- Місце запису: село Андрієво-Іванівка Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 11.07.2008 р.;
- Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 21-23;
- Респондент: Левицька Ніна Дмитрівна, 1926 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Як проходила в Андрієво-Іванівці колективізація?
Ми займали квартиру. Ухала музика, коні запряжені і дві наші активістки. Одна єврейка і одна наша. Співали, танцювали і їхали якраз напротив нас, там, де ми знімали квартиру у Баланів. У них була сім’я 5 -ро дітей, бо ми малі були і гралися з їхніми дітьми.
А вони заможні були, чого їх розкулачили?
Нічого в них не було. Вони бідно жили. Забирали, що в них було.
А ви не пам ’ятаєте, як їх прізвища?
Чумаченко Євгенія, а друга – єврейка, та на неї називали, Лахуцриха.
А багато було євреїв в Андрієво-Іванівці?
Багато.
А чим вони тут займалися?
Та, торгували.
Під час голоду як ставилися до євреїв?
Я не знаю, бо вони жили в центрі і каждий мав свою хатку і їх не розкулачували.
Багато розкулачили в Андрієво-Іванівці?
Я не знаю такого. їсти не було що, то нас корова спасала. Скирда соломи була і рвали ту солому та збирали то зерно, та ми ото варили. Кожний вечір приходила комісія і провіряла. В МТС варили з отходів зерна куліш. Я, мама була і нас було 4-ро, братик старший. І нам варили і давали баланду. Воно таке чорне було, але рідке. Ми кожен день ходили і нам наливали баланду і ото ми їли. Після роботи усі робітники йшли до скирди і висівали пшеничку. Прийде комісія ввечері і отбирали все, що у кого є. Мама оту пшеничку зваре і ховає у плиту, а ми сідаєм на неї, щоб грітися, а там кругом усьо провіряли.
Зерно ховали?
У нас зерна не було, що папа принесе і ото мама у каструлю зваре.
І багато їх. приходило?
Человек 5-6.
А мали документи?
У сільраді, наверно, були. Одні і ті ж ходили увечері.
Це вони складали зерно?
Я не знаю.
А карали тих, хто не хотів віддавати зерно?
Вони нахально забирали.
А одяг вони забирали?
Не знаю. Знаю, що тільки у нас нічого не було.
А дозволяли збирати зерно на полі?
За п’ять колосків давали три роки.
В селі когось засудили?
Не знаю, но знаю, що судили за колоски.
Коли люди почали помирати?
Мій батько робив в МТС і від недоїданія спух. Вже на роботу не міг ходити і спух з голоду, і його направили в лікарню. Ходила мама взнавала, чи він живий. І от мама пішла раз до батька. Приходить раз назад додому, а ми всі лежимо, бо потравилися від того сиру і тої картошки, та нас виходили. І батько виздоровів, і дали йому работу в Скосарівці, бухгалтером, у колгоспі. Нас зустріли з великим хлібом в Андрієво-Іванівці і принесли кувшин молока. Одної ночі в нас мало не вивели корову, а мама почула, бо щось там гуде, та вибігли ми. І забрали корову і не знаю хто це, бо повтікали
А їли тварин?
Котів, собак їли. Батькові давали отходи картошки, щоб підкормити трохи. Давав колгосп, бо батько працював бухгалтером. А потом мама вміла шить, та приносили їй люди, та вона шила. Жінка, Марфа Піщанська, оце зваре траву, лободу або щир, ото варили і їли. Ми ходили збирати траву, і мама пекла коржики.
Коровка давала молочка?
Конечно, оце була наша поддержка. Колгосп допомагав.
Вашій мамі що давали за роботу?
Платок один дали за роботу, пам’ятаю.
Багато померло?
А це я не знаю. Знаю, що люди помирали. В одному ліску в Ісаєві кишки валялися по деревах, та нам казали туди не ходили. Люди боялися тудою ходити.
Людоїдство було?
Не знаю.
Сиротами опікувась держава?
Не знаю. Люди дуже бідували.
Допомагали один одному?
Нам ніхто не помагав, бо ми чужі були. У нас родичів не було.
Це хоронили померлих?
На кладовище виносили. А казали, що труни не було з чого робити, та закутували у тряпки. Родичі їх хоронили. Ставили хрести, хто міг.
Після голоду поминали померлих?
Ну, поминали в церкві, де була школа. І кажуть, що на місці, де була церква, строїли школу, яку розбив грім.
А ви ходили до школи під час голоду?
У Скосарівці я пішла у 1-й клас. У школі нас не годували. Ми ходили до школи всі четверо. Ну, в мене не було платка та мені шапочку пошили, а пальтішко одне було теж. Десь купила мама та перешивала із старшого на меньшого. А я у переносках, бо була сама менша. Обуві не було, та мамині якісь туфлі прив’язували мені до ноги і то ходила.
Хто винен в тому, що так багато людей померло?
А Бог його знає. Начальство винне.
А врожай був?
Був.
Що таке «Торгсін»?
Да, мій батько завіз золото і привіз маленьку торбинку зерна.