- Місце запису: село Жигалівка Тростянецького району Сумської область;
- Дата запису: 24 липня 2020 року;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Лагоша Устина Антонівна, 15 жовтня 1926 року, народилася в селі Боромля Тростянецького району Сумської області;
- Розшифровка запису: Базько Софія;
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Жигалівка Тростянецького району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як Вас звати?
Лагоша Устинія Антоновна.
Коли Ви народилися?
26-го… 26-го.
1926 року…
Число і місяць коли Ви народилися?
15-го жовтня.
А де Ви народилися? Ви тут в Жигалівці народилися?
У Жигалівці.
І все життя проживали в Жигалівці?
Все життя.
І Голодомор теж пережили?
Да-да. Я тоді ще мала була, 6 год було.
6 год Вам було.
Мг-г…
А що Ви пам’ятаєте, яке господарство було в батьків до колективізації?
Ну кроме корова, більш не було нічого.
А земля була?
Не було.
Не було землі. А як звали Вашого батька?
Антон… Дмитрович.
А прізвище, фамілія його?
Мицик.
Мицик?
Мицик, Мицик Антон.
А коли він народився? Якого року народження він?
Ну це вже не скажу.
Не пам’ятаєте. А мама?
І мама на год менша од нього була, но не знаю.
А її звали Мицик…
Мицик Євдокія Пилиповна.
Ви жили тільки з батьками, чи з вами бабуся, дідусь жили?
Не знаю, не було. Може й живі були, ну не було. От сім’я в нас була – три братіки і я. І ми були у садіку, там ночували. Братік був самий менший – 3 годи – і він там і вмер.
А як звали оцього Вашого братіка?
Андрій.
Андрій. Мг-г…Якого року народження був Андрій?
Ну 3 годи було йому.
В 33-му було йому три года?
Да-да.
А ще один братік, як його звали?
Як? Гриша.
А Гриша якого року народження?
Ну було йому 12 год.
А як ви в той садік потрапили?
Ну це садіт, тоді считались ясла. І сійчвс та хата є, уже іначі люди там живуть, тих уже немає. І я не знаю, чи вони куди виїзджали – не було. А тоді вони вернулися у 43-му годі, ну померли, а другі люди перейшли.
То виходить, це садік був у хаті багатих людей?
Да-да-да.
Їх вигнали…
Так-так.
Їх вигнали і там зробили садік?
Да.
А Ваші батьки пішли в колгосп?
А вони в колхозі були.
Ну зразу ж вони, до колективізації, не були в колхозі?
Та чого це? Я не… та 6 год мені було, як я була в садіку, а братікові 3 годи було і він з голодовки ж і вмер. Ну прийшов тоді батько, забрав же його у якісь пелюшки і одніс зразу на кладбіще. А там тоді ж так: вивезуть, бросять і всьо. Так вони тоді положили до женщіни із цьої вулиці. І третій брат, він не вернувся з війни, учився в Сумах тим, на офіцера (не знаю 5 год чи 3 годи). Началась война і їх 5 душ було з Жигалівки і їх уже розпреділили перед войною. Він наверно десь в дорозі розбомбило чи доїхав, було тільки откритка. А більш нічого не було.
А Ви кажете, батько приніс на кладовище, поховав коло якоїсь жінки.
Да-да. Була вона в ящику.
Ця жінка?
Да.
І не закопана була?
Ні, не покопана. І ходили люди, тільки вони померли, і обрізали, і їли, но всьо равно померли.
Випадки такого були, шо вживали людське м’ясо?
Да-да-да. Ше люди кажуть: «А де це то, куди це Галя ходить?» А вони кажуть: «А вона в школу». А вона піде, наобрізає і тоді то…
А вона на кладовище ходила?
На кладовище із сумкою.
То виходить, вони лежали, їх звезли і вони не закопані були.
Та хто ж його, як пухлі люди були.
І оце братика так само?
Положили туди…
Не закопували?
Закопували. Пішли туди… Ще був самий старший братік, мабуть 15 год, із 21-го году він, чи 14 годів мабуть. Прийшли і в ямку, ото туди поставили і нагребли землі, і всьо. А то так би і лежав.
І хреста там немає? І ви не знаєте, де він похований.
Та не знаю, ну що ж мені було 6 год.
А скільки у вас всього в сім’ї було дітей?
Та було ж то багато, тільки ж вони мерли. А цей братік, що був 12 год, уже пастушок був. У нас корова була, три корови було по вулиці. Пригнав на більше, мама пішла доїть. А забула ж сказать йому, шо хтось дав тих крехот от хліба, тільки у ядові помішані. І вони принесли, і положили в столик. А він же пригнав, вони не встигли сказать. Коли входять, він начав рвать і мабуть днів 3 рвав, попекло його, ото. І він і вмер.
А чого Ви кажете «в ядові помішане»?
Чого?
А, крихти хліба – зерно?
