- Місце запису: селі Березівка Олександрівського району Кіровоградської області
- Дата запису: 27.08.2009 р.;
- Хто записав: Бабич Олександр Володимирович;
- Респондент: Кисляк Марія Дмитрівна, 1928 р. н., народилася в селі Березівка Олександрійського району Кіровоградської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Березівка Олександрівського району Кіровоградської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
«Я народилася в селі Березівка 1928 року. На мою долю випало пережити час Голодомору. Дуже важко згадувати ті страшні роки і досі сняться опухлі і почорнілі від голоду люди. Коли мені виповнилося 5 років почався голод. У сім’ї нас було двоє. По сусідству жила сім’я, де було троє дітей, таких як ми з братом. Ми завжди гралися з ними на леваді, ходили по ставу ловити рибу, допомагали батькам випасати худобу. Були підпасичами в сусідів. Мої батьки працювали в колгоспі.
Одного разу сусідський хлопчак Льоня прибіг і похвалився, що [вони] їдуть з батьком до Білорусі. Це була осінь 1932 року. В селі уже стали з’являтися спеціалізована бригада, яка проводила обшуки. Ходили по дворах і забирали продукти, з часом їх стали боятися всі люди. Дядько Юхим Кисляк поїхав в Білорусію до брата в гості. Там залишив Льоню та ще двох дітей. В кінці зими 1933 року повернувся додому. Вдома він злякався. Його зустріла пуста і холодна хата, в якій лежала опухла і почорніла від голоду дружина. Все, що можна було забрати з хати – загребли. Все, що привіз із собою з продуктів заховав як найдорожчий скарб. Взявся відгодовувати дружину. Одного разу приніс нам торбинку гороху, смак якого я пам’ятаю і досі. Дядько Юхим врятував дружину та дітей, але не зберіг себе. Мій батько Недоренко Дмитро Никифорович працював конюхом і кожного дня підводою їздив по вулицях і збирав людей, які померли. На старому кладовищі була викопана яма, куди звозив батько померлих людей».