека та й недород та й знову голод. У колгоспі робила, все життя в колгоспі проробила, а платить не платили, робить робили, а платить не платили. Але вже в колгоспі на полі поставили такий здоровий котел та варили ту як баланду та ото підеш та візьмеш тієї баланди та й наїсися. Сім’я велика була то піду до яру нажну в’язку, припису то й хтось дасть стакан молока, тому соломи припису той якусь картоплину чи кусок хліба, бо я ж кажу, шо не всім було горе, було й гарно люди живуть. У Западну їздила, їздила бо не було де діться і дитину свою посилала. Була в нас гака жінка вона їздила туди і просила от я з нею отправила і свою, шоб з голоду не померло. А вона приїхала та каже на її, і більше не посилай, шо ж воно дитина, стісняється просить, та каже: собі проси та ше й їй. А Володька (син) уже в 46му й ходить почав, а тоді й не ходив і не балакав, носила в лікарню, а там кажуть, буде їсти то буде ходить, а воно таке зробилося як соломина худе таке, боже, як згадаю.Їздила, тряпки возила, лахміття шо краще те й возила, я раз їздила бо діти малі були. Отак жила, дитино.