Ні, не зерно. Хліб і від хліба крихти, хто задв. Дуже було крис і в хатах, і миш, шо хто зна скільки було. І вони тоді вже… Батько як прийшов ввечері з роботи, а вони кажуть: «Вже в нас крис не буде». Батько і мама кажуть: «Не буде крис». «А чого?» «А мене хто-то дав…» Я ж не знаю. А він каже: «А я його знайшов і поїв, ті крихти поїв». А вони ж травлені. І він за три дні і вмер. (плаче)
А як його звали?
Гриша.
Це він якого року народження був?
Ну 12 років йому було.
Це в 32-му було?
Ні-ні, в 33-му.
І Гришу де поховали?
Я не знаю, я ш тоді, ну шо мені? Я ж у садіку була ж, я не бачила.
То це у Вас два брати померли з голоду?
Два-два.
Більше ніхто не помер? Чи ще хтось помер? Бо Ви казали «діти мерли».
Да, мерли, та уже забула. Було дев’ятеро. Тільки ж вони так – те вмре, друге народиться.
А оті решта дітей, зо померли, вони не з голоду померли, а так, до Голодомору померли?
Ні, маленькими померли. Я ж кажу… коли воно було.
А з тих дев’яти дітей скільки лишилося?
Скільки? Оце лишилося двоє – я і сестра, но сестра 3 годи як вмерла.
А скільки пережило Голодомор?
Не могу сказать.
Ви лишилися, сестра і брат, який ще на війні загинув, ви казали.
Да-да.
То вас уже троє було.
Мг-г… І тих – маленьке вмерло, тоді братік отравився і оце з войни і я, і сестра. А то невеликі.
Ті четверо дітей ще невеликими померли?
Да-да, невеликими.
Чи може Ви пам’ятаєте, не приходили до вас забирать шось – продукти харчування?
Ой-й-й… та лазили скрізь і по чердаках. Де шо… там квасолі трошки, де сховали – повитягали. Свої-свої! Ударники. Считались ударниками.
Їх називали ударниками?
Да, ну да.
Активісти на їх не казали?
Кого? Ну цього я…
Називали ударниками. А до вас ці ударники приходили?
Оце сюди?
Ну до вас, до батьків, де ви жили.
Ага, приходили-приходили. Мама була хвора, на печі лежала. Піч була, на печі лежала і під тим, під подушкою може пригорщ було квасолі. Аитяг, витяг і забрав. Ото таке.
І даже не лишив, і дітям нічого не дав?
Ні! Там трошки було. Воно ж і город нада було садить, то шоб було на другий год.
А більше нічого, крім квасолі, не забрали?
Не знаю, ну не знаю.
А Ви казали, шо була корова. Чи забрали її в колгосп?
Ні-ні.
Осталася у Вас корова?
Да, корова осталась.
Не забрали її?
Ні, було всього по три корови на вулиці.
І всі три осталися?
І всі осталися.
А на Вашу думку, на вашій вулиці ще когось розкуркулили, до когось приходили?
Ну оце ж я вийшла заміж осюди, тільки ми не тут були, ось через дорогу. І та вони жили під тому… та під Харковом десь, а тоді вони після войни приїхали, там були в хаті і бики, і вівці у їхній хаті.
Коли був колгосп?
Ага, а тоді вони переїхали у войну, у войну у 43-му. І вже перестроїлись ми через дорогу. Оце сюди, пустее місце було. Уже люди ті померли, шо були. І ми уже ж построїли сюди…
Так це тих людей розкуркулили, що Ви кажете.
Да-да. В общем, свекрів мого чоловіка батьків.
Ага, їх розкуркулили?
Да-да-да.
А шо в них забрали? Не розказував може чоловік?
Та помучене було бельйо і то ударники забрали. Мокре. Ну шо, ну тоді не було нічого. Ну нічого не було. Та тоді… тепер більше тих таких зажиточних людей. Тоді не було. Дом сам строй, забору не було, це ж года… Самі построїли. Ото таке, уже їх нема.
А, крім ваших свекрів на вулиці, ще когось розкуркулили?
Зараз… в общем не знаю, уже голова не робе.
А коли батьки пішли в колгосп робити?
Зразу-зразу пішли робить і їм продали хату, їхню хату.
Їхню хату їм продали?
Да, їм продали.
А як же це? Що забрали хату, а потім продали?
Вигнали, вигнали з хати!
І з дітьми, з усіма?
З усім. В общем свекри поїхали, побросали ж дітей.
Діти тут осталися?
А тоді вони уже ту… як вони… уже писалися, зналися і поїхали. Тоді ж тоже так… і взрослі в їх були, три сина було і всі з войни не прийшли.
А Ви кажете, діти осталися тут, а малі діти, що з ними було? Якщо батьки поїхали, що з ними було?
Ну батько ото-ж раньше поїхав, а матиж то з дітьми була, а тоді вже.
Так батько поїхав-утік чи його кудись заслали?
Ні-ні, утік-утік. Ось коло Харкова.
І він там знайшов роботу і працював?
Робив. І там хлопці робили і дівчата. В тата були дві взрослі і дівчата робили. І сюди як прийшли, зразу ж пішли в свою хату.
А Ви кажете, хату в них забрали і продали комусь із людей?
Нє. Ні-ні, бики були і вівці.
Колгоспна худоба?
Да-да.
А Ваші батьки, вони пішли зразу в колгосп працювати?
Вони й робили в колхозі.
А в колгоспі платили якусь там оплату?
Та яку там… Ні, не платили нічого. Люди вимерли, хати були пусті як сій час. Уже осталось мабуть із десяток і то одна душа. Це рєдко, шо там є хто-небуть, а так нема нікого.
А люди вимерли під час Голодомору і хати стояли пусті?
Пусті і сюди навезли переселенців. Вони і тих… і овець, і коров пригнали собі – і все собі. Поселилися в хату, прибрали уже ж, у хату зайшли. Тільки одна хата, нема ні двора, нічого. То вони побули, може хто остався – сімей 5 осталося, а то всі поїхали назад.
А це які були люди? Це були українці?
Українці.
А звідки їх переселили?
А хто їх знає, я ж мала була, не знаю, я не знаю.
А чи ховали люди якісь продукти? Могли шось заховати від тих ударників?
Могли, а ті ось ударники, ударники лазили скрізь і ото де-то трубу откривать, туди ховали. А вони повитягали все де не сховали, повитягали все.
А де ще люди ховали?
Ну хто… Ну мала ж я була, ну 6 год, я в садку була, я нічого. Це вже після того мені розказували.
А чи були такі випадки, що доносили де хто закопав зерно? Хтось міг доносить?
Та його не було, його не було того зерна, кроме квасолі, ото може яка картошина. А то я сказать, шо і дома не була. І день і ніч – і ночували втому садіку. Хоть тоді називалися ясла, то ось зараз то садік, а тоді у яслах.
А чи багато дітей було у тих яслах?
Багато було. Голодні ж були, а я не знаю як вони ту годували. Чи вони… шо вони давали, цього вже я не помню.
А чи мерли там діти?
Мерли-мерли. І оце ж у нас, мого братіка, 3 годи – вмер. Так вони взяли однесли додому, а шо вдома? Тоді ж, як то кажуть, і людей не було. (плаче)
Чи чули Ви про такий «закон про п’ять колосків»?
Не чула я такого.
А чи можна було колосочки на полі збирати?
Нільзя, це кроме так як красти, нільзя було. Тут тепер уже скільки хоч сій, тільки шо… А тоді не було нічого.
А поля хтось охороняв, шо не можна було збирати?
Аякже. Ну були об’єздчики, коні, то давали коняки…
А хто були цими об’єздчиками?
Считались свої, считали ударниками.
А чи були такі люди в селі, які не голодували?
Може й були, але я кажу, шо я не знаю. Була б старша, а я шо ж було 6 год, я не дуже і знаю.
А родичі, може хтось допомагав один одному?
Нам ніхто не допомагав, бо в каждого не було нічого їсти. У нас хоча б коровчина була, а в родичів не було. Свої діти…
А чи можна було шось обміняти в місті – чи купить, обмінять?
За шо? Більше не було, не знали. І грошей не було. Ні за шо ж. Можна було і те й, так ні…
А за одежу, за сорочки, рушники?
Та де воно… Начнеш у школу вже ходить, підуть-поїдуть вже зношене платя 5 раз постірав і вже розлізлося. Ото таке за шо, ні за шо. Може там яйце продадуть, а то нічого і ні в кого. Не то шо може в кого, а так большинство не було нічого.
А людей в селі померло багато під час Голодомору?
Багато-багато.
А скільки не можете сказати?
Та хто зна, я не знаю.
Оце Ви казали ховали на тому кладовищі…
Ось зразу за нашим городом, оце зразу город і кладбище.
І оце на ньому ховали людей?
Да-да.
А там якийсь пам’ятник встановлено чи якийсь хрест?
Та хто ж його встанове як люди пухлі?
А пізніше?
Пізніше оце вже начали встановить і пам’ятники та немає тіки здоров’я, уже ненужно воно. Уже ж ми своїм батькам поставляли.
А отим людям, що померли під час Голодомору стоїть пам’ятник чи хрест хоча би?
Як є родичі, осталися родичі або діти, то є.
А чи можна було в той час якось виїхати, втекти з села?
За шо? За шо? І копійки не було… А тоді… скільки того облігації було… Прийдуть із роботи пізно. Тільки ляжуть, стукають, підписуйся на облігації. А де ж його як нема нічого і ніде взять.
А що таке облігація Ви можете розказать?
Ну в государства гроші-гроші… Я не знаю. Може Дмитрович знає, а я не могу сказать.
Це в государство треба свої гроші.
Да-да.
І тоді далі безплатно робить.
Ну не знаю, я ж кажу не знаю.
А чи були у Вас жорна?
Ну люди робили там – хто жито сіяв, то… такеє як млин. Млини так були з нічого. Отож мій свекор як вернувся, він і то раньше був млин, мололи то як було. А тоді ж то голодовка, то нічого. Хоть би й рандніше…